Секція «еколого-економічні механізми трансформації господарства промислових комплексів регіону»

УДК 621.746.393

Буд­ник А.А.¹

¹ канд. техн. на­ук, доц. ЗНТУ

Ис­сле­до­ва­ние вли­яния фи­зи­ко-ме­ха­ни­чес­ких свойств чу­гу­на и тол­щи­ны стен­ки из­лож­ни­цы на ве­ли­чи­ну плас­ти­чес­ких де­фор­ма­ций

Ис­сле­до­ва­ния про­во­ди­лись на при­ме­ре рас­че­та тем­пе­ра­тур­ных по­лей и уп­ру­го-плас­ти­чес­ких де­фор­ма­ций в ци­лин­дри­чес­кой из­лож­ни­це с тол­щи­ной стен­ки 100, 150, 200, 250 и 300 мм, из­го­тов­лен­ной из се­ро­го и вы­со­коп­роч­но­го чу­гу­на.

Рас­чет нап­ря­же­ний и де­фор­ма­ций вы­пол­ня­ли ме­то­дом пе­ре­мен­ных па­ра­мет­ров уп­ру­гос­ти в пред­по­ло­же­нии струк­тур­ной од­но­род­нос­ти чу­гу­на по тол­щи­не стен­ки.

При ана­ли­зе ру­ко­вод­ство­ва­лись тем, что ос­нов­ны­ми де­фек­та­ми при от­бра­ков­ке из­лож­ниц яв­ля­ют­ся сет­ка раз­га­ра на внут­рен­ней и про­доль­ные тре­щи­ны на на­руж­ной (как бо­лее опас­ное яв­ле­ние) по­вер­хнос­тях. В этой свя­зи ве­ли­чи­ну плас­ти­чес­кой де­фор­ма­ции рас­тя­же­ния на внут­рен­ней _в и на­руж­ной _н по­вер­хнос­тях из­лож­ни­цы срав­ни­ва­ли с пре­дель­ным зна­че­ни­ем рав­ным 0,2 %, что со­от­вет­ству­ет до­пус­ку на ус­лов­ный пре­дел те­ку­чес­ти ма­те­ри­ала.

Ре­зуль­та­ты рас­че­та по­ка­за­ли, что из­лож­ни­ца из се­ро­го чу­гу­на бо­лее стойкая к раз­ви­тию сет­ки раз­га­ра при тол­щи­не стен­ки 170мм, а к об­ра­зо­ва­нию про­доль­ных тре­щин при тол­щи­не 210 мм. У из­лож­ни­цы из вы­со­коп­роч­но­го чу­гу­на при тол­щи­не стен­ки 200 мм ве­ли­чи­на _в не пре­вы­ша­ет пре­дель­но­го зна­че­ния, а в от­но­ше­нии стойкос­ти про­тив об­ра­зо­ва­ния про­доль­ных тре­щин она не ог­ра­ни­че­на в пре­де­лах рас­смат­ри­ва­емых тол­щин и ус­ло­вий теп­ло­во­го воз­дей­ствия.

На ос­но­ва­нии ана­ли­за ре­зуль­та­тов ис­сле­до­ва­ния мож­но зак­лю­чить, что с умень­ше­ни­ем тол­щи­ны стен­ки из­лож­ни­цы ве­ли­чи­на плас­ти­чес­кой де­фор­ма­ции умень­ша­ет­ся, но за од­но и то­же вре­мя вы­дер­жки слит­ка сред­няя тем­пе­ра­ту­ра t_cp та­ких из­лож­ни­цах уве­ли­чи­ва­ет­ся.

Так как при тем­пе­ра­ту­рах вы­ше 700 C соп­ро­тив­ле­ние чу­гу­на тер­мо­ус­та­лос­тно­му раз­ру­ше­нию за­мет­но сни­жа­ет­ся, то тон­кос­тен­ные из­лож­ни­цы мо­гут быть дол­го­веч­нее тол­стос­тен­ных, ес­ли ус­ло­вия их эксплу­ата­ции обес­пе­чат под­дер­жи­вать t_cp по тол­щи­не стен­ки не вы­ше ука­зан­но­го уров­ня.

УДК 338.1:504

Антонов А.Л.

аспірант Класичний приватний університет

Проблеми визначеності прав власності на природні ресурси

Характер відносин власності на природні ресурси є однією з ключових проблем трансформації економіки, оскільки вони зачіпають інтереси всього населення України, визначають положення країни в світовій господарській системі і від її рішення істотно залежить розвиток міжрегіональних відносин всередині країни та зміцнення державного устрою.

