Професійна мова економістів
.pdfпользование, вступительный взнос, высококачественный товар, городской бюджет, дальнейшее пользование, данный договор, договорная возмездная основа, долевая собственность, занимаемая должность, неприбыльная деятельность, остаточная (добавочная) стоимость, существенные недостатки, учредительное собрание.
Завдання 9. Відредагуйте подані словосполучення.
Дякувати Вас, завдати шкоду, потребувати в допомозі, наслідувати дорослим, вибачити його, зазнати збитки, завдати неприємності, постачати сировиною, відповідати на українській мові, прагнути до перемоги, доглядати за хворими, сміятися з себе, одружитися на І. М. Лісовій.
Завдання 10. Перекладіть текст українською мовою. Виконайте запропоновані завдання:
а) запишіть текст у вигляді реферату; б) укажіть, які мовностилістичні засоби оформлення наукового тексту
використано. Свою відповідь проілюструйте прикладами із тексту; в) випишіть із тексту ключові слова.
РЫНОЧНАЯ ЭКОНОМИКА
Рынок, если давать ему самое общее определение, – это совокупность всех сделок купли и продажи товаров и услуг. Данное положение легко иллюстрировать примерами из повседневной жизни: в такие сделки вступает каждый, когда, скажем, покупает продукты в магазине или оплачивает проезд на транспорте.
У нас рынок часто отождествляют с базаром. Между тем этот вид торговли имел место еще при зарождении товарного хозяйства. В странах Запада существует развитая рыночная система, состоящая из нескольких видов рынков функционального назначения. В нее входят рынки потребительских товаров и
средств производства. В условиях НТР быстро развивается рынок научнотехнических разработок: научные организации и предприятия продают патенты (права на изобретения) и лицензии (права на использование изобретений), а самое главное – предлагают для продажи научно-технические разработки – готовые плоды научно-технического прогресса, пригодные для прямого внедрения, и так называемые ноу-хау – опыт и услуги по внедрению в производство новинок науки, техники и технологии. Имеется рынок наемной рабочей силы. При участии банков действует рынок инвестиций – долгосрочных капитальных вложений, ориентированных на новое строительство. На базе центральных банков, выпускающих деньги и ценные бумаги, организуется рынок ценных бумаг (акций и облигаций) и рынок иностранных валют.
Современное рыночное хозяйство во многом отличается от того его стихийного состояния, которое имело место до XX столетия. Сейчас все большая часть продукции создается по заказам крупных фирм и государства, а товары доходят до потребителей через хозяйственных агентов – посредников. Производители продукции предварительно изучают и формируют вкусы и потребности покупателей с помощью маркетинга – системы управления предприятием, которая позволяет лучше приспособить производство к требованиям рынка для более выгодной продажи товаров. Современная рыночная организация включает большую сеть бирж – органов, регулирующих торговые сделки.
Все указанные виды рынков имеют общие признаки и законы развития. На них постоянно проводятся своеобразные «голосования»: покупатели отдают свои доллары, рубли и иные деньги за выбранные ими товары. Итоги такого «референдума» отражают рыночные цены. Рыночная цена – это фактическая цена, которая свободно устанавливается в соответствии со спросом и предложением товаров. Она дает знать о предложении продуктов со стороны продавцов и платежеспособном спросе покупателей. Такая цена поощряет людей, которые рационально используют производственные возможности для получения конечных лучших результатов. От нее зависит, кто и насколько увеличит свои
доходы, или же, наоборот, понесет убытки. Стало быть, рыночная цена – словно барометр – определяет состояние «погоды» в товарном хозяйстве и направляет хозяйственную деятельность на достижение лучших конечных результатов.
Достижение в рыночном хозяйстве равновесия спроса и предложения – свидетельство наибольшей эффективности экономики. Кто и как обеспечивает это равновесие? Рынок давно открыл мощную силу, которая не на сильственными мерами, а чисто экономическими способами заставляет продавца и покупателя склоняться к равновесной цене. Такой силой является конкуренция – соперничество между участниками рыночного хозяйства за лучшие условия производства, купли и продажи товаров.
