1.10. Особливості ознайомлення дітей з природою та навчання природознавству в 1-4 класах початкової школи

Методичні рекомендації

На самостійне вивчення виносяться такі питання:

1. Особливості ознайомлення з навколишнім світом учнів 1 класу відповідно до програми “Я і Україна”.

2. Особливості ознайомлення з навколишнім світом учнів 2 класу відповідно до програми “Я і Україна”.

3. Наступність ознайомлення з природою в дошкільних закладах та в початковій школі.

Початкова школа, зберігаючи наступність із дошкільним періодом дитинства, забезпечує подальше становлення особистості дитини, її інтелектуальний, соціальний, фізичний розвиток. Перед вчителем початкової школи, особливо - вчителем першого класу, стоїть завдання здійснити реформування змісту освіти, а для цього потрібен високий рівень знань, педагогічна та методична майстерність. Перехід на навчання у першому класі з 6 років вимагає нову структуру та зміст початкової освіти. Сучасна система освіти передбачає її безперервність, починаючи з дошкільних закладів, бо перший клас дітей 6 років в деякій мірі бере на себе функції підготовчої групи дитячого садка. Завданням стає не тільки організація навчальної діяльності, але і всіх видів життєдіяльності, яка притаманна для дітей цього віку, що забезпечує соціальну активність та розвиток особистості. Слід ураховувати, що ведуча діяльність цих дітей – гра, тому необхідно використовувати її різні види для формування знань та навичок. Розвивальне середовище має відповідати віку цього учня, не слід розмежовувати за принципом, що дитячий садок призначений для того, щоб дитина розвивалась та рухалась, школа – це заклад, де її тільки навчають.

Програма “Навколишній світ” для 1 класу (автори Н. Бібік, Н. Коваль) передбачає враховувати наступно-перспективні зв’язки між довкіллям і основною ланкою школи. Природничий напрям (нежива природа, жива природа, рідний край, наша Батьківщина – Україна, планета Земля) охоплює систему знань (емпіричні факти, уявлення, поняття) про об’єкти неживої та живої природи, взаємозв’язки і залежності між ними, ознайомлює учнів з різноманітністю природи, з охороною і збереженням природи рідного краю та інше. В першому класі розділ “Природа навколо нас” починається з формування уявлення, що належить до природи. В дитячих садках воно формується, починаючи з молодших вікових груп, тому вчитель може спиратися на знання дітей. З повітрям учні знайомляться менш детально. Програма першого класу передбачає, що учні повинні переконатися, що навколо нас є повітря, дізнатися від чого буває вітер,  чи вміє учень працювати, як дбати про чистоту повітря. В дошкільних закладах формують уявлення про важливе значення повітря для дихання живих організмів. Програмою першого класу це не передбачено. Програма навчального курсу “Я і Україна” (автори В.Ільченко, К. Гуз) в першому класі передбачає формування поняття про довкілля, ознайомлення з його мешканцями та з повторюваністю у довкіллі. Зміст навчального матеріалу спонукає учнів задуматися над залежністю людини від довкілля, вони осмислюють зв’язки в довкіллі, між людиною, живою та неживою природою.

Ознайомлення з неживою природою продовжується в другому класі в розділах “Оздоровчі сили природи” та “Про весну і про погоду”. Учні повинні знати основні взаємозв’язки людини як живої істоти із Сонцем, землею, водою, повітрям, роль оздоровчих сил природи у житті людини, мати уявлення про властивості води і повітря, розрізняти об’єкти живої та неживої природи.

Курс “Я і Україна” передбачає таку форму навчання як “уроки серед природи”, які є фрагментом уроку і призначені для спостереженням в природі, дають змогу формувати екологічне мислення, екологічну поведінку та культуру. Передбачається, що через систематичне проведення таких уроків реалізується методологія сучасної освіти - філософія екологічного реалізму, основна ідея якої полягає в тому, що істинність наших знань про дійсність ми пізнаємо лише в безпосередній взаємодії з довкіллям.

Сучасний навчальний курс “Я і Україна” втілено у галузі Державного стандарту початкової загальної освіти “Людина і світ”, реалізується варіативно: наскрізним інтегрованим курсом або окремими предметами. Незалежно від варіанту початкова природничонаукова освіта повинна відповідати загальним принципам визначення змісту з урахуванням соціального замовлення суспільства школі, рівня розвитку базової науки та інше. До тих належить принцип інтеграції, принцип науковості, застосування дидактичних принципів, принцип практичного спрямування, краєзнавчий та екологічний. Зміст початкової природничо-наукової освіти повинен відповідати суспільним вимогам до виконання та розвитку молодших школярів. Згідно з сучасними програмами початкова школа повинна надати знання про рідний край, сформувати поняття рідного краю як довкілля людини.

