8.2. Інтелектуальна культура юриста

Інтелектуальна культура юриста – це ступінь процесу пізнання правової дійсності; здатність правника приймати законні, справедливі рішення, а також ставлення до законів Всесвіту.

Принципи: продуктивне мислення; інтелектуально-правова допитливість; правова інформаційність; повага до версій, висунутих іншими особами; розважність та важливість у прийнятті рішень.

Функції: формування правосвідомості, оволодіння закономірностями юридичної діяльності, підвищення культури застосування знань на практиці, “навчання” (на матеріалах юридичної практики).

Довідка:інтелект (від лат. — пізнання, розуміння, розсудок) — розум, здатність мислити, проникнивість, сукупність тих розумових функцій (порівняння, абстракції, утворення понять, суджень, висновки і т. д.), які перетворюються пізнання у знання або критично переглядають і аналізують уже наявні знання. Це термін для означення вищої пізнавальної здатності мислення, яка принципово відрізняється творчим, активним характером від пасивно чуттєвих форм пізнання.

Звідси:призначення інтелекту — створювати порядок із хаосу через приведення у відповідність до індивідуальних потреб об’єктивних параметрів реальності.

Примітка:хоча інтелект, так як і воля, залежить від відповідних обставин, однак він, що відноситься до сфери духу, є вищим від волі, що відноситься до сфери психічного.

Нюанс:якщо розум є даним людині природою, то інтелект в основному є результатом соціалізації особи.

8.3. Культура підсвідомості юриста

Культура підсвідомості юриста — це уміння регулювати своїм підсвідомим станом, володіти культурою почуттів та сумлінням з метою формування внутрішнього переконання у вирішенні правових завдань.

Принципи: терпіння мук, толерантність, взаємоповага, незупенимість, правдивість, відвертість, прямота, великодушність, чуйність, уважність, моральна чистота, взаємоповага, взаємодопомога.

Функції: профілактика ненависті, зависті, агресії, образи, роздратованості, злости, злослів’я, насильства, гніву, осуду себе і інших, прискорення подій.

Вироблення умінь прощати, бажати розкаюватись, почуття любові, дисципліни свідомості, щирості.

Блокування гордості і гордині, ревності, помсти, хвалькуватості, нарікання, презирства, жалості за минулим, зачеплення за матеріальне, за щасливу долю.

Готовність до почуття втрати (ми завжди щось втрачаємо).

Довідка:підсвідоме — це пласт свідомості, який переважно покритий верхньою свідомістю і виявляє себе явно тільки у особливих випадках (наприклад, при помилкових діях, у сновидіннях). Підсвідоме — те у психіці чи поведінці людини, що нею не усвідомлюється ніколи (взагалі) чи в даний момент часу перебуває поза сферою її актуальної свідомості, але реально бере участь в регуляції поведінки людини, охоплює значну частину пізнавальних процесів, особистісних властивостей людини, між особових відносин людини.

Звідси:поняттям “підсвідоме” позначають лише ті феномени психіки, які в даний момент перебувають поза фокусом свідомості, але органічно з нею пов’язані, впливають на її перебіг і з відповідною зміною умов порівняно легко переходить в її сферу. Для більш глибокого розуміння психіки людини і повноцінного пояснення її поведінки необхідно добре знати не тільки те, чого людина актуально усвідомлює чи може усвідомити, але також і те, що нею не усвідомлюється в даний момент часу чи не може бути усвідомлено взагалі.

Примітка:факт участі підсвідомого в регуляції своєї поведінки людина не тільки не усвідомлює, а навіть активно заперечує і нічого певного про це сказати не може. На рівні свідомості людиною вирішується в основному нові і самі складні завдання, дія яких в автоматично виконуваних рішень. На підсвідомому рівні переважно вирішуються порівняно прості, звичайні завдання, які не є для людини особливо трудними.

Нюанс:підсвідоме нерідко ототожнюється з несвідомим. Несвідоме охоплює всі психічні явища, що не усвідомлюються людиною (інстинкт, інтуїція, гіпноз та ін). А підсвідоме відображає ті психічні процеси, які відбуваються під порогом свідомості.