Міністерство аграрної політики України

Подільський державний аграрно-технічний університет

Інститут агротехнологій

Кафедра соціальної економіки та інформаційних технологій

Курсова робота

з навчальної дисципліни

«Автоматизація виробничих процесів у землевпорядкуванні»

На тему: «Пристрої введення та обробки землевпорядної інформації»

Виконав: студент 6 курсу

спеціальності 8.080101

«Землевпорядкування та кадастр»

заочної форми навчання

Кравчук Юрій Володимирович

Перевірив:

викладач кафедри соціальної економіки і інформаційних технологій

Бордюг Олександр Васильович

м. Кам’янець-Подільський,

2012 р.

Зміст

Вступ

1. Сучасний стан ведення державного земельного кадастру.

2. Технологія зйомочних робіт та використання гео-інформаційних технологій у землевпорядному виробництві.

3. Використання сучасної техніки.

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Система управління землевпорядним виробництвом повинна функціонувати в рамках технічної і функціональної структури та стосуватися правових, фінансових, адміністративних, соціальних і політичних питань, які пов’язані із землевпорядкуванням землеволодінь і землекористувань. Система управління землевпорядним виробництвом повинна бути комп’ютеризована і її створення носить організаційний характер.

Створення нових організаційних структур.

Введення нової системи управління землевпорядним виробництвом у більшості випадків зумовлює необхідність внутрішньої реорганізації в межах конкретних підрозділів. При цьому необхідно домогтися збалансованого розподілу контрольних функцій між центром і регіонами, між керівництвом і виробництвом.

Тому при створенні нових організаційних механізмів важливо залучати до нових підрозділів персонал з кваліфікації, яка відповідає новим технічним, правовим і адміністративним завданням. Перехід до нової організаційної структури управління землеустрою можуть відчувати незручності щодо сучасних технологій, особливо системного аналізу і комп’ютерів.

В системі Інституту землеустрою, наприклад, пропонується утворити відділи (групи): менеджменту і нових технологій;

землевпорядного обслуговування сільськогосподарських підприємств;

інформаційного забеспечення землевпорядного виробництва.

1. Сучасний стан ведення державного земельного кадастру. Проблеми сучасного землеустрою в Україні.

Новим Земельним кодексом України, який введено в дію 01.01.2002 року, ви­значено поняття землеустрою, як "су­купність соціально-економічних та еколо­гічних заходів, спрямованих на регулю­вання земельних відносин та раціональ­ної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів гос­подарювання, що здійснюються під впли­вом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил" (ст. 181).

Аналіз становлення і розвитку земле­устрою за останнє століття свідчить, що це поняття увібрало в себе узагальнення видів робіт, які здійснювались в процесі землеустрою в Росії до 1917р, ра­дянський період та роки незалежної Ук­раїни (1991р. і до цього часу). Безумов­но, вказані роботи в той чи інший періо­ди мали різні пріоритети, в залежності від політики держави стосовно власності на землю, системи заходів щодо використан­ня й охорони земельних ресурсів.

Землеустрій як наука, сформувався в Україні на початку 50 років XX століття. Як показує практичний історичний до­свід, у кожний період у суспільстві відпра­цьовується конкретна концепція, яка ви­значає мету, завдання і шляхи розвитку соціально-економічного процесу. В свою чергу, ці відносини формують напрями розвитку земельних відносин, які обумов­люють і сутність землеустрою як меха­нізму їх реалізації.

Цей механізм фор­мується державою, бо вона як надбудова над базисом впливає на політику щодо характеру виробництва через встановлен­ня відповідних законів, які визначають форми власності на землю, правове й організаційне забезпечення землекорис­тування і землеволодіння. На науку по землеустрою в Україні вирішальний вплив здійснювала наукова школа Росії, а потім Радянського Союзу впродовж усіх часів, аж до 1991р, тобто до проголо­шення незалежності України.

У післявоєнний період в Україні фор­муються чотири наукові центри з про­блем землеустрою: в м. Києві на чолі з академіком П.М. Першином, м. Харкові на чолі з професорами Г.І. Гороховим та В.О. Кірсановим , м. Одесі на чолі з професором М.А. Гендельманом і м. Львові на чолі з професором О.О. Шу-лейкіним. Вказані наукові центри не були належним чином скоординованими що­до розробки наукового забезпечення зем­леустрою в Україні.

