Секція «соціально-демографічні проблеми економічної політики держави у промислових регіонах»

УДК 744.4

Гав­ров Є.В.¹

¹ канд. техн. на­ук, доц. ЗНТУ

Cа­мо­освіта – важ­ли­вий шлях ефек­тив­но­го фор­му­ван­ня прос­то­ро­во­го мис­лен­ня

При вив­ченні графічних дис­циплін (на­рис­на ге­ометрія, інже­нер­на та комп’ютер­на графіка, крес­лен­ня) са­мо­освіта ефек­тив­но сприяє фор­му­ван­ню прос­то­ро­во­го мис­лен­ня, скла­до­ви­ми час­ти­на­ми яко­го є прос­то­рові уяв­лен­ня і відоб­ра­жен­ня.

Вза­галі са­мостійна ро­бо­та – од­на із форм нав­чаль­но-ви­хов­но­го про­це­су. Ви­ни­ка­ють пи­тан­ня: які ос­новні нап­рям­ки її фор­му­ван­ня в про­цесі нав­чан­ня?

Для підви­щен­ня ефек­тив­ності в ор­ганізації са­мостійності в вив­ченні графічних дис­циплін ка­фед­ра «На­рис­на ге­ометрія і крес­лен­ня» приймає такі за­хо­ди:

1) Роз­роб­ле­но інфор­маційний стенд з пов­ним пе­реліком скла­ду до­машніх зав­дань та роз­поділом го­дин до вив­чен­ня на­рис­ної ге­ометрії, інже­нер­ної та комп’ютер­ної графіки і крес­лен­ня. Та­ким чи­ном, сту­ден­ти мо­жуть са­мостійно пла­ну­ва­ти свій графік ви­ко­нан­ня до­машніх зав­дань.

2) Роз­роб­ле­но стенд «Мо­дуль­ний кон­троль», який сприяє оз­найом­лен­ню сту­дентів з те­ма­ми кон­тро­лей та потрібною літе­ра­ту­рою для підго­тов­ки.

3) Роз­роб­ле­но на­очні стен­ди зі зраз­ка­ми ви­ко­нан­ня до­машніх зав­дань для ден­ної і за­оч­ної форм нав­чан­ня, де сту­ден­ти мо­жуть оз­найоми­тись з за­галь­ни­ми ви­мо­га­ми до офор­млен­ня зав­дань.

4) Ка­фед­ра має стенд роз­кладів за­нять та кон­суль­тацій. По­за роз­кла­дом сту­ден­ти ма­ють мож­ливість індивіду­аль­ної ро­бо­ти з вик­ла­да­чем.

5) На ка­федрі постійно пра­цює мо­дель­но-ме­то­дич­ний кабінет із ме­то­дич­ною літе­ра­ту­рою, яку сту­ден­ти мо­жуть ви­ко­рис­то­ву­ва­ти по­за роз­кла­дом при са­мостійній ро­боті.

6) Роз­роб­ле­но спеціальні ме­то­дичні вказівки до прак­тич­них і са­мостійних за­нять з по­етап­ним розв’язу­ван­ням ти­по­вих до­машніх за­дач, які сприяють поліпшен­ню умов са­мостійно­го вив­чен­ня нав­чаль­но­го ма­теріалу.

7) Роз­роб­ле­но кар­ти для са­мо­кон­тро­лю знань, які доз­во­ля­ють оціню­ва­ти рівень зас­во­юван­ня ма­теріалу.

Фор­му­ван­ня у сту­дентів на­ви­чок са­мостійної ро­бо­ти – од­на з ос­нов­них за­дач ви­щої шко­ли.

УДК 331.34:34

Сиченко В.В. к.е.н.

докторант Ради по вивченню продуктивних сил України

НАН України

Сутність соціальних ризиків в освіті

Соціальна сфера є досить складною щодо адекватної оцінки змін, які відбуваються в суспільстві, й одержання об'єктивної інформації про реальний рівень життя населення.

Формування ринкових відносин в Україні і відповідних їм методів господарювання вимагає більш ретельних досліджень економіки соціальних процесів у контексті ймовірних соціальних ризиків. Послаблення ролі держави в регулюванні різних соціальних напрямків діяльності й необхідність переходу до справді ринкового механізму управління соціальними ризиками вимагає адаптації цих механізмів з урахуванням національних особливостей, традицій, можливостей і культури [1, с.8].

Тому важливим і актуальним є вивчення сутності соціальних ризиків в освіті, їхня класифікація, взаємозв'язок з іншими ризиками й можливість мінімізації ризиків за рахунок формування ефективної стратегії управління на державному та регіональному рівнях.

Прийнято вважати, що всі ризики, пов'язані з освітою, можна віднести до соціальних ризиків, проте сутність будь-якого соціального ризику слід шукати в економічних процесах, з одного боку, і в психологічному сприйнятті ризику, з іншого боку.

До основних соціальних ризиків в освіті можна віднести: ризик не вступити до того навчального закладу, до якого планувалося; ризик вступити до планованого навчального закладу, але не закінчити його з різних причин; ризик не влаштуватися на роботу за фахом після закінчення навчального закладу; ризик влаштуватися на роботу за фахом, але отримувати недостатню заробітну платню;

Це найбільш загальні ризики, пов'язані з освітою, при цьому не слід забувати, що сьогодні існує два види отримання освітніх послуг: бюджетне й контрактне (безкоштовне та платне), тому виникають і нові ризики – не одержати освіту через відсутність фінансових ресурсів.

Таким чином, освіта в контексті соціального ризику представляє собою об'єктивно-суб'єктивну категорію, пов'язану з подоланням невизначеності й конфліктності в ситуації неминучого вибору та відбиває ступінь досягнення очікуваних результатів.

