Професійна мова економістів
.pdfУтвоїй хаті завжди мають бути українські книжки, журнали, газети. Не забудь і про дитячі видання. Хай звучить у твоїй хаті українське слово з теле- і радіоприймачів.
Не будь байдужим до найменших виявів обмежень чи зневаги української мови. Стався до інших мов так, як би ти хотів, щоб ставилися до твоєї рідної мови.
Бережи своє ім’я та імена своїх близьких від лакейських деформацій за чужомовним зразком.
Пам’ятай: найкращі вчителі мови для дітей – це мати й батько.
Унаш час доволі поширені міжнаціональні шлюби. Цілком природно, що в таких сім’ях виникає проблема вибору мови. В ідеалі тут повинні звучати обидві мови, однак не в якомусь змішаному вигляді, а кожна – у своєму літературному варіанті.
Батьки в таких сім’ях повинні використати обидві мови не просто для спілкування, а як засіб прилучення своїх дітей до багатств духовної культури обох народів.
Вивчай інші мови. Це дасть змогу не тільки оволодіти ключами до скарбниць духовності інших народів, але й об’єктивно оцінити свою мову, її сильні та слабкі сторони. «Хто не знає чужих мов, той нічого не відає про свою» (Й.В. Гете).
Знання чужих мов пробуджує бажання працювати для утвердження й розвитку рідної мови, сприяти тому, щоб вона посіла гідне місце серед авторитетних мов світу.
Нашому поколінню випало складне й відповідальне завдання – відродження української мови, державності, нації. За нас цього ніхто не зробить. Це наш історичний обов’язок, виправдання нашого перебування на цьому світі. Не перекладаймо цього тягаря на плечі своїх нащадків, бо може бути запізно. Діймо!
Вім’я нашого народу, в ім’я найвищих ідеалів людства – свободи і справедливості (За І.Огієнком).
Завдання 6. Складіть і запишіть у зошит називний план до тексту «Мовні обов’язки громадян».
Завдання 7. Поясніть орфограми слів та написання розділових знаків у тексті «Мовні обов’язки громадян».
Завдання 8. Підготуйте доповідь (повідомлення) на одну з тем:
1.Роль мови у формуванні і самовираженні особистості.
2.Українська мова як засіб професійного спілкування майбутніх економістів, менеджерів та управлінців.
3.Мовна культура людини – показник її загальної культури.
4.Зв’язок української мови з іншими слов’янськими мовами.
Завдання 9. Перекладіть фаховий текст українською мовою.
ЭКОНОМИЧЕСКАЯ ИНТЕГРАЦИЯ
Экономическая интеграция (integration, от лат. integratio – восстановление) – взаимодействие и взаимоприспособление национальных хозяйств разных стран, ведущая к их постепенному экономическому слиянию.
На межгосударственном уровне интеграция происходит путем формирования региональных экономических объединений государств и согласования их внутренней и внешней экономической политики. Взаимодействие и взаимоприспособление национальных хозяйств проявляется, прежде всего, в постепенном создании «общего рынка» – в либерализации условий товарообмена и перемещения производственных ресурсов (капитала, труда, информации) между странами.
Причины и формы развития международной экономической интеграции. Если ХVІІ – первая половина ХХ вв. стали эпохой формирования независимых национальных государств, то во второй половине 20 в. начался обратный процесс.
Эта новая тенденция сначала (с 1950-х) получила развитие только в Европе, но затем (с 1960-х) распространилась и на другие регионы. Многие страны добровольно отказываются от полного национального суверенитета и образуют интеграционные объединения с другими государствами. Главной причиной этого процесса является стремление к повышению экономической эффективности производства, и сама интеграция носит прежде всего экономический характер.
Бурный рост экономических интеграционных блоков отражает развитие международного разделения труда и международной производственной кооперации.
Международное разделение труда – это такая система организации международного производства, при которой страны, вместо того чтобы самостоятельно обеспечивать себя всеми необходимыми товарами, специализируются на изготовлении только некоторых товаров, приобретая недостающие посредством торговли. Простейшим примером может быть торговля автомобилями между Японией и США: японцы специализируются на производстве экономичных малолитражек для небогатых людей, американцы – на выпуске престижных дорогих автомашин для зажиточных. В результате и японцы
иамериканцы выигрывают в сравнении с ситуацией, когда каждая страна производит автомобили всех разновидностей.
Международная производственная кооперация, вторая предпосылка развития интеграционных блоков, представляет собой такую форму организации производства, при которой работники разных стран совместно участвуют в одном
итом же производственном процессе (или в разных процессах, связанных между собой). Так, многие комплектующие детали для американских и японских автомобилей производят в других странах, а на головных предприятиях осуществляется только сборка. По мере развития международной кооперации формируются транснациональные корпорации, организующие производство в международном масштабе и регулирующие мировой рынок.