В національній академії наук України під керівництвом академіка П.М. Перши­на науковцями відпрацьовувалися наукові засади соціальних і економічних аспектів землеустрою.

Відзначаючи великий вклад в розви­ток теорії про землеустрій академіка П.М. Першина, і його учня д.е.н., професора П.Ф. Веденічева, необхідно відмітити, що вони звужували поняття землеустрою, розглядаючи його, як господарський акт, що виростає соціальне в більш або менш складне економічне явище[2,с.283].

Справа в тому, що і на той період роботи по землеустрою викону­вались не тільки для господарства, але були задіяні по розміщенню і розвитку населених пунктів, інженерної і соціаль­ної інфраструктури, інженерного облад­нання відповідних територій з метою за­хисту земель від ерозії та інших деграда-ційних процесів, формуванні природно-заповідних об'єктів тощо. Тобто процес землеустрою здійснюється у формуванні сприятливого навколишнього середови­ща, де відбувається процес праці та за­безпечуються відповідні умови гармо­нійного розвитку людини.

Важливим моментом у дослідженнях вказаних авторів є відправним посилан­ням на загальнодержавну форму влас­ності на землю. Хоча в той період (за ра­дянських часів) існувала теоретично не

визначена форма-особисті підсобні гос­подарства (присадибні землі), які прий­мали участь в обороті через купівлю-про-даж нерухомості так званим тіньовим способом.

Таким чином, ця категорія зе­мель була поза увагою землеустрою, хоча з цими землями здійснювались дії: відве­дення, вилучення, перерозподілу і т.ін., які відносяться до робіт по землеустрою.

Вказані аспекти щодо наукового спря­мування в землеустрої були покладені в дослідження усіх центрів: Харкові, Одесі, Львові. Разом з тим , у кожному з них були свої пріоритети, які в основному формувались лідерами науково-педаго­гічних колективів.

У Харківському центрі під керівницт­вом професора Горохова Г.І. наукові до­слідження здійснювались на двох напрям­ках:

• відпрацьовувались види, зміст і спо­соби здійснення геодезичних робіт при землеустрої;

• розроблялись наукові основи проти­ерозійної організації території із застосу­ванням різних елементів захисту і, в пер­шу чергу, лісових насаджень різних видів і конструкцій (полезахисні, регулюючі, прияружні та інші лісосмуги).

Під керівництвом професора Кірсанова В.О. здійснювалось наукове обґрунтування системи сільського розселення, розміщення і паніровка сільських насе­лених пунктів в адміністративно-терито­ріальних утвореннях, сільськогосподарсь­ких підприємствах, як важливої складової організації території відповідних рівнів та використання земельних ресурсів. Відпрацьовувались також проблеми ра­йонної планіровки сільських адміністра­тивних районів: теоретичні та методо­логічні аспекти.

У м. Одесі під керівництвом професо­ра М.А. Гендельмана обґрунтовувались види і зміст робіт, особливості організації території зони зрошувального землеробства, а також місце і роль сільського розселення і паніровки сільських населених пунктів в системі землеустрою.

У Львівському центрі під керівництвом професора Шулейкіна О.О. основний акцент був спрямований на обґрунтування основ організації та устрою кормових угідь.

Як свідчить практика, трансформація земельних відносин, на жаль, не супро­воджувалась виконанням робіт по охо­роні та поліпшенню земель, де вони (табл. 1) за 2001, як і інші роки, складають лише 0,3 %, тобто практично не виконувалися. А, враховуючи погіршення якості земель через посилення дії деградаційних процесів, є надія на значне збільшен­ня фінансування їх як з державного, так і місцевого бюджетів.

Перспективи, які обумовлюються необхідністю реалізації положень нового Земельного кодексу України, нові види робіт, що висуваються реаліями сього­дення та публікації, які появляються як у науковій літературі, так і в періодичній пресі, потребують усвідомити наукове бачення структури сучасного землеуст­рою в Україні, а також підготовку науко­вих та інженерно-технічних кадрів по зем­леустрою, як важливої складової систе­ми землеустрою держави.

