8.2. Вимоги до оформлення опису промислового зразка. Структура опису (розділи).

Оскільки промисловий зразок, це наслідок художньо-конструкторського рішення, візуально відображений у зовнішньому вигляді виробу, то план побудови переліку суттєвих ознак повинен слідувати типовій логіці художньо-конструкторського проектування будь-якого виробу, зовнішній вигляд якого заявляється до охорони. Новий та оригінальний зовнішній вигляд відомого виробу забезпечується методами художнього конструювання за рахунок проектних рішень, що змінюють:

• композицію ( склад та взаємне роз положення основних формоутворюючих елементів);

• форму цих елементів (для об’ємних зразків);

• їх конфігурацію (для плоских промислових зразків);

• пластику (подробиці форми).

Цей план виявляє всю морфологію ( побудову) промислового зразка, всі особливості естетичного змісту художньо-конструкторського рішення, яке є об’єктом домагань.

Опис промислового зразку складається за розробленою структурою та використанням стандартних слів, що ділять текст опису на розумові відрізки (синтагм маркерів), з використанням професійної термінології, відповідної прийнятій у нормативних документах словесній характеристики з відповідним набором творчих прийомів художнього конструювання, стосовно промислових зразків. Структура викладення опису наступна:

1. Найменування промислового зразку ( по центру аркуша);

2. Прізвище та ініціали автора (ів) (праворуч)

3. Міжнародна класифікація промислових зразків (МКПЗ) – клас ( праворуч)

4. Призначення та галузь застосування. Починається словами «Заявляється зовнішній вигляд виробу, призначеного для…».

5. Порівняння промислового зразка, який заявляється з прототипом, найближчим аналогом ( наводять відмінність зразка від найближчого аналога з посиланням на фотографію цього аналога, якщо така є в матеріалах заявника).

6. Перелік фотографій, креслень, схем.

7. Сутність та суттєві ознаки виробу, яке заявляється (опис всіх ознак, які формують зоровий образ виробу).

8. Обґрунтування естетичних та ергономічних особливостей рішення, як заявляється.

9. Придатність промислового зразка для використання у промисловості ( інформація відносно технології та можливості багаторазового відтворення).

10. Підпис

Починається опис з назви промислового зразка. У відповідності з Правилами назва промислового зразка служить для позначення того предмету, в якому втілений промисловий зразок, а його репродукція вказана в заявці. Назва повинна бути максимально наближеною до рубрик Міжнародної класифікації промислових зразків, тобто стислою та точною, відповідною певній рубриці. При необхідності відповідність класифікації об’єкта уточнюється експертом при експертизі.

Назва вказується в однині, крім випадків, коли використаний термін не має однини, наприклад; «окуляри», «ножиці», «щипці» та інше. Якщо виріб маловідомий, тоді разом із позначенням назви вказують галузь застосування, наприклад, «Еквалайзер для апаратури, яка створює звук». Якщо є варіанти, то в лапках вказують їх кількість, наприклад, «Парасолька (три варіанти)»

З 1 січня 2004 р. діє 8-а редакція МКПО ( загальна кількість держав учасниць Локарнської угоди складає 42), яка складається з: 32 класів та 223 підкласів, що застосовуються на різних видах товарів; абеткового переліку товарів з позначкою класів та підкласів ( містить біля 66000 найменувань для різних видів товарів); пояснювальних приміток, які використовують при побудові класифікаційних індексів промислового зразка, що заявляється.

Опис промислового зразка служить для тлумачення його зображення. Він повинне відноситися до зовнішнього вигляду виробу, не до способу його устрою або дії. В опису не припускається речень про можливі модифікації або трансформації заявленого зразка, якщо такі не зображені на фотографіях, малюнках або інших репродукціях . Ця вимога є загальною, як для заявника, так і для експертів.

Перший розділ опису повинен містити призначення та галузь застосування промислового зразка, вказувати переважну область його використання та починатися зі слів «Заявляється художньо-конструкторське рішення ( назва виробу), призначене для…».