Рыночная борьба за выживание и экономическое процветание – закон товарно-рыночного хозяйства. В соперничестве побеждает тот, кто совершенствует технику и организацию производства, создает продукты с меньшими затратами. Терпят поражение все, кто не достигает общественно нормального уровня хозяйствования. Свободная, ничем не ограниченная конкуренция – движущая сила саморегулирования рыночной экономики.
Завдання 11. Перекладіть текст українською мовою. Поясніть правопис іншомовних слів. Визначте, які слова є «книжними», «нейтральними», який стиль мовлення вони створюють.
ОСНОВЫ ЭКОНОМИКИ СВОБОДНОГО ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВА
Изучая основополагающие принципы системы свободного предпринимательства в чистом виде, мы должны уяснить, что понятие «свободное предпринимательство» не может быть исчерпывающе раскрыто одним предложением. Такое предложение было бы невероятно длинным и сложным. Поэтому будем понимать «свободное предпринимательство» как экономическую систему, которая обладает рядом отличительных характеристик. Это:
1.Частная собственность.
2.Экономическая свобода.
3.Конкурентные рынки.
4.Экономические стимулы.
5.Ограниченная роль правительства.
Эта система отводит главное место личности, позволяя самой решать, что соответствует ее интересам. Это не означает, что люди не совершают ошибок. Ошибки, конечно, будут совершаться, поскольку никто не имеет исчерпывающей информации и никто не может предсказать будущее с полной уверенностью. Однако, наверное, каждый человек совершит меньше ошибок тогда, когда он сам будет принимать решения, чем когда за него будет решать какой-то «плановый комитет».
ТЕСТИ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ
Завдання 1-10 мають чотири варіанти відповідей, з яких лише одна правильна. Виберіть правильну відповідь.
1.Стислий виклад книги чи іншого першоджерела з метою фіксування інформації – це…
а) тези; б) реферат;
в) анотація; г) конспект.
2.За кількістю реферованих джерел виділяють реферати…
а) інформативні; б) індикативні;
в) монографічні та оглядові; г) оглядові та індикативні.
3.За повнотою викладу інформації реферати бувають…
а) інформативні; б) оглядові; в) індикативні;
г) інформативні та індикативні.
4.За укладачами реферати поділяють на…
а) складені авторами; б) складені однією чи кількома особами;
в) складені авторами і неавторами; г) складені неавторами.
5. Складові частини реферату – це…
а) вступ, основна частина, висновки, список використаної літератури; б) вступ, основна частина, висновки; в) основна частина, висновки, список використаної літератури;
г) план, основна частина, висновки, список використаної літератури.
6.Прокоментувати тему, обґрунтувати актуальність, сформулювати мету роботи потрібно у…
а) плані; б) вступі;
в) висновках; г) основній частині.
7.Головні положення теми, вилучені з прореферованих праць, викладають у…
а) вступі; б) основній частині; в) висновках;
г) плані.
8.Короткий підсумок, напрямки практичного застосування описаної інформації роблять у…
а) плані; б) основній частині;
в) висновках; г) вступі.
9.Головна вимога до реферату – це…
а) використання ілюстративного матеріалу; б) не включати другорядну інформацію; в) не вдаватись до плагіату; г) наявність опрацьованих джерел.
10. Реферат – це праця…
а) науково-дослідницького характеру; б) описового характеру; в) інформативного характеру; г) пізнавального характеру.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови. – К.: Артек, 1999.
2.Головащук С.І. Українське літературне слововживання. – К., 1995.
3.Коваль А.П. Науковий стиль сучасної української літературної мови. Структура наукового тексту. – К., 1970.
