КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ФАКУЛЬТЕТ ПСИХОЛОГІЇ
КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
РЕФЕРАТ
з курсу «Юридична психологія»
на тему: «Психологічна служба в правоохоронних органах: мета, функції, особливості діяльності»
Студентка
ІV курсу ІІІ групи
Куницька Тамара Володимирівна
Викладач –
доктор психологічних наук, професор
Медведєв Володимир Степанович
Київ – 2012
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………….………...........3
Психологічна служба в правоохоронних органах................................................7
Мета психологічної служби в правоохоронних органах………………………11
Функції психологічної служби в правоохоронних органах…………………...13
Особливості діяльності психологічної служби в правоохоронних органах….15
Висновки………………………………………………………………………………18
Список використаної літератури………………….…………………………………20
Вступ
Застосування психологічних знань сприяє правильному вирішенню завдань розкриття та розслідування злочинів і перевиховання осіб, які вчинили злочини. Судово-психологічні знання в діяльності органів з підтримання правопорядку реалізуються різним чином і в першу чергу безпосередньо працівниками правосуддя, забезпечуючи правильну діагностику особистості, індивідуальний підхід до людини, вибір і застосування найбільш відповідних ситуації тактичних прийомів і таким чином сприяють вирішенню практичних завдань боротьби зі злочинністю на справді науковій основі.
Однак не у всіх випадках самі органи та особи, які представляють правосуддя, можуть використовувати всі дані і методи сьогоднішньої психологічної науки.
Використання психолога в процесі попереднього слідства здійснюється в даний час у формі:
- Консультанта по справі;
- Спеціаліста;
- Експерта.
Високий професіоналізм і психологічна культура працівників правоохоронної системи не виключають, а скоріше створюють передумови для використання психологів при розслідуванні та розгляді в суді кримінальних справ.
У практиці роботи найбільш досвідчених слідчих при розкритті складних кримінальних справ вже сьогодні є чимало ситуацій, успішному вирішенню яких сприяла допомога психолога як фахівця-консультанта або експерта. У ряді випадків (розкриття серійних вбивств, скоєних на сексуальному ґрунті, планування початкового етапу розкриття злочинної діяльності організованого злочинного угруповання) така допомога стала головним чинником, що визначив успіх у розкритті цих злочинів. Можна зазначити, що чим вище професійна компетентність слідчого, тим з більшим успіхом здійснюється його співпраця з психологом.
Використання психолога як консультанта носить позапроцесуальний характер. Така форма співпраці може бути встановлена для отримання слідчим інформації довідкового характеру, яка відома фахівцю-психологу. Це можуть бути дані про типові особливості сприйняття, пам'яті і мислення дітей певного віку або людей похилого віку, про характерний вплив на психічні процеси і поведінку людини різних психічних станів - алкогольного чи наркотичного сп'яніння, стресу, сильного страху, дефіциту часу. Консультації можуть бути дані і по конкретних кримінальних справах: психолог може задати напрям вивчення особистості обвинуваченого в залежності від виду вчиненого ним злочину, підказати можливі джерела інформації про людину, дати рекомендації по встановленню з ним психологічного контакту та ін..
Співпраця з психологом набуває важливого значення при розслідуванні справ про організовану злочинність і групові злочини. Психолог здатний сприяти у виявленні внутрішньої структури групи, характеру взаємозв'язків між її учасниками, з'ясувати як склався розподіл ролей в групі, її лідерів, сприяти пошуку уразливої ланки та ефективного способу впливу на неї в процесі розкриття злочину та розслідування справи.
Співробітництво "слідчого з психологом не обмежується взаємодією в процесі слідства. Специфіка діяльності слідчого пред'являє підвищені вимоги до його стресостійкості, саморегуляції психічного стану, працездатності. Грамотний психолог може допомогти слідчому виробити оптимальний індивідуальний ритм діяльності, подолати негативні емоційні стани, попередити розвиток професійної деформації. До теперішнього часу в Інституті підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників розроблений і впроваджений у практику комплексний метод психологічного консультування у формі комп'ютерної психодіагностики та надання різнобічної психологічної допомоги. Слухачі інституту мають можливість на добровільній основі пройти досить глибоке всебічне психологічне обстеження, індивідуальну співбесіду з психологом, в необхідних випадках прийняти участь в психологічних тренінгах та інших формах психокорекції.
Роль психолога в якості спеціаліста регламентується ст. 133 КПК. У цьому випадку психолог може бути залучений до участі в провадженні слідчих дій - допиту, обшуку, огляду місця події.
Результати діяльності фахівця фіксуються в протоколі слідчої дії, завдання слідчого - надати їм доказове значення.
Закон передбачає участь педагога в допиті малолітніх і неповнолітніх. Цю функцію можна доручити дитячому психологу як фахівцю, що володіє науковими знаннями в галузі психології дітей і підлітків, що володіє професійними практичними навичками спілкування з ними. Тут психолог може скоректувати формулювання питань слідчого для їх адекватного сприйняття дитиною, дати відомості, які слідчий може використовувати для оцінки показань малолітнього свідка. Психолог може підказати тактику проведення допиту, допомогти створити неофіційну атмосферу, попередити можливий стан скутості, настороженості, недовіри дитини, негативістську позицію підлітка, сором'язливість і сором'язливість неповнолітньої потерпілої від сексуального посягання.