Розв’язання поставлених у програмі завдань здійснюється через такі змістовні лінії. Людина як особистість. Розкриття цієї лінії у програмі забезпечується через втілення у ній змісту знань, методів і форм навчання, що дають учням змогу скласти про себе уявлення як складноорганізовану і самоцінну істоту, про будову свого організму, функціонування його органів. Нежива природа. Ця змістова лінія у програмі представлена навчальним матеріалом, що дає змогу учням набути початкові наукові уявлення про тіла, речовини, молекули, про три агрегатні стани речовини, про компоненти неживої природи. Жива природа. Зміст цієї лінії розкривається під час ознайомлення учнів з будовою і життєдіяльністю організмів. Вони розглядаються невідривно від довкілля, розкриваються зв’язки організмів із середовищем. Планета Земля. Створюється уявлення про Землю як планету Сонячної системи, її природні компоненти, явища, процеси, її зображення. Обумовлюється формування переконань учнів у тому, що охорона і збереження природи Землі – основне завдання кожної людини і людства в цілому. Рідний край, поняття про нього - це довкілля людини, воно є провідним у курсі “Я і Україна”. Учні спостерігають природу рідного краю, досліджують екологічні зміни у довкіллі, складають проекти на його захист.

Впродовж вивчення курсу учні застосовують такі методи пізнання природи як спостереження, дослідження, моделювання, експеримент. Програмою заплановані систематичні “уроки серед природи”, на яких діти спостерігають, досліджують середовище, в якому живуть, перевіряють народні прикмети, пов’язані з погодою, змінами у тваринному і рослинному світі. Наскрізними для всього курсу (1-4 кл.) є інтерактивні методи навчання, види діяльності учнів, що задовольняють природні потяги дитини до дослідництва і висновків, конструювання, комунікації, вияву своїх творчих здібностей. Вони реалізуються у підручниках через систему методів навчання: “прочитай з дорослими” та інші.

Учні 1-2 класів повинні знати про основні взаємозв’язки людини як живої істоти з Сонцем, землею, водою, повітрям, мати уявлення про культурні та дикорослі рослини, про тварин і рослин своєї місцевості, про типи погоди кожної пори року. В 3-4 класах до них додаються знання про тіла, речовини, явища в неживій природі, про життя в довкіллі, дослідження будови організму людини та її життєдіяльності. Учні початкових класів повинні вміти визначати загальні зв’язки живих істот з довкіллям, відрізняти свійських і диких тварин, культурні і дикорослі рослини, володіти навичками проведення спостережень у природному середовищі.

Завдання до теоретичного матеріалу.

На конкретних прикладах показати, спадщина яких вчених – методистів стала основою для розробки сучасних програм вивчення природи в початковій школі.

Вимоги до знань та умінь студентів.

Студенти повинні володіти змістом та методикою роботи в усіх класах початкової школи, методикою викладання природознавства в малокомплектній школі, бути обізнані з екологічними проблемами довкілля.

Питання до самоаналізу знань:

1.  Показати наступність вивчення природи в 1-4 класах.

2.  Чим відрізняються основні методи роботи на уроках природознавства а 2(3) та 3(4) класах та ознайомлення з навколишнім світом в 1-2 класах?

3.  Яку структуру мають підручники та зошити з природознавства та з ознайомлення з навколишнім світом в 1-4 класах початкової школи?

4.  В чому особливість між дошкільними закладами та початкової школи щодо ознайомлення з природою?

Завдання до самоперевірки:

1.  Назвіть види спостережень молодших школярів в процесі навчання природознавства та зміст дослідів. Розкрийте особливості методики їх організації.

2.  Проаналізуйте зміст “уроків серед природи”, які передбачені програмами в 1 та 2 класах. Розробіть методику їх проведення.

3.  Назвіть основні уявлення та поняття, які формуються в процесі навчання природознавства.

4.  Розкрийте особливості ознайомлення з природою учнів1-2 класів.

Література основна:

1.  Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових класах: Навчальний посібник. - К.: Веселка, 1988. - 334 с.

