3.3 Досвід використання геоінформаційних систем для потреб ведення земельного кадастру у землевпорядному виробництві

Початок процесу розробки перших варіантів (прототипів) систем, які більш коректно назвати "земельні інформаційні системи" (тобто будь-яка інформація, яка мала відношення до землі могла бути занесена в систему і кожний це розумів по своєму) приходиться на кінець 80-х початок 90-х років.

Це пов'язано з процесом реформ, який почав відбуватися в нашій країні, а також з розвитком індустрії персональних комп'ютерів, ростом їх потужності і розвитком технологій гео-інформаційних систем. На цей час приходиться розробка перших інструментальних програмних комплексів для створення прикладних інформаційних систем - Геокад, Топокад, для обробки геодезичних даних,

отриманих в результаті наземної зйомки - Арміг, Інвентград та перших прототипів земельних інформаційних систем в Запорізькій, Львівській, Одеській областях.

Однак за цей час у світі пройшов період зняття певних ілюзій щодо універсальних можливостей ГІС, як це у свій час відбувалось з теорією штучного інтелекту, експертними системами, в період "кібернетизації" нашого суспільства. Це пов'язано в першу чергу з тим, що жодна система не може бути побудована навіть на основі самих сучасних засобів розробки (інструментальних комплексів) і не може працювати без повної формалізації технології процесу, що автоматизується, наявності зібраної у структурованому вигляді інформації, опису алгоритмів її аналізу та обробки.

Відсутність в Україні інформації щодо досвіду, тенденцій і технологій створення ГІС в західних державах на початку 90-х років, обміну інформацією між інформаційними фірмами в різних регіонах призвела до буму по створенню ГІС власної розробки. В більшості вони вже закінчили свій життєвий цикл в зв'язку з відсутністю фінансове підкріплених замовлень і не сформованого на той час ринку гео-інформаційних послуг і, як наслідок, фаховою переорієнтацією працюючи у цій галузі спеціалістів.

Тому сучасна тенденція у використанні комерційних інструментальних ГІС пакетів, забезпечених надійною підтримкою з боку фірм-розробників, з подальшим створенням на їх базі власних аплікацій.

В наслідок "ГІС" сьогодні в Україні є дуже великий обсяг цифрових картографічних матеріалів, які не можуть бути напряму використані у стандартних ГІС. Але ця інформація в умовах недостачі цифрових матеріалів є безумовно цінною і подальше її використання в ГІС потребуватиме великої додаткової роботи.

Використання ГІС у землевпорядному виробництві дозволяє створювати карти безпосередньо у цифровому вигляді по координатах, отриманих в результаті вимірювань на місцевості або при обробці матеріалів дистанційного зондування.

При створенні цифрових карт в середовищі ГІС робиться акцентування на створення структури просторових відносин між графічними об'єктами (чітко розрізняються поняття точного і неточного спів-падання границь, використовуються вже раніш о-цифровані границі при створенні суміжних об'єктів, легко і у явному вигляді фіксуються відношення єдності, сусідства, суміжності, вкладення, перетину просторових об'єктів, які необхідні при вирішенні широкого кола аналітичних задач). Тверді копії цифрових карт на паперових та інших носіях при цьому розглядаються як похідний результат роботи у середовищі ГІС. Цифрові карти на відміну від паперових не зазнають деформації при їх зберіганні і копіюванні.

В той же час, орієнтація на створення і використання картографічних матеріалів в середовищі ГІС встановлює певні вимоги щодо створюваних цифрових просторових об'єктів. Це стосується точного, без похибок, спів-падання границь суміжних об'єктів, використання того ж самого координатного опису суміжних границь.

Нажаль, шлях оцифрування наявних картографічних матеріалів (оцифрування за допомогою дигітайзера або сканування і векторизації по растру) не забезпечує потрібного рівня якості. Традиційні карти і плани на твердих носіях - це модель місцевості, при створенні якої вже внесені певні похибки в залежності від технології їх створення. Крім того, реальні просторові об'єкти, які зберігаються в ГІС у вигляді крапок, ліній, полігонів часто відображаються на картах у вигляді немасштабних знаків, фактичне розміщення яких не відповідає реальним координатам.

При оцифруванні топографічної карти оператор повинен не просто оцифровувати наявну ситуацію, а відновити логіку співвідношень між об'єктами для забезпечення задовільної якості карти з точки зору здорового глузду - наприклад, квартали населених пунктів не можуть знаходитись на річці, шляхи не можуть проходити через край озера, тощо.

Ситуація ще ускладнюється тим, що традиційні карти і плани створювались, орієнтуючись на по планшетне використання, тому проблема нестикування об'єктів на границях планшетів потребує додаткових витрат і забезпечення статусу отриманого результату.

Вже не викликають колишнього ентузіазму і захоплення заклики по створенню "багатоцільового кадастру", муніципального кадастру, а також багатьох інших кадастрів без чіткого розуміння, що стоїть за цими назвами, структури інформаційної бази, джерел для збору первинної інформації, власників і споживачів інформації, тощо.

Крім того, перераховані системи мають різну орієнтацію з точки зору орієнтації та кінцевого споживача, вимог до точності і ступеню узагальнення даних. Їх можна розділити на управлінські системи для підтримки прийняття рішень, для чого вимагається інформація більш якісного, узагальненого характеру, хоча і дуже широкого спектру та предметні системи (прикладні), які містять в собі більш детальну і точну інформацію по якомусь вузькому напрямку і направлені на забезпечення роботи і інтересів відповідного кола користувачів.

Тому при виборі інструментального ГІС пакету для побудови інформаційної системи необхідно чітко собі уявляти, які задачі повинна вирішувати система і які виникають при цьому потреби з точки зору функціональних можливостей та моделей даних, що повинні підтримуватись.