В умовах невизначеності прав власності, виникає два питання. Перше: як формально забезпечені можливості дій власників; друге: наскільки ці права можна реалізувати. Недостатньо формально забезпечені можливості для реалізації прав власності на природні ресурси пов'язані, перш за все, із відсутністю або недостатньою реалізацією принципу правової держави, повсюдною невизначеністю прав власності (не тільки права використання, але й усього ланцюжка прав) між суб'єктами: приватними особами, державою, регіонами, недостатньо чітким розподілом (по горизонталі і вертикалі) владних повноважень державних, регіональних і місцевих органів влади. Формальний титул власності, позбавлений реальної можливості його фактичної реалізації позбавляється як економічного, так і юридичного сенсу [5].

На неспроможностях влади грунтується економічна теорія державного регулювання, заснована на теоремі О. Коуза (Проблема соціальних витрат», 1960 р.). Він довів, що не ринок продукує екстерналії, а держава через недосконале законодавство, у якому, зокрема, не чітко виписані права власності. Неспроможностей ринку не виникає, як і підстав для державного втручання в економіку, якщо, по-перше, всі права чітко визначені, по-друге, трансакційні витрати дорівнюють нулю, по-третє, люди чітко дотримуються домовленостей щодо обміну. Причини державного втручання в розвиток ринкової економіки лежать у більш глибокій площині, ніж рівень економічного явища (зовнішні ефекти), у суспільній природі економічної діяльності і потребі її координувати до певного рівня розвитку усуспільнення виробництва й обміну [1].

За наявних умов слід розглянути два варіанти поведінки власника. У першому випадку, коли права власності погано або зовсім не гарантовані, промисловим підприємствам стає невигідно виробляти товар через дуже великий ступінь ризику. Але видобування ресурсів можна продовжити за умови збільшення трансакційних витрат – хабарів, платежів організованій злочинності та ін. У цьому випадку, економіка (якщо значну роль у ній відіграє сировинний сектор) буде розвиватися повільно. Тут ключовими умовами являються співвідношення між середніми витратами, включаючи «тіньові» платежі, і середньою нормою прибутку [2].

Інший варіант, навпаки, припускає, що організована злочинність і корумповані чиновники є екзогенним чинником; їхнє становище, вплив, поведінка змінюються, якщо фірми вдаються до їх послуг. Тоді великі доходи від «приватизації» сировинної ренти можуть привести до піднесення таких «тіньових» структур, що робить практично неможливим забезпечення прав власності в нересурсних секторах [3].

Подібні можливості завжди необхідно враховувати при розгляді державного регулювання відносин власності на природні ресурси, оскільки вони вносять істотні зміни до діючого соціально-економічного механізму. Так, наприклад, А. Ослунд, зазначає, що у 1992 р. у Росії втрати від «пошуку ренти» склали приблизно 80% від розміру ВВП. Наслідками рентоорієнтованої поведінки є витіснення економічної діяльності у «тінь»; великомасштабний відтік капіталу з країни.

Існує підхід, згідно з яким є тісний взаємозв'язок між формами власності, що склалися, і досягненням економічного благополуччя країни. У межах даної концепції хід історії свідчить про те, що одна з головних причин світової економічної переваги Заходу полягає в інституті власності, який там виник і там же повністю розвинувся. У природі зовсім «необмеженого» права власності не може існувати: інтереси власників перетинаються і право намагається розвести їх якомога далі один від одного. Нарешті на поверхню може виступати інтерес всього класу власників – інтерес держави [4].

Дослідження, що проводилися спільно "Heritage Foundation» і "The Wall Street Journal", довели: країни, які найбільш міцно гарантують права власності як атрибут економічної свободи, практично без виключень належать до держав з високорозвиненою економікою. Ці ж країни мають у своєму розпорядженні і найефективніші цивільні служби і судові установи.

Тому перспективи державотворення в Україні виглядають оптимістично лише через призму міцних гарантій прав власності, у тому числі й на природні ресурси.

Перелік посилань

1. Віскузі, В. Кіп та ін. Економічна теорія регулювання та антимонопольна політика: Пер. З англ. / В. Кіп Віскузі, Джон М. Верном, Джозеф Е. Гарингтон (мол.); Нау. ред.. пер. та авт. передм. О. Кілієвич. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004 – 1047 с.

2. Заострмцев А. Рентоориентированное поведение: потери общества // Вопросы Экономики, 2000, № 5. – С. 31 – 44.

3. Притцль Р. Рентоориентированное поведение и организованная преступность в России, исследование с позиций институциональной экономики // Politekonom, 1997, № 1. – С. 64 – 76.

4. Черниловский З.М. Всеобщая история государства и права. – М., 1995. – с. 388.

5. Шарий Г.І. Реалізація поітики держави у сфері земельних відносин // Збірник наукових праць., 2006, № 2 (24). – с. 86-95.