2.  Байбара Т.М. Природознавство в 3(2) класі: Посібн. для вчителя. – К.: Освіта, 2001. – 224 с.

3.  Бібік Н., Коваль Н. Календарне планування уроків з курсу “Я І Україна. Навколишній світ”// Початкова школа. – 2002. - № 9 . – С. 11-17.

4.  Бібік Н., Коваль Н. Я і Україна // Початкова школа. – 2001. - № 7. – С. 20-22.

5.  Вашуленко М., Бібік Н., Кочина Л. Програма інтегрованого курсу (навчання грамоти, математика, навколишній світ) //Початкова школа. – 2001. - № 8. - С. 24-31.

6.  Гнатюк О.В. Ознайомлення з навколишнім світом. Розробки уроків для 1 класу трирічної і чотирирічної початкової школи. - Харків : ТО “Гімназія”, 1999. - 192 с.

7.  Ільченко В., Гуз К. Навчальний курс “Я і Україна” (1-4 класи) // Початкова школа. – 2001. - № 8. – С. 20-24.

8.  Мечник Л.А., Мечник І.І. Уроки з природознавства. 2(3) клас. - Тернопіль: Підручники і посібники, І998. - 128 с.

9.  Майхрук МЛ., Будна Н.О. Уроки з природознавства. 4(3) клас. - Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 1998. – 120 с.

10.     Пакулова В.М, Кузнецова В.И. Методика преподавания природоведения. – М.: Просвещение, 1990. - 192 с.

11.     Программы средней общеобразовательной школы.- 1(4) 1(3) класси. - К.: Блиц, 1997. - 246 с.

12.     Пушкарьова Т. Програма інтегрованого курсу “Навколишній світ” (1-4 класи) // Початкова школа. – 2001. - № 8. С. 31-35.

13.     Тетьоркіна В.А., Погорєлова С.М. Я і Україна. Навколишній світ: Матеріали до уроків у 2 класі. – Харків: Веста: Видавництво «Ранок». 2002. - 328 с.

Додаткова:

1.  Аквилева Г.Н., Клепинина З.А. Методика преподавания естествознания в начальной школе: Учебн. пособие для студ. – М.: Гуман. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – 240 с.

2.  Программно-методические материалы. Окружающий мир. Начальная школа / Сост. Е.О Яременко. _ М.: Дрофа, 2000, - 256 с.

3.  Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою. – К.: Вища школа, 1993. – 250 с.

1.11. Методика навчання основ екологічних знань у початковій школі

Методичні рекомендації

На самостійне вивчення виносяться такі питання:

1.    Сучасний стан екологічної освіти в початковій школі відповідно до програми “Я і Україна”.

2.    Методи та форми навчання основам екологічних знань відповідно до віку учнів початкової школи.

3.    Створення екологічного кабінету в початковій школі.

Сучасна система освіти та виховання передбачає формування культури особистості, яка буде спроможна сприймати довкілля, враховуючи його взаємозв’язки та суперечності, збереже духовні цінності та зможе розв’язати складні проблеми, зокрема – глобальні. Екологічна освіта – це безперервний процес навчання, виховання та розвитку особистості, який спрямований на формування системи наукових та практичних знань, умінь, ціннісних орієнтацій, поведінки та діяльності, які забезпечують відповідне відношення до навколишнього соціально-природничого середовища та до здоров’я. Формування екологічної культури – це складний комплексний процес, який залежить від вікових особливостей дітей та їх можливостей. Безперервність екологічної освіти – це взаємозв’язаний процес навчання, виховання та розвитку в напрямку екологічної відповідальності на протязі всього життя. Особливу роль у цьому процесі відводять дитячим рокам – дошкільному та молодшому шкільному віку.

В системі безперервної екологічної освіти найбільш важливою визнається її перша ланка – дошкільна освіта. На цьому етапі закладаються основи світогляду людини, її відношення до довкілля. Екологічне виховання в цей період має взаємопов’язані напрямки - проблема виховання дітей та проблема розвитку екологічної свідомості у дорослих, які виховують дітей та розв’язують різні питання дошкільного виховання. В цих умовах стає необхідним забезпечення екологічної грамотності педагогічних кадрів, створення навчально-методичної бази розвитку системи безперервної екологічної освіти. Рівень екологічної культури – важливий аспект особистості вихователя. Він повинен розуміти місце екологічної культури в особистісно-орієнтованій моделі виховання дітей дошкільного віку, бути знайомим з основами екології, володіти методикою визначення змісту екологічних знань для дітей та методикою екологічного виховання. Вихователь повинен мати здібності організувати роботу та створити умови в дошкільному закладі для екологічного виховання.