Розділ «Характеристика аналогів та прототипу» включає посилання на особливості художньо-конструкторського рішення аналогів та тенденції розвитку тієї області художнього конструювання, до якої вони відносяться. Аналогами промислового зразка є художньо-конструкторські рішення, що належать до зовнішнього вигляду виробу, як правило, того ж функціонального призначення, що і заявлений зразок, та схожі з ним за суттєвими ознаками, що формують зоровий образ художньо-конструкторського рішення виробу, відомі з відомостей, що стали загальнодоступні до дати його пріоритету. Потім наводиться опис прототипу, тобто найбільш близького з аналогів, східного з заявленим зразком за максимальною кількістю суттєвих ознак, які формують зоровий образ виробу, та посилання на його суттєві ознаки. Після опису кожного аналогу та прототипу наводяться бібліографічні дані джерел інформації, посилання на фотографії прототипу.

За наявністю в заявці варіантів промислового зразка у випадку, якщо один з аналогів не є найближчим водночас для всіх варіантів, можливе посилання на прототипи для кожного з них.

У розділі «Перелік фотографій, креслень та схем» перелічуються представлені в заявці фотографії, креслення, схеми та інш. матеріали, що ілюструють промислові зразки, у відповідності з їх нумерацією та наводиться стислий опис того, що зображено на кожній з них. Розділ починається синтагм маркером «Заявлене художньо-конструкторське рішення представлене на фотографіях».

Розділ « Сутність та особливість зовнішнього вигляду заявленого художньо-конструкторського рішення виробу з позицій художнього конструювання» включає опис суттєвих ознак, що формують зоровий образ виробу та дозволяє візуально відрізнити його від прототипу, опис варіантів художньо-конструкторського рішення виробу, якщо вони є, з позначенням в чому полягають їх розрізнювальні ознаки , а також опис відповідності художньо-конструкторського рішення виробу вимогам ергономіки, якщо це потрібно для відповідного вигляду виробу.

При порівнянні заявленого зразку з прототипом повинні бути наведені розрізнення та переваги відносно покращення споживчих властивостей, якості виробу та інші переваги.

Для розкриття сутності промислового зразка наводиться словесний опис сукупності його суттєвих ознак, які відображено на фотографіях, з посиланням на них ( а також на креслення загального вигляду виробу, ергономічну схему, конфекційну карту, якщо вона є).

В розділі « Обґрунтування естетичних та ергономічних особливостей» необхідно розкрити, якими основними показниками характеризується рішення, а саме:

- художня та інформаційна чіткість (оригінальність, відповідність стилю та моді і т.і.);

- раціональність форми (функціонально - конструктивна пристосованість, доцільність);

- цілісність композиції (оригінальність об’ємно-просторової структури, тектонічність, пластичність, графічне зображення форми та елементів, кольорове рішення);

- відповідність вимогам ергономіки ( урахування гігієнічних, антропологічних, фізичних та психологічних особливостей людини);

- показники, які характеризують якість кінцевої обробки зовнішньої поверхні виробу ( відсутність на поверхні дефектів, чіткість виконаних граней , ребер, якісне виконання декоративного оформлення і т.і.)

Естетичні (ергономічні) особливості можуть висловлюватися, наприклад у тому, що :

• забезпечена підпорядкованості частин завдяки об’єднанню всіх ознак навколо головного, що сприяє послідовності сприяння елементів композиції ( для об’єкта, що має велику відстань);

• забезпечена повна досяжність зони регулювання механізмів ( для встановленого на об’єкті обладнання);

• створений образ, що висловлює силу та потужність (для вантажнопід’ємних устроїв;

• зоровий образ відображає невиробничий, побутовий характер пристрою;

• в зоровій характеристиці пристрою прихована його сугубо спеціальне призначення з метою психологічної компенсації фізичної неповноцінності людини ( для пристроїв, що обслуговують інвалідів);

• сформований образ виробу атракціоно-ігрового типу, виявляючи спортивний характер пристрою.