Хотів би зупинитися на деяких публі­каціях, в яких розглядаються проблеми сучасного землеустрою щодо терміно­логії та його сутності. Так, д. т. н. проф. С.П. Войтенко та к. т. н. доцент М.О. Володін [8,с.31-35,9,с.87-92,10,с.13-16] негативно ставляться до визначення по­няття землеустрою, як системи заходів, спрямованих на раціональну органі­зацію території [ст. 181 нової редакції Земельного кодексу України], рекомен­дують розглядати землеустрій як процес територіального формування об'єктів землекористування, а під землевпорядку­ванням - механізм територіального пла­нування сформованих землекористувань [8,с.31-35;9,с.87-92; 10,с.13-16].

Слід наголосити, що в новій редакції Земельного кодексу України регламенту­ються поняття землеустрою (ст. 181), зем­левпорядних проектів і землевпорядної документації (ст. 186). Це обумовлено, на мій погляд, недостатнім розвитком сучас­ної української мови щодо перекладу іншомовних слів, таких як "землеустрій", який вживається також і як поняття "зем­левпорядкування".

Якщо звернутися до Великого тлумачного словника сучасної української мови [ 11 ], то в ньому земле впорядкування (землевпорядження, землеустрій) трактується як " сукупність за­ходів щодо організації землі і користуван­ня нею" [11,с.363]. Тобто, в ці терміни вкладається одне поняття. Разом з тим, в цьому ж словнику [11с.1306] слово "устрій" трактується як "порядок, систе­ма організації чого не будь").

А слово "впорядковувати, впорядження, впоряд­ковування" розглядається як "розвиток певних якостей, навичок, постійною сис­темною роботою, спроба опанувати якусь справу, набути певного досвіду" [11,с. 160]. Таким чином, найбільш відпо­відає сутності термінологія " земле­устрій," яка в більшій мірі і зафіксована відповідними статтями нового Земельно­го кодексу України.

Щодо сутності зем­леустрою, яку стверджують С.П. Войтен­ко і М. О. Володій то:

по-перше, "процес територіального формування об'єктів землекористуван­ня" і механізм територіального плануван­ня території "сформованих землекорис­тувань" - це не що інше, як елементи організації території ( яку так не сприй­мають вказані науковці [8,с.89]) тільки можливо різних рівнів, скажімо, відповід­ного регіону чи підприємства;

по-друге, і землеустрій, і земельний кадастр є складовими (механізмами) уп­равління в галузі використання й охоро­ни земельних ресурсів незалежно чи це "так звана планова економіка", чи ринко­ва, бо "земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави" [ст. 14 Конституції Ук­раїни]. Звідси нелогічно землеустрій підміняти "земельним менеджментом" [10,с.29].

Не можна погодитися і з висновком д.е.н., чл. кор. УААН А.М. Третяком, що "система землеустрою в ході земельних реформ об'єктивно трансформується в систему управління землекористуван­ням".

Таблиця 1. Структура робіт, виконаних Інститутом землеустрою УААН в

2001р.

Види робіт	Вартість робіт, ТИС.ГРН.	Питома вага у загальній варт ості, %
І. Проведення земельної реформи	38215.0	83,3
1. Наукове дослідження роботи	757,0	2,0
2. Розробка проектів реформування земле­володінь, схем поділу земель на земельні частки (паї) і технічної документації щодо виготовлення та видачі державних актів на право приватної власності на землю, постійного користування землею юридичним та фізичним особам	30954,2	• ;Нл 80,0
3. Роздержавлення, паювання земель та виготов­лення сертифікатів	503,8	1,3
II. Землеустрій	4219,2	11.0
4. Проекти відведення земель юридичним і фізич­ним особам	1841,6	4,8
5. Інвентаризація земель та поновлення карто­графічних матеріалів зйомок минулих років	1158,0	2,9
6. Геодезичні, картографічні, картоскладальні та інші види робіт	485,8	1,3
7. Проведення ґрунтового обстеження (вклю­чаючи коригування)	315,0	0,8
8. Розробка проектів землеустрою, землеволодінь і землекористувань	251.0	0.7
9. Рекультивація та поліпшення земель	100,6	0.3
10. Уточнення меж населених пунктів	67,2	0,2
Ш. Земельний кадастр	2224.2	5.7
11. Грошова оцінка земель населених пунктів, сільськогосподарських підприємств та інші земельно-оціночні роботи	2224.2	5.7
Всього	38658,4	100,0

Землеустрій законодавчо визнано складовою (підсистемою) управління в галузі використання й охорони земель (Розділ VII нового Земельного кодексу України). Він виступає як механізм здійснення (реалізації¹) земельної рефор­ми, маючи відповідні пріоритети у той чи інший періоди, які диктують і відповідні види робіт в залежності від політики дер­жави, організаційного та фінансового за­безпечення. А тому не логічно втрачати сутність землеустрою і трансформувати його в систему управління.