Завдання 10. Випишіть із українського варіанту тексту незнайомі слова та знайдіть їх у тлумачних словниках.
ТЕСТИ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ
Завдання 1-10 мають чотири варіанти відповідей, із яких лише одна правильна. Виберіть правильну відповідь.
1. Професійне мовлення – це …
а) система знаків і правил послуговування ними; б) індивідуальне мовлення фахівця в межах обраної професії або
спеціальності, що втілюється в різних формах професійного спілкування; в) говоріння; г) процес здійснення мовної діяльності.
2. Експресивна функція мови полягає у тому, що...
а) за допомогою мови людина пізнає cвiт, акумулює, накопичує досвід суспільства;
б) мова є універсальним засобом вираження внутрішнього свiтy людини;
в) за допомогою мови людина може сприймати красу i передавати її іншим людям, бути творцем культурних цінностей;
г) мова використовується як засіб спілкування між людьми, як інформаційний зв’язок у суспільстві.
3. Мова використовується як засіб спілкування між людьми, як інформаційний зв’язок у суспільстві.
Правильно названо функцію мови:
а) комунікативна; б) волюнтативна; в) експресивна; г) мислетворча.
4.Усе пізнане людиною (предмети, особи, явища, властивості, процеси, закономірності) отримує назву і так під цією мовною назвою існує в житті і в свідомості мовців.
Правильно названо функцію мови:
а) культуроносна; б) естетична; в) номінативна;
г) ідентифікаційна.
5.Мова є засобом вираження волі співрозмовників (вітання, прощання, прохання, вибачення, спонукання, запрошення).
Правильно названо функцію мови:
а) волюнтативна; б) комунікативна; в) експресивна; г) номінативна.
6.Мова фіксує в собі естетичні смаки й уподобання своїх носіїв. Правильно визначено функцію мови:
а) гносеологічна; б) естетична в) номінативна;
г) ідентифікаційна.
7.Гносеологічна функція полягає в тому, що...
а) за допомогою мови людина пізнає cвiт, акумулює, накопичує досвід суспільства;
б) мова є засобом формування думки, оскільки людина мислить за допомогою мовних форм;
в) за допомогою мови людина може сприймати красу i передавати її іншим людям, бути творцем культурних цінностей;
г) мова є універсальним засобом вираження внутрішнього свiтy людини.
8.Мова виступає засобом ідентифікації мовців, тобто засобом вияву належності їх до однієї спільноти, певного ототожнення.
Правильно названо функцію мови:
а) комунікативна; б) волюнтативна; в) експресивна; г) ідентифікаційна.
9.Мова є не тільки формою вираження і передачі думки, а й засобом формування, тобто творення самої думки.
Правильно названо функцію мови:
а) мислетворча б) волюнтативна; в) експресивна; г) комунікативна.
10.Мова є носієм культури народу-мовотворця.
Правильно названо функцію мови:
а) номінативна; б) естетична; в) культуроносна;
г) комунікативна.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.Білецький А.О. Про мову і мовознавство. – К., 1997.
2.Горбул О.Д. та ін. Ділова українська мова: Навч. посіб. – К., 2000.
3.Гринчишин Д.Г., Капелюшний А.О. та ін. Словник-довідник з культури української мови. – Львів, 1996.
4.Коваль А.П. Слово про слово. – К., 1986.
5.Нелюба А.М. Теорія і практика ділової мови. – Х., 1997.
6.Потелло Н.Я. Теорія і практика ділового мовлення. – К., 1999.
7.Шевчук С.В. Ділове мовлення. Модульний курс. – К., 2003.
8.Http://bpapers.iatp.org.ua/?chapter=Style
ТЕМА 4
МОВНОСТИЛІСТИЧНІ ТА СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ НАУКОВИХ РОБІТ І КУЛЬТУРА ЇХ ОФОРМЛЕННЯ
4.1. РЕФЕРАТ. ВИДИ, СТРУКТУРА ТА ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ
Основні питання теми
Реферат як форма наукової роботи. Види рефератів.
Особливості структури рефератів.
Типові мовностилістичні недоліки студентських наукових текстів.
Ключові слова: реферат, реферативна частина, плагіат, реферат-конспект, реферат-резюме, реферати монографічні та оглядові, реферовані джерела.
У вищому навчальному закладі студенти виконують різноманітні види
письмових робіт наукового характеру. Це реферати, курсові та дипломні роботи, наукові статті, рецензії тощо. У цій темі розглянемо найважливіші особливості написання цих робіт.