4.Онуфрієнко Г.С. Науковий стиль української мови: навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 312 с.
5.Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. – К., 1994.
6. Чак Є.Д. Складні випадки правопису та слововживання. – К., 1998.
7.Http://www.novamova.com.ua
4.2.ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО НАПИСАННЯ НАУКОВОЇ СТАТТІ, АНОТАЦІЇ, ТЕЗ, ВІДГУКУ, РЕЦЕНЗІЇ, КОНСПЕКТУ. ТЕКСТ НАУКОВОЇ ДОПОВІДІ ЯК ОСОБЛИВИЙ ЖАНР ПИСЕМНОЇ МОВИ
Основні питання теми
Наукова стаття як жанр наукового стилю мови.
Наукова доповідь як особливий жанр писемної мови.
Особливості написання анотації, тез, рецензії, відгуку, конспекту.
Ключові слова: наукова стаття, наукова доповідь, анотація, анотування, рецензія, відгук, тези, конспект, конспектування.
Під час навчання у ВНЗ та в подальшій професійній діяльності студент і дипломований фахівець можуть займатися серйозною науковою роботою, результати якої знайдуть своє втілення в науковій статті.
Наукова стаття – це найбільш поширений жанр наукового стилю мовлення. Вона є порівняно невеликою за обсягом письмовою роботою (10-20 сторінок машинопису), якій розглядається, як правило, одна наукова проблема.
Наукова стаття – це обов’язково оригінальне дослідження, яке містить нову інформацію стосовно зазначеної проблеми. Це може бути аналіз ще ніде не описаного матеріалу, розгляд відомого матеріалу в іншому аспекті або міркування автора щодо тих чи інших питань науки. Наукова стаття може містити невелику реферативну частину, якщо йдеться про стан вивчення проблеми.
Написання наукової статті можливе за умови глибокої компетентності автора у відповідній галузі знань. Крім того, автор має усвідомлювати потрібність свого дослідження і необхідність ознайомлення з ним певного кола фахівців. Автор несе відповідальність за достовірність інформації, її оригінальність, об’єктивність
своїх оцінок. Крім морально-етичного чинника, тут має значення ще й те, що опублікована стаття може стати джерелом інформації для інших дослідників, отже, ця інформація повинна відзначатися науковою новизною.
Наукова стаття вимагає від автора всебічного вивчення та осмислення певних наукових положень, внаслідок чого він їх або підтримує, або піддає сумніву. Тому наукова стаття зазвичай буває не випадковою, а з’являється як фрагмент глибокої і системної наукової роботи.
Композиція наукової статті багато в чому залежить від галузі на уки та тих традицій опису дослідження, які в ній склалися. Але є такі структурні елементи, які необхідні в науковій роботі з будь-якої галузі знань. Це обґрунтування актуальності наукового дослідження, визначення об’єкта, що аналізується, та методів його дослідження, опис процесу дослідження (можливе висунення гіпотези), опис результатів (доведення чи спростування гіпотези), формування висновків.
Ураховуючи невеликий обсяг статті, автор має чітко визначити об’єкт дослідження та систему завдань і, якщо є потреба, обмежити їх. Якщо опис об’єкта та його аналіз займають надто багато місця, то краще частину матеріалу залишити для іншого етапу.
Матеріали наукового дослідження можуть слугувати основою наукової доповіді, яка може бути прочитана на будь-якому зібранні фахівців – науковій конференції, симпозіумі, семінарі тощо.