Подібні завдання вирішує психолог в провадженні слідчих дій щодо осіб з ознаками розумової відсталості. Співпраця психолога покликана сприяти встановленню контакту, диференціювати питання, тематику допиту з урахуванням особливостей пізнавальної сфери такого допитуваного.
1. Психологічна служба в правоохоронних органах
Розробка науково обґрунтованої концепції діяльності психологічної служби - складна задача. Непрямим підтвердженням цього є її відсутність навіть у шкільної психологічної служби, хоча остання отримує постійне підживлення з боку академічної науки.
Разом з тим вченими правоохоронних органів (Н.В. Андрєєв, М.Г. Дебольскій, І.О. Котенев та ін.) робляться цілеспрямовані спроби теоретично обгрунтувати ті чи інші аспекти діяльності психологічної служби. Ґрунтуючись на роботах зазначених авторів, а також на вивченні досвіду діяльності психологів, можна виділити основні елементи, що забезпечують успішність її функціонування:
• цілі психологічної служби;
• професійні цінності (ціннісні орієнтації);
• основні завдання та напрямки діяльності;
• психологічні функції та інструментарій їх реалізації;
• організаційну структуру психологічної служби;
• якісний склад співробітників психологічної служби;
• організацію праці практичних психологів;
• матеріально-технічне оснащення.
Однією з умов успішного функціонування психологічної служби є науково обгрунтоване проектування її організаційної структури. Як скелет живої істоти визначає його форму, особливості руху, так і організаційна структура задає цілісність психологічної служби, її місце в конкретній організації та відомстві.
При проектуванні та формуванні організаційної структури необхідно вирішити принаймні три завдання: затвердити штати психологів; визначити статус служби (самостійний підрозділ у складі іншого підрозділу); розподілити функції та обов’язки різних рівнів управлінської ієрархії.
Психологічна служба починає комплектуватися на "землі", в органах і підрозділах, що здійснюють безпосередній контакт з громадянами, тобто на низовому, муніципальному рівні - у міських і районних відділах внутрішніх справ, судах, виправних закладах тощо.
Штати будь-якої служби, у тому числі психологічної, визначають виходячи з обсягу передбачуваної роботи існуючих нормативів. З урахуванням економічних труднощів у суспільстві, введення однієї-двох одиниць посад психолога в організаціях чисельністю до 500 чоловік можна розглядати як певний прогрес у становленні служби.
Якщо в організації всього один-два психолога, вони входять до складу іншого функціонального підрозділу. Вирішуючи з наукових і практичних позицій питання про те, в який підрозділ включать психолога, розумно виходити з принципу функціональної сумісності: психологи повинні входити в штати тієї служби, функції якої більш за все відповідають функціям практичних психологів. Коли основна направленість діяльності - психологічне забезпечення роботи з кадрами, то, природно, їх включають до складу відділу кадрів або по роботі з особовим складом (виховний відділ). Якщо перед новою службою ставлять завдання психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності (наприклад, ресоціалізація засуджених у виправних установах), то психологи передаються у відповідну службу, але робота з особовим складом у цьому випадку в більшості підрозділів не ведеться.
Разом з тим в окремих регіонах у виправно-трудових установах накопичений досвід створення психологічної служби як самостійного структурного підрозділу, який підпорядковується безпосередньо начальнику установи. У цих регіонах напрямки роботи психолога істотно розширюються, а статус зростає.
Різний статус, а отже, і ступінь самостійності, у груп психологічного забезпечення навчально-виховного процесу в освітніх закладах правоохоронних органів. В одних юридичних інститутах психологічні групи входять до складу відділу кадрів, в інших - навчального відділу, в третіх - мають самостійний статус.
Таким чином, на нижньому рівні управлінської системи психологічна служба функціонує в різних модифікаціях, що відображає спрямованість вирішуваних завдань, чисельність психологів, особливості конкретної організації.
На регіональному рівні управління (обласному, республіканському) у правоохоронних органах створюється підрозділ (група) по керівництву психологами низового рівня. На таку групу покладаються такі функції:
• підбір практичних психологів для нижчого рівня системи управління та надання науково-методичної допомоги в їх становленні;
• поточний контроль за станом роботи практичних психологів у підвідомчих підрозділах;
• узагальнення позитивного досвіду кращих психологів і його поширення;
• організація постійно діючих семінарів для практичних психологів;
• щоквартальне або піврічне підведення підсумків роботи регіональної психологічної служби та направлення звітів в міністерство.
Є досвід створення іншої моделі регіональної психологічної служби, коли на неї покладаються не стільки управлінські функції, скільки виконавські – психологічне забезпечення діяльності нижчестоящих організацій або принаймні тих, де не створені психологічні служби. При такому підході на психологічну групу доводиться досить велика чисельність співробітників, які потребують психологічного забезпечення. У цій ситуації застосовується "човникова" тактика. Група по черзі виїжджає в нижчестоящі підрозділи і проводить психологічне обстеження особового складу, психокорекційні заходи, індивідуальне та групове консультування.
На етапі становлення психологічної служби дана модель має ряд переваг. Вона дозволяє укомплектувати обласному центру невелику, але кваліфіковану групу психологів. Слабкість цієї моделі функціонування служби - відсутність постійної роботи з колективами, сприйняття психолога як "чужого", "контролера", а не як "свого", який постійно перебуває серед товаришів по службі.
Таким чином, організаційна структура психологічної служби відомства повинна носити ієрархічний характер з оптимальним поєднанням централізації і децентралізації керівних повноважень і відповідальності.