23. Змі у контексті громадської думки: формування і жанрові прийоми

Соціологія громадської думки і журналістики

Упорядник В. Ф. Іванов

Не дивлячись на те, що термін "громадська думка" почав застосовуватися тільки в середині ХІІ ст., проблеми, пов'язані з вивченням громадської думки, цікавили вже античних філософів. Особливу увагу приділяв громадській думці Гегель. З одного боку, він визнавав раціональну основу громадської думки, а з іншого, внаслідок своїх реакційних політичних поглядів, вважав, що громадська думка носить в основному помилковий характер і зробити з неї правильні висновки може тільки видатна людина.

Дослідження теорії громадської думки продовжується і зараз. Взагалі, громадська думка виражається через оцінювання явищ навколишнього середовища. Саме це оцінювання дає імпульс для формування настанов, які відбивають готовність суб'єкта діяти певним чином.

Очевидно, існують визначені умови та фактори, котрі "примушують" громадську думку залишатися тільки на рівні відбиття дійсності (тобто на рівні свідомості, слова) чи сприяють її переходу на інший рівень — рівень впливу на дійсність та її перетворення. Таким чином, у процесі формування громадської думки можна виділити різні сукупності факторів, які працюють як на першому, так і на другому рівнях. Усі вони так чи інакше впливають на активність людей.

Історія

Сутність думок людей вивчалась ще в античні часи. Для філософських поглядів Парменіда, Емпедокла, Демокрита характерно протиставлення категорій "думки" і "знання". Думка розглядалась цими вченими як помилкове знання, щось неясне, нестійке, яке йде всупереч раціональній істині. Але вже після Платона і Аристотеля все більше визнання отримує інша точка зору: думка є щось середнє між знанням і вірою. Вона являє ніби поєднуючу ланку між чистою чуттєвістю і раціональною істиною.

Гегель у своїй роботі "Філософія права" дав досить розгорнуту концепцію громадської думки, яка включала її визначення, характеристику різних сторін тощо. Гегель чітко виділяв те об'єднуюче, що є в сукупності індивідуальних думок, спільних справ, проблем, що викликають загальний інтерес. Гегель визначає основний механізм формування громадської думки — дискусію. Саме момент дискусії, обговорення дозволяє, по-перше, відокремити те спільне, що є в індивідуальних думках, а, по-друге, збільшити раціональний потенціал виробляємої думки. За Гегелем у громадській думці є помилкове та істинне, але знайти для неї істинне є справа для видатної людини.

Починаючи з 60-х рр. дослідники розглядали громадську думку переважно як стан свідомості і відповідно аналізували її у структурі громадської свідомості. Даний підхід знайшов відповідне відбиття у визначеннях громадської думки в ряді видань (Философская энциклопедия, Философский энциклопедический словарь та ін.), а також у науковій літературі.

Процеси формування і функціонування громадської думки можуть протікати стихійно, але у сучасному суспільстві найчастіше на них впливають численні соціальні установи — політичні партії, мас-медіа тощо.

Вплив мас-медіа на громадську думку набуває у сучасних умовах особливого значення. Соціологічні дослідження показують, що преса, кіно, радіо і телебачення несуть велику кількість відомостей, спираючись на які люди можуть формувати свої судження.

Мас-медіа є важливими джерелами відомостей про події в країні та за кордоном, про що свідчать дані про споживання інформації преси, радіо і телебачення різними групами населення. Таким чином, мас-медіа виступають, перш за все, як джерело тих знань, уявлень і почуттів, які служать грунтом для оцінки великого кола явищ, для формування індивідуальної та громадської думок.

Аналізуючи взаємодії громадської думки з мас-медіа, можна відзначити, що преса, кіно, радіо і телебачення впливають на основні характеристики громадської думки. Візьмемо, наприклад, швидкість формування і розповсюдження громадської думки. Фактично тільки мас-медіа під силу з максимально можливою оперативністю поставити в центр уваги різних соціальних груп і прошарків окремого регіону чи всієї країни в цілому проблему, яка викликає громадський інтерес. А така властивість мас-медіа як регулярність розповсюдження повідомлень, повторюваність матеріалів, сприяє виникненню стабільної громадської думки.

Мас-медіа постійно і цілеспрямовано формують громадську думку з досить широкого кола питань. Одночасно вони є і каналом виразу громадської думки. Однак цей процес дуже складний і суперечний.