Зміст екологічного виховання має два аспекти: отримання екологічних знань та їх перетворення у відношення. Знання – це обов’язковий компонент процесу формування основ екологічної культури, а відношення  - це його кінцевий продукт. Саме екологічні знання формують характер відношення і дають початок екологічної свідомості. До змісту екологічних знань дітей належать знання про зв’язок рослинних та тваринних істот з середовищем мешкання, різнобарвність живих істот, їх екологічна єдність, природні угрупування. Діти вивчають людину як живу істоту, місце її мешкання, вимоги до неї, діяльність людини, забруднення довкілля, знайомляться з охороною та відновленням природи. Екологічне виховання – це новий напрямок дошкільної педагогіки, який відрізняється від традиційного – ознайомлення дітей з природою. Шляхом такого пізнання природи реалізується достатньо висока самостійна діяльність дітей з природними об’єктами, вони здійснюють їх різноплановий аналіз та порівняння, роблять висновки. Це відповідає Державній національній програмі освіти, де записано: “Формувати екологічну культуру людини в гармонії її відносин з природою”.

Базовий компонент дошкільної освіти на Україні передбачає формування у дитини почуття відповідальності за те, що відбувається навколо неї, за її дії в довкіллі. Програмний матеріал дитячих дошкільних закладів містить певний обсяг інформації про живу та неживу природу, але він не завжди достатній для формування екологічної культури, національної свідомості. Нова концепція дошкільного виховання та необхідність створення національних дитячих дошкільних закладів, зокрема з окремими напрямками, вимагають сучасного підходу до методологічних питань та до підготовки кадрів.

Виховна та навчальна робота з дітьми дошкільного віку по формуванню основ екологічної культури повинна починатися з 2-3 років, вона продовжується в дошкільному закладі 4-5 років. У зв’язку з тим, що 12-річна школа передбачає навчання з 6 років, тобто це були діти підготовчої до школи групи, наші дослідження дають корисний матеріал для екологічного виховання та виховання в початковій школі. Для цього віку нами була створена авторська програма “Екологічне виховання дітей дошкільного віку”, вона увійшла в збірник програм “Вивчаємо рідний край” і зараз використовується в деяких школах у першому класі.

Процес формування екологічних знань відбувається на основі деяких принципів. Так, зростання обсягу матеріалу повинно йти поступово на протязі навчального року і від віку до віку, від ознайомлення з 1-2 об’єктами природи, з 1-2 засобами їх взаємодії з середою мешкання до послідовного збільшення кількості об’єктів та механізмів їх морфофукціонального взаємозв’язку з довкіллям. У першу чергу слід використовувати безпосередньо природне оточення, діти мають пізнати рослин та тварин зеленої зони дитячого садка, а потім – об’єктів природи, які можна показати за допомогою різної наочності. Поступове пізнавальне просування дітей має бути від поодиноких вражень від об’єктів та явищ природи до різноманітності цих вражень, до конкретних повноцінних уявлень, а потім – до узагальнення уявлень на основі об’єднання рослин та тварин в групи згідно з їх екологічною схожістю. Важливе значення надається застосуванню різних видів практичної діяльності дітей, створенню умов для життя рослин та тварин, виготовленню предметів та іграшок з природного матеріалу, малюванню своїх вражень після спілкування з природою. Значну ефективність надає використання казок, різних ігор, казкових персонажів та інше. Ці принципи нами використовувались для розробки теоретичних та практичних засад створення дитячого садка екологічного напрямку та для формування екологічної культури дітей в умовах дитячих дошкільних закладів різних типів та профілів.

В кабінеті екологічного  виховання та для більш ефективної роботи необхідно скласти декілька тематичних блоків екологічного напрямку – “Азбука поведінки дітей в природі”, “Екологічна культура”, “Світ рослин”, “Світ тварин”, “Вплив факторів неживої природи на розвиток рослин” та інші.