Реферат – це короткий виклад великого дослідження або кількох праць з якоїсь наукової проблеми, що містить опис джерела й аналітичний опис основної інформації. У рефераті має бути стисло, але точно відображено основний теоретичний зміст реферованої роботи та довідковий апарат. Міжнародний стандарт ISO 214-1976 Documentation – Abstracts for Publications and Documentation термін «реферат» визначає як текст, що точно, але стисло подає зміст будь-якого документа без додаткової інтерпретації або критичних зауважень і без посилання на автора цього тексту.
Тексти цього вторинного жанру більш детальні, ніж анотація. Усі терміни, винайдені автором, джерела, які укладач реферату вважає за потрібне включити у вторинний текст, має бути внесено разом з авторськими визначеннями.
Реферат – це одна з поширених форм наукової роботи, над якою доводиться працювати і учням, і студентам, і викладачам, і вченим. Будь-яка праця науководослідного характеру може включати реферативну частину, яка містить критичний огляд наукової літератури, виклад змісту концепцій та їх аналіз тощо. Така реферативна частина обов’язково є в курсових і дипломних роботах. Отже, головна вимога до неї – не вдаватися до плагіату, тобто не видавати чиїсь думки, міркування, висновки за свої. Тому в реферативних частинах роботи треба зазначити авторів концепцій, робити точні посилання і т. ін. Реферат може існувати і як окрема робота, що є стислим викладом книги чи іншого першоджерела з метою фіксування інформації.
Реферування – процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, що полягає в аналізі первинного документа, знаходженні у найвагоміших в змістовому відношенні даних (основних положень, фактів, доведень, результатів, висновків). Як анотування, так і реферування має на меті скорочення фізичного обсягу первинного документа при збереженні його основного смислового змісту. Як правило, той, хто береться за реферування, повинен бути хоча б частково обізнаним у тій ділянці знань, до якої належить первинний науковий текст.
Отже, реферат – це вторинний документ, результат аналітичносинтетичного опрацювання інформації, поданий у вигляді короткого викладу змісту первинного документа, включаючи основні фактичні дані й висновки з метою ознайомлення із сутнісними акцентами первинного документа.
Існують такі види рефератів:
1.За кількістю реферованих першоджерел виділяють реферати монографічні, які складають за однією працею, і оглядові, які передають зміст кількох праць на одну тему.
2.За повнотою викладу реферати бувають інформативні (рефератиконспекти), які в узагальненому вигляді подають усі основні положення праці, ілюстративний матеріал, а також найважливішу аргументацію, та індикативні (реферати-резюме), до яких не включають другорядні відомості, а передають лише найважливіше.
3. За укладачами реферати поділяються на складені авторами (наприклад, автореферати дисертацій, дипломних робіт) і неавторами (укладачами їх можуть бути спеціалісти з даної галузі знань).
Існують й інші ознаки, за якими класифікують реферати:
Належністю до певної галузі знань (реферати із суспільних, гуманітарних, природничих, технічних, точних та інших галузей науки);
Формою викладу (текстові, табличні, ілюстровані або змішані); Обсягом або глибиною розгортання теми (короткі, обсяг яких обмежений – не
більше 850 знаків; розширені, обсяг яких не лімітується і може становити 10-15 % обсягу первинного документа, залежно від його значущості, новизни й доступності); за сполучуваністю з іншими жанрами виділяють реферат-резюме, реферат-опис, реферат-огляд.
Основні функції реферату: - інформаційна – реферат подає інформацію про певний документ і позбавляє необхідності ознайомлюватися з повним текстом наукової праці в тому разі, коли ця робота для читача має другорядне значення; - пошукова – реферат використовують в інформаційно-пошукових, зокрема й автоматизованих, системах для пошуку конкретних тематичних наукових праць та інформації.
Об’єктами реферування є:
–наукові статті (теоретичні, експериментальні, методичні, описові тощо);
–розділи з книг (монографій, збірників праць тощо);
–депоновані рукописи.
НЕ підлягають реферуванню: стандарти, технічні умови, інструкції, прейскуранти, каталоги устаткування, довідкові видання (енциклопедії, словники, довідники), інформаційні та бібліографічні видання тощо.
Процес підготовки реферату передбачає послідовне виконання таких етапів:
Ознайомче читання, попередній аналіз. Вивчення реферованого наукового тексту починається із заголовка, довідкового апарату (вступ, передмова, зміст), рубрик у тексті, висновків і резюме. Основна мета оглядового аналізу полягає в