6.3. Національна культура юриста

Національна культура — це уміння використовувати і впроваджувати культурно-правові здобутки та загальнолюдські цінності; усвідомлювати політичну мету нації, її ідеї в процесі сучасного державотворення.

Компоненти: мова — показник культури, історичних факт; мовлення (слово) — незавершеність, ділове професійне мовлення; мовленнєвий й режим та мовленнєвий етикет — орфографічні, стилістичні, фонетичні норми; національне мислення; національна безпека — ідеологічна боротьба; національний обов’язок — утвердження української мови.

Принципи:підкорення законам Всесвіту; утвердження й забезпечення вільного розвитку нації; охорона духовності людини — тонкі духовні структури; вірність своєму народові — але не прилипання до своєї нації, це абсолютизм.

Функції:юридичний захист інтересів своєї нації; подолання антинаціональної психології у громадян; якісне регулювання суспільних відносин; формування засобів державного управління; запобігання державному скептицизму.

Довідка:нація (від лат. — народ, плем’я) — це спільнота людей, об’єднаних низкою чинників серед яких найголовнішими є етнокультурні та політико-правові. Це історично стійка спільність людей, яка склалася на основі спільності мови, території, економічного життя, а також спільності національних форм матеріальної і духовної культури. Нація має також свій уряд (народ, організований в державу), а кордони більш-менш поважаються іншими націями.

Народ — це населення певної країни або історична спільність людей. Народ — пов’язана однаковим походженням і мовною культурна спільність людей, які є справжнім і єдиним носієм об’єктивного духу.

Етнос, етнічність — спільнота, в якій люди об’єднані вірою у спільне походження та наявністю культурної єдності — мови, звичаїв, міфів, епосу і т. д. Етнічні нації — особливе етнічне утворення: в його виникненні етнічний чинник відіграє дуже важливу роль.

Звідси:національна культура — це сукупність притаманних представникам даної нації ціннісно насичених форм і виявів життя. Вона формується на основі культури одного або декількох етносів і передує етнічній культурі. Кожна нація має свою внутрішню філософію і свій світогляд, які й зумовлюють духовну програму народу. Тому у діяльності юриста мають поєднуватися цінності загальнолюдського й національного розвитку

Національна культура більшою мірою виявляє себе у формах духовного життя, оскільки цивілізаційні вияви існування соціуму, пов’язанні із діяльністю, спрямованою на програмування матеріальних благ, з техніко-технологічними процесами, набувають уніфікованого вигляду.

Примітка:існують такі ознаки нації: об’єктивні (ті, що піддаються спостереженню та опису — особливості поведінки, мови, політичні та правові установи тощо) та суб’єктивні (що стосуються того, як саме окремі люди усвідомлюють, почувають, уявляють свою незалежність до одного цілого, яке вони називають “нацією”).

Нюанс:кожна нація має свій характер як сукупність психологічно-ментальних та поведінкових ознак, особливостей, притаманних певній етнонаціональній спільноті.