Висвітлюючи сучасні проблеми зем­леустрою в Україні, не можна не торкну­тися коментаря Земельного кодексу Ук­раїни щодо тлумачення в ньому питань землеустрою [ 12, с.470-483]. Порівню­ючи новий Земельний кодекс України і вказаний коментар, складається вражен­ня, що автори коментаря зовсім не зна­йомі з положенням ст, 181,184 нового Зе­мельного кодексу України.

Автори на свій розсуд дають класифікацію по видах землеустрою: прогнозне, передпроектне міжгосподарське і внутрігосподарське. Такої класифікації немає в новому Зе­мельному кодексі, не виконуються вони і на практиці. Це застарілі поняття, від яких в Україні як в теоретичному, так і в прак­тичному плані відмовились.

Названий в коментарі і новий вид робіт " план земель­но-господарського устрою населених пунктів" [12,с.477], є тлумачення і інших положень, яких немає в Земельному ко­дексі України. Такий коментар не тільки не розширить роз'яснень положень но­вого Земельного кодексу України щодо землеустрою, а негативно вплине на практичне його застосування та суспіль­ну думку.

Враховуючи історичний і практичний досвід трансформації земельних відносин в Україні, діюче земельне законодавство та вище наведені публікації щодо тлума­чення землеустрою, об’єктивно постає необхідність дати наукову класифікацію сучасного землеустрою.

Сукупність видів робіт і їх зміст, які об'єктивно обумовлювались потребою суспільства до і після набуття Україною незалежності та перспективи щодо по­дальшого удосконалення землекористу­вання і формування його сталого розвит­ку, дають підставу землеустрій класифі­кувати на загальнодержавний, регіональ­ний та місцевий рівні. Кожному рівню відповідають конкретні види робіт, їх структура, зміст, значення і завдання.

Так, до загальнодержавного рівня зем­леустрою відносяться такі види розробок:

встановлення (відновлення) на місцевості кордону України, меж адміністративно-територіальних утворень (Автономної республіки Крим, областей), підготовка Загальнодержавної програми викорис­тання та охорони земель України, Націо­нальної програми охорони земель Украї­ни, Генеральної схеми протиерозійних за­ходів, Генеральної схеми рекультивації по­рушених земель України, Генеральної схеми консервації деградованих і мало­продуктивних земель України, Схеми природно-сільськогосподарського райо­нування.

Загальнодержавні програми викори­стання й охорони земель передбачають прогноз раціоналізації використання й охорони земельних ресурсів держави, створення сталого розвитку землекорис­тування, сприятливого навколишнього середовища, визначення пріоритетних напрямків реалізації державної політики у сфері землекористування.

Генеральні схеми використання й охорони земель пе­редбачають наукове обґрунтування роз­поділу земель між галузями економіки України, визначення державних пріори­тетів у використанні земельних ресурсів та їх охорони, формуванні соціальної та інженерної інфраструктури, встановлен­ня (відновлення) границь адміністративно-територіальних утворень ( АРК, об­ластей).

Генеральні схеми протиерозійних за­ходів, рекультивації порушених земель, консервації малопродуктивних і деградо­ваних земель передбачають розробку системи заходів щодо стабілізації де градаційних процесів, поліпшенню природ­них ландшафтів, відновленню і підвищен­ню родючості фунтів шляхом визначен­ня територій з особливим природоохо­ронним, рекреаційним і заповідним ре­жимами, застосування ресурс і енер­гозберігаючих технологій, лісомеліора­тивних заходів, гідротехнічних споруд.

Роботи, що виконуються по землеус­трою на загальнодержавному рівні, вра­ховуючи їх виключне національне значен­ня, повинні розроблятися державними науковими установами і за рахунок дер­жавного бюджету.