Кожен з блоків містить комплекс тем, які пов’язані між собою і мають навчальний та виховний компоненти. Блок “Природа та ми” узагальнює тематику. До них входить також дидактичний матеріал, а саме – “Дитяча енциклопедія про птахів”, “Логічні завдання з екології”, “Екологічні ланцюжки” та інші. Цей матеріал повинен мати вигляд яскравих малюнків, які супроводжуються поясненням. Для формування у дітей уявлень про проблеми взаємовідношення людини з довкіллям необхідно скласти словесно-логічні завдання та проблемні ситуації. Методичні розробки передбачають формування екологічної культури в різних класах. Важливе значення при цьому надавалось самостійній діяльності дітей, зокрема спілкування з природою, спостереженням, ознайомленню з дитячою літературою, іграм.

Початкова школа – найважливіший етап становлення особистості, формування екологічної культури. В цьому віці висока пізнавальна активність, допитливість, зацікавленість дитини до пізнання нового, які необхідно використовувати для розвитку мислення, природничого кругозору екологічної культури. В початкових класах здійснюється другий етап безперервної екологічної освіти, яка передбачає формування науково-пізнавального, емоційно-морального, практично-діяльнісного відношення до довкілля, до здоров’я на основі єдності почуттєвого та раціонального сприймання природного та соціального оточення людини. Вона повинна формувати знання про екосистемну організацію природи Земля, виховувати потребу вирішувати екологічні проблеми, розвивати інтелектуальну сферу. До змісту екологічної освіти в початковій школі рекомендується включити деякі відомості з різних розділів екології-біологічної, екології, глобальної екології, екології людини, соціальної екології. Найбільш цікава для дітей – біоекологія. Педагогічні технології екологічної освіти в початковій школі – комплексні екскурсії в природу, етичні бесіди з екології, завдання з екології, екологічні ігри, практична діяльність молодших школярів.

Для екологічної освіти особливого значення набувають надбання народної педагогіки, яка протягом століть формувала світогляд людей і насамперед – любов та повагу до природи. Джерела екологічної культури формувались в традиціях багаторічного дбайливого відношення українського народу до природи, до природних багатств рідної землі. На протязі тисячоліть створювались народна традиції, народна педагогіка, спрямовані на збереження навколишнього середовища та всього живого на Землі. На жаль, народна культура взаємовідповідальності людини з природою в наш час не має відповідного використання, тому відродження народних традицій, особливо екологічного напрямку – важливе завдання сучасної педагогічної науки та практики.

До сучасної педагогічної технології формування екологічної культури вивчення спадщини видатних вчених повинно стати основою, на якій базується морально-етичне, зокрема екологічне виховання дітей в дошкільних закладах та в початковій школі. Видатний педагог С.Ф. Русова зазначала, що формування особистості слід проводити з урахуванням української ментальності. Вона писала: “Міцнішою нацією в наш час виявляє себе та, яка краще інших вичерпала в своєму вихованні глибокі національні скарби й національній психології дала міцний розвиток”. За словами К.Д.Ушинського, виховання не слід вигадувати, бо воно існує в народі стільки віків, скільки існує сам народ, з ним народилось, з ним зросло, відобразило в собі всю його історію і всі його якості. В.О.Сухомлинський мудро використовував можливості народних виховних засобів в практиці виховання дітей. Він вважав, що спілкування з природою – це засіб формування високих моральних якостей у дітей. Видатний вчений – методист К.П. Ягодовський, українець за походженням, багато років очолював Глухівський вчительський інститут,  створив при ньому школу нового типу та дослідну школу. Особливого значення він надавав вивченню природи в початковій школі, формуванню у дітей природничих знань та любові до природи. Він писав “…ми залишаємо для цих маленьких дітей лише слова про природу, тобто часто одну словесну форму, яка не має змісту, або наповнена змістом, який зовсім не відповідає дійсності”. К.П. Ягодовський зазначав, що діти, які вільно читали, добре розв’язували складні завдання з математики, не завжди мали необхідний рівень знань з природознавства. Такийстанвчватковій шко був бія 8 років тому, але, на наш погляд, ця тенденція і зараз спостерігається в деяких школах.

Сучасний перехід на 12-річне навчання надає нову структуру та новий зміст початковій школі. Основними аспектами проблеми перебудови в школі стають завдання не просто дати знання, а й навчити учня мислити, аналізувати, використовувати свої знання на практиці та в житті, сформувати у нього цивілізовану компетентність. Для початкової школи, в якій діти починають навчатися з 6 років, особливого значення набуває спадкоємність з дошкільними закладами, які створили свої освітні технології, методичні розробки, обладнання, роздатковий матеріал. Особлива увага в них приділялась дітям старшого віку та підготовчої до школи групи. Цей досвід слід вивчити та використовувати в школі, зокрема по екологічному вихованню. Слід зауважити, що Базовий компонент дошкільної освіти має більш екологічну спрямованість ніж сучасні програми по ознайомленню з навколишнім світом та з природознавства в початковій школі. В новій програмі “Я і Україна”, на наш погляд, недостатньо висвітлюється сучасна проблема екологічної освіти та виховання, хоча вона передбачає створення психолого-педагогічних умов формування екологічної культури. Разом з тим, в змістових лініях це не набуло чіткого відображення.