Практика діяльності мас-медіа свідчить про те, що комунікатор (редакція газети, журналу, радіо і телепередач та ін.) повинен ретельно ставитися до обрання проблем, які виносяться на обговорення мас. У той же час жодна висунута мас-медіа проблема не може сама по собі поштовхом, відправною точкою для формування громадської думки, якщо вона не містить у собі: а) громадського інтересу, б) актуальності, в) дискусійності.

Формування громадської думки через пресу, телебачення, радіо має зворотній зв'язок, тобто громадська думка постійно впливає на діяльність системи мас-медіа. В області масової інформації розподіл учасників інформаційного впливу на джерела інформації (об'єкти впливу) і приймачі (суб'єкти впливу) надто відносний, оскільки обидві сторони цієї взаємодії — одночасно суб'єкти і об'єкти цього впливу.

Преса, радіо, телебачення є ефективними засобами впливу на людей, на їх свідомість і поведінку, на працю, життя і побут. Мас-медіа допомагають розібратись у численній масі соціальних подій, формують громадську думку, утверджують систему соціальних цінностей, зразків соціальної поведінки.

У процесі масового спілкування, коли у ролі комунікатора виступають соціальні інститути, інформація значною мірою носить узагальнений характер. У ній міститься вже обгрунтована громадська думка, соціальні норми і ціннісні орієнтації. Хоча у процесі масового спілкування також використовуються конкретні факти і явища, сам відбір їх для висвітлення через мас-медіа вже змінює характер цього явища, робить його типовим, важливим для багатьох.

Нові технічні засоби дають можливість для оперативного інформування багатомільйонних мас. Але у той же час відірваність від аудиторії, відсутність контакту з нею у процесі комунікації знижує їх ефективність.

Таким чином, у мас-медіа як способу формування і виразу громадської думки є свої плюси і мінуси, тобто рамки, в яких вони можуть діяти більш чи менш ефективно. 

ЗМІ можуть ефективно впливати на формування громадської думки.

По-перше, вони повинні вміти привернути увагу до нової, суспільно значимої проблеми чи нового підходу до оцінки тих чи інших явищ дійсності. На даному етапі ЗМІ акцентують свою увагу (а отже і увагу аудиторії) на визначенні предмету формування громадської думки з подальшим його аналізом і коментарем. По-друге, знати, про масштаби і можливість розповсюдження громадської думки. У зв'язку з цим ЗМІ концентруються навколо проблеми підвищення рівня компетентності громадської думки про предмет обговорення. Триває роз'яснювальна робота з викладом усіх потрібних для відповідного формування громадської думки подробиць, фактів на задану тему обговорення.

Таким чином, ефективність діяльності ЗМІ на цьому етапі визначається тим, наскільки обізнаною є аудиторія по заданій проблемі.

Ті ЗМІ, які змогли дотриматися в своїй роботі всіх цих етапів: 1)збудження інтересу до заданої проблематики через інтригу і постійне нагадування про неї; 2)подача якісного аналізу досліджуваної проблеми, а також подача коментарів та оцінок; 3)досягнення потрібного рівня інформованості населення шляхом різнобічного розгляду проблеми - такі ЗМІ зможуть не лише впливати на хід та розвиток подій суспільного життя, а й впливати на поведінку своєї аудиторії.

Зазначені методи діяльності, що сприяють підвищенню ефективності ЗМІ базуються на науково обґрунтованих даних про стан громадської думки в зв'язку з піднятими проблемами. При цьому можуть бути використані як результати конкретного соціологічного опитування, так і соціальна інформація, яка спонтанно надходить до редакцій (зокрема з пошти, відгуків і т. д.).

Одначе, будь-яка інформація має свого конкретного читача чи глядача. Тому при написанні матеріалу, журналіст повинен визначити й конкретну соціальну адресу свого інформаційного повідомлення. Тобто йдеться про інформаційні потреби тих чи інших груп населення, про їхню спроможність сприймати подану інформацію. При цьому особливо важливим є наголос на значимості рішення поставленої проблеми безпосередньо для індивіда, його сім'ю, дітей, кар'єри, освіти, здоров'я і т. п. Інформація такого роду є важливим каталізатором процесу формування громадської думки.

Отже, формування громадської думки серед членів того чи іншого суспільства - це одна з важливих функцій ЗМІ, що полягає в сприянні своїй аудиторії у виробленні таких соціополітичних орієнтацій та цінностей, котрі б відповідали об'єктивним умовам, за можливістю більш адекватно відтворюючим практичній життєдіяльності суспільства в цілому й були б ефективно працюючим інструментом для досягнення особистої мети людини в історичному процесі роз­витку даного суспільства.