Землеустрій на регіональному рівні полягає в розробці Регіональних програм використання та охорони земель АРК, областей, Схем землеустрою адміністра­тивних районів;

Схем протиерозійних за­ходів АРК, областей, яружно-балкових систем районів;

Регіональних схем ре­культивації порушених земель, консер­вації деградованих і малопродуктивних земель АРК, областей районів.

У вказаних регіональних програмах розробляються заходи щодо оптимізації використання й охорони земель з враху­ванням державних інтересів, історичних, соціально-економічних, екологічних та природно-кліматичних особливостей. У Схемах землеустрою адміністративних районів розробляються заходи щодо фор­мування раціональної системи землево­лодінь і землекористувань з усуненням недоліків у розташуванні земель, створен­ня екологічно стійких ландшафтів і еко­систем.

Виконання робіт по землеустрою на регіональному рівні повинні здійснювати державні наукові установи за рахунок державного і місцевого бюджетів.

Землеустрій на місцевому рівні поля­гає в організації території сільськогоспо­дарських підприємств із створенням про­сторових умов, що забезпечують еколого-економічну оптимізацію використан­ня та охорони земель сільськогосподарсь­кого призначення, удосконалення струк­тури і розміщення сільськогосподарських угідь, систем сівозмін, сінокосіння і пасо­вищезмін;

розмежуванні в населених пунктах державної та формуванні кому­нальної власності земель територіальної громади;

розробці системи заходів на конкретних земельних ділянках по збе­реженню і поліпшенню природних ланд­шафтів, відновленню і підвищенню родю­чості ґрунтів, захисту від де градаційних процесів тощо;

відведення земельних діля­нок із земель державної чи комунальної власності для суспільних потреб, потреб юридичним та фізичним особам.

Роботи по землеустрою на місцево­му рівні можуть виконувати як державні, так і приватні установи, організації за ра­хунок коштів місцевого бюджету, юри­дичних та фізичних осіб.

Важливою ланкою сучасного земле­устрою виступає підготовка спеціалістів та фахівців вищої кваліфікації-кандидатів і докторів наук.

Визначальним в цьому плані висту­пає формування ринкових відносин, які потребують і відповідних вимог до спеці­алістів з вищою освітою.

Непрості умови переходу України до нового політичного соціально-економічного устрою, загост­рення екологічних проблем землекорис­тування, а також необхідність інтеграції у світовий освітній простір України обу­мовлюють поступовість приведення змісту і нормативно-правової бази осві­ти до світових вимог.

Разом з тим не може не турбувати сучасна практика підготовки спеціалістів по землеустрою.

Підготовку спеціалістів по землеуст­рою в Україні відтепер ведуть 7 вищих навчальних закладів, 24 технікуми та ряд інших вузів державних і приватних за близькими до землеустрою напрямками [ 16, с.74].

Таке розпорошення підготов­ки по навчальних закладах без належної методичної координації, відсутність дос­татньої кількості викладачів вищої квалі­фікації (доктори наук, професори), меха­нічне перенесення багатоступеневої підготовки спеціалістів, пориви відкрит­тя нових спеціалізацій в землеустрої (уп­равління земельними ресурсами, кадастр і моніторинг земель, оцінка землі і неру­хомості, земельно-правові відносини) [14,с.85; 15], може привести тільки до не­гативних наслідків.

Як свідчить практика, а також і мину­лий досвід, в суспільстві поки шо не тільки не сприймається, але не має і відповідних умов щодо потреби бакалаврів по зем­леустрою. Цей рівень кваліфікується вищим за техніка і не досягає інженера. Немає регламентацій відповідних посад, посадових окладів.

Таким чином, спеціалізації можливі тільки при підготовці магістрів, які будуть замовлятися підприємствами, установа­ми, щоб спеціаліст набув відповідної спеціалізації (кадастровик, по управлін­ню в галузі використання та охорони зе­мель тощо) за один рік, навчаючись у магістратурі.

Коли ринкові відносини на­будуть певного розвитку з формуванням відповідної інфраструктури ринку землі, а суспільство буде готове трансформу­ватися в Європейську спільноту, тоді до­цільно буде запроваджувати багатоступе­неву форму освіти та необхідні спеціалізації.