54. Проблемна ситуація в творчості журналіста.

- політична- відсутність свободи преси, проблеми правосуддя та державної безпеки, існування груп тиску, правова незахищеність журналістів, відсутність особистої безпеки розповсюджувачів, обмеженість свободи передачі інформації (цензура)

- етична - відсутність поваги й толерантності в журналістському корпусі. Працівники преси не гребують жодними засобами й способами, аби усунути суперника. Вони й досі не усвідомили, що солідарність між ними набагато важливіша за їх погляди та надмірні амбіції. 

- економічна - велика сума початкового капіталу, ціна видання, ресурси, розповсюдження, розміщення реклами, друкарське та видавниче обладнання;

- професійна - брак кваліфікованих кадрів; відсутність довіри між авторами та видавництвами; проблеми менеджменту й власника; некомпетентність видавців. Хоча фахові проблеми більше пов'язані з якістю та змістом видань, значення їх є не менш важливим.

- проблеми, пов'язані з державою. Це насамперед: недостатня кількість видань, державні субсидії, конкуренція між державною і приватною пресою

55. Публіцистичність як стильова ознака, манера письма.

Публіцистика– це твори, в яких оперативно досліджуються й узагальнюються з особистих, групових, державних, загальнолюдських позицій актуальні факти та явища з метою впливу на громадську думку, суспільну свідомість, а відтак на соціальну практику. Публіцист вдається до своєрідного поєднання логічно-абстрактного і конкретно-образного мислення, впливаючи на розум і почуття людини, стимулюючи її певні вчинки, соціальну активність. Публіцистика невіддільна від науки, філософії, мистецтва та інших потоків соціальної інформації, постійно збагачується ними, зазнає їхнього впливу, зворотно впливаючи на них. З огляду на це можна вести мову не лише про публіцистику як певний вид творчості, а й про публіцистичність.

Під публіцистичністюслід розуміти певні тенденції, елементи, ознаки публіцистики, стильові особливості, властиві, насамперед, іншим потокам журналістської інформації, деяким видам наукових праць, творам художньої літератури, іншим видам мистецтва, охоплюючи зокрема й образотворче мистецтво (плакат, карикатура), музику (гімн, ода). Публіцистичність – проникнення характерного для публіцистики методу в твори не публіцистичні за соєю основою. Публіцистичність виникає тоді, коли автор прагне зворушити реципієнта, вплинути на його свідомість, зумовити відповідну реакцію. Змінити не тільки уявлення, а й поведінку людини, спричинити її відповідні вчинки. Поняття публіцистичності органічно охоплює широке суспільне звучання, проблемність, тенденційність, полемічність і специфічну, властиву саме для публіцистики образність. Будь-який виступ, звернений до широкої аудиторії, тією чи іншою мірою виконує публіцистичні функції, стає публіцистичним.

56.Раціональне й емоційне, їх поєднання.

Раціональне більшою мірою властиве свідомості, а емоційне - несвідомому. Раціональне: візуальна частина особи, більшою мірою свідома, в рівній мірі властива соціальному і індивідуальному.  Емоційне: кінестетична частина особи, більшою мірою несвідома, в рівній мірі властива соціальному і індивідуальному.

Раціональний компонентохоплює сукупність знань, які забезпечують формування професійно-зорієнтованого ставлення, що виявляються в поглядах, поняттях, інформованості, розумінні необхідності підготовки задля професійної діяльності.

Емоційний компонентохоплює емоційні та мотиваційні стани, емоціне ставлення до знань, умінь, навичок, визначаючи рівень інтересу,  включає результати самопізнання та емоційно-ціннісне ставлення до своєї особистості.

Людина як частина світу завжди з ним не лише душею і тілом, але й думкою і почуттями, пізнає та змінює світ, вона переживає все, що відбувається. Ці переживання і складають сферу емоцій і почуттів. Емоція — частина природи, маніфестація якої виражається мімікою, жестами, фонотацією (невербально) та словом чи конфігурацією слів (вербально). Ставлення людини до світу закріплюється в почуттях.

Емоційність — „психологічна характеристика особистості, стан і рівень розвитку її емоційної сфери”. Журналістові властиве емоційне мислення (надає раціональному пізнанню емоційне забарвлення), тобто це психічний процес, який виражає потребу свідомого вираження емоцій, що пов’язане з оціночною діяльністю. Емоції — важливий елемент діяльності журналістів, вказують на функціональне поле понять, відтворюють відповідні емоційні компоненти — картини світу. Найкраще запам’ятовується емоційно-вагома інформація.