Як відомо, освіта як специфічний товар (послуга) має двоїсту природу, яка полягає в тому, що вищий навчальний заклад функціонує водночас на двох взаємозалежних ринках – ринку освітніх послуг і ринку праці, тому очевидно, що соціальні ризики в освіті тісно пов'язані та взаємодіють з ризиками на ринку праці. Розглянемо взаємозв'язок цих ринків. Соціальний ризик в освіті може виявлятися в зниженні попиту на випускників навчальних закладів на ринку праці. Така ситуація просліджується на українському ринку праці у зв'язку з тим, що пропозиція фахівців, наприклад, економічних спеціальностей, у багато разів перевищує попит на них.

Наслідки практично не керованого розвитку ринку праці виражаються в незахищеності його суб'єктів від ринкової стихії. Це стосується в першу чергу тих, хто працює. Банкрутство й реорганізація підприємств зумовлюють надто складне положення фахівців. Звичайно, є випадки, коли, знаючи заздалегідь про майбутні зміни на підприємстві, працівник має можливість перекваліфікуватися чи знайти більш придатне місце роботи. Проте найчастіше фахівці не мають інформації про зміни в економічній кон'юнктурі, й тому ризикують.

Досліджуючи структуру й динаміку ринку праці в Україні, можна дійти висновку, що найбільш високу імовірність має ризик втратити роботу й не влаштуватися на роботу відповідно до отриманої освіти, навичок, здібностей. Втрата робочого місця – це реальна загроза не тільки зниження доходів, але й втрати кваліфікації фахівця, оскільки при незатребуваності отриманих практичних навичок відбувається їхній фізичне й моральне застаріння.

Ринок праці знаходиться в системі взаємодії з іншими ринками. Створюючи нові робочі місця, підприємець водночас бере на себе й інші ризики: ризик освоєння нової справи та збуту продукції, податковий, процентний, цінові ризики, зумовлені можливістю підвищення цін на логістичні елементи. При формуванні освітньої стратегії необхідно враховувати ризики, пов'язані з витратами на отримання вищої освіти.

У колишньому СРСР держава брала на себе фінансові витрати на освіту фахівця, а отже, і велику частину ризику інвестицій в освіту [2-3]. Якщо фахівець і ризикував, то лише втраченою можливістю вчитися в іншому навчальному закладі чи одержувати зарплатню, працюючи на підприємстві [4, с. 102].

Сьогодні теорія людського капіталу одержує все більше поширення, оскільки людський капітал створюється й накопичується в основному за рахунок освіти й навчання. Держава, працівники та роботодавці «інвестують» кошти в людський капітал, виділяючи час і гроші на освіту й професійну підготовку [5, с.6].

Інвестиції в людський капітал можна розглядати як витрати при невизначеному співвідношенні можливих результатів, тому освіту можна характеризувати як елемент соціально-економічного ризику. Для того, щоб досягти більш високих значень економічної і соціальної віддачі від інвестицій в освіту, зміст освіти й професійної перепідготовки повинен відповідати постійно мінливим вимогам ринку праці, за рахунок надання випускникам тих знань і навичок, на які пред'являтиметься попит на кожному етапі економічного розвитку держави. Незважаючи на складну ситуацію на ринку праці, інвестиції в освіту дозволяють формувати конкурентноспроможну робочу силу.

Соціально-економічні умови різних регіонів, різного рівня фінансової стійкості окремих підприємств при рівному потенціалі окремих груп працівників спричиняють їхню різну затребуваність на регіональних ринках праці. Аналіз свідчить, що, як тільки будуть створені реальні передумови для економічного росту, розширення виробничої бази, праця «неконкурентоспроможних» у сучасних умовах працівників може бути ефективно використаною на створених нових робочих місцях. Основним завданням вивчення теорії ризиків є визначення можливостей їхнього зниження. На державному рівні це можливо за рахунок розробки соціальних програм з захисту населення, а також впровадження економічних методів співвідношення фахівців на ринку освітніх послуг з потребами ринку праці.

Перелік посилань

1. Згуровский М.З. Высшее образование Украины сегодня и завтра // Высшее образование: проблемы и перспективы развития: Вторые Академические чтения. – К., 2005. – С. 8.

2. Осипчук Н. Про справи освiтянськi... // Освiта України, 2003, 1-13 сiчня.

3. Осипчук Н. "Україна - 2010". Що вона прогнозує? // Освiта України, 2006, 20 сiчня.

4. Мортиков В.В. Ризики на ринку праці та їх страхування. / Фінанси України. –2007. – №9. – С.102-106.

5. Кир’як Т. З урахуванням сучасних вимог. Що впливає на формування і розвиток ринку праці? //Науковий світ. – 2004. – №7. – С.6.

На­уко­ве ви­дан­ня

Економіка та управління організаціями у промислових регіонах

Те­зи до­повідей Міжрегіональної науково-практичної конференції

Том 1

Упо­ряд­ни­ки Ви­соць­ка На­та­ля Іванівна, Глу­щен­ко Надія Євгеніївна

Технічні ре­дак­то­ри Ви­соць­ка Н. І., Глу­щен­ко Н. Є.

Відповідаль­ний за ви­пуск Ви­соць­ка Н. І.

Оригінал-ма­кет підго­тов­ле­но в на­уко­во-дослідній час­тині ЗНТУ

Підпи­са­но до дру­ку 12.09.2007. Фор­мат 60×84 1/16. Ум. друк. арк. 14,4.

Обл.-вид. арк. 11,7. Ти­раж 20 прим. Зам. № 1171.