5.3. Інструктивні матеріали для відпрацювання професійних навиків і умінь

5.3.1. Ситуаційні завдання

Епізод 1

26-річна вагітна жінка госпіталізована у лікарню через 5 год. після початку пологової діяльності. Страждає інсулін-залежним діабетом; протягом вагітності знаходилась під наглядом та лікувалась нерегулярно. Вагітність третя, термін - 40 тиж. Перша вагітність закінчилась самовільним викиднем, друга – народженням доношеної дитини масою тіла 4,5 кг. Ультразвукове обстеження в терміні 39,5 тиж визначило приблизну масу плода 2,5 кг.

Через 3 год. після госпіталізації з`явились пізні децелерації серцевого ритму плода, відійшли навколоплідні води, інтенсивно забруднені частинками меконію; після чого визначалась стійка фетальна брадикардія. Проведено невідкладні пологи. Після народження немовля негайно перенесене на реанімаційний стіл. Воно виглядає на 2,5 кг.

Перерахуйте найважливіші чинники ризику в анамнезі, які свідчать про те, що немовля може потребувати невідкладної реанімаційної допомоги після народження.

Епізод 2

Акушерка перенесла немовля на реанімаційний стіл і включила променевий обігрівач. Звертали на себе увагу дихання типу ґаспінг, повна м`язова гіпотонія і центральний ціаноз. Акушерка відсмоктала вміст носа і рота за допомогою гумового балончика, приєднала кисневу трубку до лічильника потоку і розпочала оксигенотерапію вільним потоком кисню, паралельно здійснюючи тактильну стимуляцію легким розтиранням спини. У віці 1-ї хвилини життя дитина залишалась нерухомою з окремими дихальними рухами. ЧСС дорівнювала 70/хв. Медсестра повідомила акушер-гінеколога, що оцінка за Апґар дорівнює 2. Акушер-гінеколог просив покликати педіатра або анестезіолога і призначив ШВЛ мішком і маскою. Акушерка розпакувала і приготувала мішок і маску, приєднала кисень і розпочала ШВЛ.

Перерахуйте всі помилки, що були зроблені під час надання допомоги немовляті на цьому етапі.

Епізод 3

Чекаючи на анестезіолога або педіатра, акушерка продовжувала ШВЛ з періодичними зупинками для оцінки стану немовляти. В дитини утримувались значна м`язова гіпотонія і ціаноз; самостійне дихання залишалось неадекватним. ЧСС зменшилась до 50/хв. Через 3 хв. прийшов анестезіолог, заінтубував немовля і розпочав вентиляцію через ЕТТ. Ціаноз зменшився, однак, периферична перфузія залишалась недостатньою, а частота серцевих скорочень не збільшувалась. ШВЛ продовжувалась до приходу педіатра у віці 6 хв.

Яка основна проблема (надання допомоги) представлена на цьому етапі і що невідкладно потрібно зробити в цей момент ?

Епізод 4

На 6-й хв. життя дитини прийшов педіатр і, оцінивши ситуацію, катетеризував вену пуповини, після чого швидко струминно ввів 20 мл 4,2% розчину соди. Немовля залишалось мармуровим з порушеною перфузією і частотою серцевих скорочень менше 60/хв. Протягом наступної хвилини акушерка розпочала проведення непрямого масажу серця, а педіатр увів 0,5 мл 0,01% розчину адреналіну через пупкову вену. Уведення розчинів соди й адреналіну повторювалось у віці приблизно 8 хв. У віці 9 хв. частота серцевих скорочень почала зростати, не перевищуючи, однак, 75/хв. Самостійне дихання було відсутнім. У віці 12 хв. ЧСС нормалізувалась і зменшився ціаноз. До 20 хв. з`явилось самостійне дихання, після чого немовля було екстубованим і переведеним у відділ інтенсивної терапії новонароджених.

Прокоментуйте останній епізод в плані адекватності використання медикаментів, їх доз і шляхів уведення.

5.3.2. Перелік навчальних практичних завдань, які потрібно виконати на практичному занятті

1. Навчитись виявляти у новонародженого клінічні ознаки гіпоксично-ішемічного ураження

2. Опанувати техніку проведення основних реанімаційних процедур в новонародженого;

3. Опанувати техніку надання реанімаційної допомоги загалом.