Для виробів легкої промисловості з плоскою композицією необхідно розкрити їх особливості ( структуру, побудову, фактуру, властивості тканин і т.і.)

До суттєвих ознак промислового зразка відносяться:

• склад та кількість основних формоутворюючих композиційних елементів виробу, яки використані у зразку (архітектоніка образу);

• взаємне розміщення цих елементів ( композиція зразка);

• їх форма та пластичні характеристики ;

• фактурне та кольоровографічне рішення зразка;

• ознаки «тактильного» (дотиковий) відчуття матеріалу, що характерно для оздоблювальних матеріалів та покриття основних формоутворюючих елементів – м’який, пружній, пористий, гладкий, губчастий, трикотажний, латексний і т.і.

Для характеристики художньо-конструкторських рішень виробів, які мають складну композицію, в основу яких полягає розвинута об’ємно-просторова структура ( станок, машина, мотоцикл і т.і.) використовують, зокрема, наступні суттєві ознаки:

• наявність композиційних елементів;

• взаємне розташування елементів.

В опису заявленого художньо-конструкторського рішення приладів, станків, устаткування і т.і. необхідно стисло охарактеризувати роботу конструкції, взаємодію композиційних та функціональних елементів, вузлів та деталей.

Для характеристики художньо-конструкторського рішення виробів з моноблочною композицією ( телевізор, радіоприймач, прилад, шухлядка і т.і.) , а також рішень, побудованих на співвідношенні елементарних геометричних об’ємів ( меблевий секційний блок і т.і.), використовуються, зокрема, наступні ознаки:

• склад та розміщення композиційних елементів;

• пластичне, графічне, кольорове та фактурне рішення цих елементів, які знаходяться, як правило, на фронтальній поверхні виробу.

Вказати на збігання зовнішнього вигляду виробу та його елементів з зовнішнім виглядом відомого виробу іншого призначення.

Для характеристики художньо-конструкторських рішень, що мають плоску композицію (тканини, хустинки, косинки і т.і.) використовують, зокрема , наступні ознаки:

• лінійно-графічне співвідношення елементів орнаменту;

• колористичне рішення;

• характер фактури ( переплетення ниток тканини).

В опису виробу текстильної промисловості ( тканин, килимів і т.і.) необхідно вказувати їх артикули та номери малюнків.

Для характеристики художньо-конструкторського рішення одягу використовують, зокрема, наступні ознаки:

• форму, яка є об’ємної характеристикою моделі;

• пропозиції, які визначають співвідношення частин між собою;

• силует, який є плоскою характеристикою моделі;

• ритм, який визначає спів розмірне чергування будь-яких елементів;

• деталі, тобто елементи, що накладаються на поверхню одягу на будь-якому його ділянку, їх форма;

• оздоблення, тобто елемент, який не має функціонального призначення з точки зору утилітарного застосування виробу, який грає декоративну роль в рішенні моделі, використання якого може являтися одночасно технологічним прийомом (наприклад, обробка краю одягу, укріплення, що з’єдную деталі шву і т.і.);

• фурнітура ( ґудзики, крючки і т.і.), яка входить до структури виробу, що створює з’єднання та роз’єднання його окремих частин, а також відігрує:

• роль декоративного елементу;

• матеріалу.

Для характеристики художньо-конструкторських рішень взуття використовують, зокрема, наступні ознаки:

• формоутворюючі елементи колодки, тобто верху та низу взуття ( союзки, берци, задник, голінище, підошва і т.і.):

• форма цих елементів;

• їх взаємне розташування;

• матеріал;

• деталі оздоблення;

• фурнітура;

• колір.