Текст наукової доповіді – це особливий жанр писемного мовлення. Специфіка його зумовлена тим, що доповідь – це різновид усного мовлення, отже, складаючи текст, треба враховувати, що сприймання на слух має свої особливості. Текст повинен чітко ділитися на частини, що відображають логіку міркування. Речення мають бути прості або складні з невеликою кількістю частин (не більше 2-3 одиниць). Краще не зловживати дієприслівниковими та дієприкметниковими зворотами. Без зайвої потреби не варто загромаджувати речення однорідними членами. У текст наукової доповіді, як правило, не включають громіздкі переліки позицій, оскільки слухачеві досить важко втримати їх у пам’яті. Ілюстративний
матеріал добирають із урахуванням можливостей його сприймання. Цифрові дані, якщо це не впливає на зміст, краще подавати не в абсолютних, а у відносних вимірах (відсотки, порівняльні величини тощо). Складаючи текст доповіді, доцільно також продумати, які засоби активізації аудиторії та підтримання контакту з нею можна використати.
Будь-якій науковій статті передує анотація. Анотація (від лат. annotatio – зауваження, примітка) – коротка узагальнювальна характеристика книги (чи її частини), статті, рукопису тощо, яка розкриває зміст, структуру та інші особливості. Подається на звороті титульної сторінки книжки, а також у видавничих проспектах, журнальних оглядах, бібліографічних покажчиках.
Структура анотації:
1.Опис бібліографічних ознак книги (автор, назва та ін.).
2.Стислий опис змісту та його особливостей у вигляді переліку основних розділів чи питань.
3.Вказівки, для кого ця книга призначена.
Зразок 1:
Культура мови на щодень / Н. Я. ДзюбишинаМельник, Н. С. Дужик, С. Я. Єрмоленко та ін. – 2-е вид., доп. і випр. – К.: Довіра,
2002. – 169 с.
У посібнику вміщено практичний матеріал із складних випадків сучасної літературної норми – труднощі вибору слів, утворення граматичних форм, наголошування. Читачі дізнаються про значення і правильне вживання деяких слів, скористаються російсько-українським словничком поширених мовних зворотів. Призначений для широкого кола читачів.
Обсяг анотації:
Обсяг анотації до наукової статті – не більше 500 друкованих знаків (літер, розділових знаків, пропусків між словами і реченнями).
Зразок 2: Л. О. Тищенко.Актуальні проблеми формування термінологічної компетенції студентів вищих економічних закладів.
Анотація. У статті розглянуто суттєві ознаки наукової картини світу. Проаналізовано складники процесу вербалізації нових понять наукового та економічного знання. Запропоновано введення у навчальний процес вищої школи нової навчальної дисципліни «Основи українського термінознавства».
Окремим різновидом письмових робіт є тези наукової доповіді. Поширеною є практика, коли до наукової конференції готують наукову доповідь, а публікуються лише тези цієї доповіді.
Отже, тези – це не тільки спосіб опрацювання книги, а й особливий жанр наукового твору. Складаючи тези доповіді, треба визначити найважливіші її положення, висновки, результати дослідження. Ураховуючи невеликий обсяг тез, ці положення мають бути сформульовані стисло, чітко, і водночас вони повинні якомога повніше віддзеркалювати зміст.
Тези можуть мати загальноприйняту композицію – вступ, основна частина, висновок, а також можуть бути складені як перелік основних положень.
У тезах здебільшого відсутній ілюстративний матеріал, цифрові дані, таблиці, цитування тощо. Між окремими положеннями не обов’язкові текстові переходи, елементи міжфразового зв’язку, але ці положення мають відображати логіку дослідження, хід міркувань автора. Така вимога зумовлена тим, що головна мета, з якою публікуються тези, – ще до прочитання наукової доповіді в загальному вигляді ознайомити слухачів із авторською концепцією чи особливостями дослідження. Тому тези доповідей, як правило, готують і видають до початку наукової конференції.
За змістом тези поділяють на три типи [4]:
1.Тези визначення проблеми (короткий вступ про актуальність теми; огляд наявних поглядів на проблему чи опис ситуації в предметній галузі; окремі власні думки на цю тему; передбачувані напрями дослідження; висновок).
2.Тези, що висвітлюють результати дослідження (короткий вступ як постановка проблеми; гіпотеза (у випадку експериментального дослідження);