Особливість природничонаукової освіти в початковій школі на сучасному етапі в інших країнах полягає в тому, що існує варіативність програм, які складені на основі освітнього стандарту, забезпечують учням необхідну обов’язкову підготовку. Всі програми мають екологічну спрямованість, містять значну кількість понять та уявлень з екології. До кожної програми надається методичне забезпечення для навчання учнів на протязі 4-х років та окремо методичний посібник для вчителів. Деякі автори розробили програму та підручник для перехідного періоду від дошкільних закладів до першого класу дітей 6 років. На наш погляд, цей досвід доцільно використати для розбудови екологічної освіти та виховання на Україні.

Завдання до теоретичного матеріалу:

На конкретних прикладах показати, спадщина яких вчених - методистів стала основою для розробки методики формування екологічної культури в початковій школі.

Вимоги до знань та умінь студентів.

Студенти повинні самостійно визначити матеріал з природознавства, який вивчається в початковій школі, особливу увагу приділити питанням екологічної освіти, визначити, які уміння і навички необхідні вчителю природознавства.

Питання до самоаналізу знань:

__MCE_ITEM__1.     У чому полягає основне завдання формування екологічних знань в початковій школі?

__MCE_ITEM__2.     Показати напрямок формування екологічних уявлень та понять у початковій школі.

__MCE_ITEM__3.     Особливості екологічної освіти та виховання в сучасній школі.

__MCE_ITEM__4.     Надати характеристику навичкам природоохоронної роботи відповідно до програми “Я І Україна”, які формуються на уроках природознавства в різних класах.

Завдання до самоперевірки:

1.  Назвіть основні функції діяльності вчителя у процесі навчання та екологічної освіти школярів.

2.  Охарактеризуйте основні методи діяльності вчителя на уроках природознавства в початковій школі, щодо екологічної освіти.

3.  Покажіть спадкоємність екологічної освіти дошкільних закладів та початкової школи.

4.  Використання кабінету природознавства для формування екологічної культури учнів.

Література основна:

1.  Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових класах: Навчальний посібник. – К.: Веселка, 1998. – 334 с.

2.  Гетьман В.Ф., Экскурсии по природоведению во 2 и 3 классах: Пособие для учителей. – К.: Радянська школа, 1983. – 95 с.

3.  Лисенко Н.В. Практична екологія для дітей. Навчально-методичний посібник. - Івано-Франківськ: Фірма “Сіверсія” ЛТД, 1999. – 156 с.

4.  Пакулова В.М, Кузнецова В.И. Методика преподавания природоведения. – М.: Просвещение, 1990. - 192 с.

5.  Пугач Р.П., Кравченко Ж.Б. Запорожский край: Учебное пособие по природоведению для учащихся начальных классов. – Запорожье: ООО «ЛИПС». ЛТД, 1998. – 52 с.

6.  Яришева Н.Ф. Екологічне виховання дошкільників: Посібник для вихователів. – К.: Грамота, 2001. - 55 с.

Додаткова:

1.  Аквилева Г.Н., Клепинина З.А. Методика преподавания естествознания в начальной школе: Учебн. пособие для студ. – М.: Гуман. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – 240 с.

2.  Буковская Г.В. Игры, занятия по формированию экологической культуры младших школьников. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2002, - 192 с.

3.  Зверев А.Т. Экология: учебник для 2 класса общеобразовательных школ. – М.: Дом педагогики, 1998. – 112 с.

4.  Плешаков А.А. От земли до неба: Атлас-определитель по природоведению и экологии для учащихся нач. классов. – М.: Просвещение, 1998. – 224 с.

5.  Симонова Л.П. Экологическое образование в начальной школе: Учебное пособие для студ. М.: «Академия», 2000. – 160 с.

__MCE_ITEM__5.     Чернова Н.М. Учебник для 9 кл. общеобразовательных учреждений. – М.: Просвещение, 1997. – 240 с.