Для характеристики художньо-конструкторських рішень комплектів ( наборів) виробів крім ознак, що використовують для характеристики художньо-конструкторських рішень відповідних виробів, використовують, зокрема, ознаки , які відображають:

• характер взаємодії частин;

• підпорядкованість елементів;

• пропорційний ряд як самих елементів, які створені на основі використання цих елементів, так и самого комплекту (набору) в цілому.

При характеристиці художньо-конструкторського рішення виробу, зовнішній вигляд яких визначається двома станами – закритим (складеним) та відкритим ( наприклад, шафа, холодильник, пристрої у закритому корпусі, телефонні будки і т.і.), ознаки можуть бути елементами проробки як зовнішнього вигляду, так і внутрішнього об’єму виробу.

При описуванні комплекту (набору) вказуються весь склад виробів, які входять до нього, та виконують функції, що реалізують загальне призначення. Художньо-конструкторське рішення всіх елементів комплекту ( набору) виробу повинно бути виконано з використанням єдиного образного, наприклад, пластичного або стилістичного, принципу формоутворення.

При розкритті сутності промислового зразка не допускається вираження ознаки у вигляді альтернативних понять, що характеризують різні форми його реалізації. Якщо різні форми реалізації ознак в сукупності з іншими ознаками визначають зовнішній вигляд виробу з одними й тими ж естетичними та (або) ергономічними особливостями, то описуються варіанти промислового зразка, кожному з яких властива ознака, яка характеризує тільки одну з вказаних форм реалізації.

За наявністю в заявці варіантів промислового зразка у випадку, коли найбільш близький для всіх варіантів є один і той же аналог і варіанти розрізнюються тільки розрізнювальними від цього аналогу ознаками, повністю описуються сукупність суттєвих ознак одного з варіантів, розкриття сутності кожного з останніх здійснюється шляхом описування їх відмінностей від варіанта, описаного повністю. В інших випадках сутність кожного заявленого варіанту промислового зразка розкривається повністю у відповідності з викладеним. Послідовність викладення сукупності суттєвих ознак повинна слідкувати логіці складання зразка : композиція, фактура, кольорова графіка. При цьому слід дотримуватися традиційної форми описування суттєвих ознак, що нагадує формулу зображення: спочатку тотожні ознаки, а потім – розрізнювальні.

При описувані суттєвих ознак допускається використання слів «широкий», «вузький», «короткий» і т.і., як загальноприйнятих понять певного роду об’єктів. Наприклад, широкий пояс, коротка спідниця, низьке сидіння.

При описувані ознак можна використовувати геометричні поняття, а також образні порівняння. Наприклад, традиційна форма крил, циліндрична форма корпусу, рама V- образного бокового силуету.

Можна використовувати також абсолютні розміри (наприклад, при описувані ергономічних особливостей), якщо це не обмежує права заявника.

При описувані суттєвих ознак не слід використовувати марки та умовні скорочення, які не мають широкого використання, за винятком випадків, коли таке скорочення несе в собі інформацію, наприклад, про матеріал і т.і.

При описувані ознак використовують узагальнюючі поняття. Однак доводити таке узагальнення до такого ступеню, коли виріб втрачає необхідну конкретність та замість чіткого визначення ознаки з’являється невизначеність, не слід. Наприклад, зразок, який відрізняється формою корпусу, іншою конфігурацією деталей краю, пластичною проробкою всіх елементів структури. Такі ознаки необхідно конкретизувати. При цьому над залишкова деталізація може обмежити обсяг правової охорони та права заявника.

В цьому ж розділі опису можуть бути вказані достоїнства виробу, обумовлені розрізнювальними особливостями його зовнішнього вигляду.

Заключний розділ повинен починатися з назви виробу та містити відомості про технології та можливості виготовлення виробу в промислових умовах за економічно доцільними витратами на виробництво даного виду виробу.

У випадку наявності у заявленому художньо-конструкторському рішенні виробу винаходу в тесті опису повинно бути вказано на це з приведенням або номера патенту, або номеру заявки на винахід.