5.3. Визначення патентоспроможності

Поняття патентоспроможності виникає у зв’язку з поданням заявок на винаходи і промислові зразки та означає здатність технічного і художньо-конструкторського рішення бути об’єктом правової охорони у відповідності з вимогами, що пред’являються законодавством до винаходу або промислового зразка.

Критеріями патентоспроможності є:

• новизна - із відомостей про рівень техніки винахід невідомий;

• винахідницький рівень – винахід має винахідницький рівень, якщо воно для спеціаліста явним образом не витікає з рівня техніки;

• промислове застосування. Винахід є промислово застосованим, якщо його можна використати у промисловості, сільському господарстві, охороні здоров’я та інш. галузях діяльності.

Суб’єктами патентного права являються творці творчих рішень (автори), патентовласники, їх правонаступники, патентне відомство, патентні повірені та деякі інші особи, наділені правами та обов’язками у даній сфері.

Патентовласником є особа, що володіє патентом на винахід, корисну модель або промисловий зразок та виключними правами, які витікають із патенту, на використання вказаних об’єктів. Ним може бути автор розробки, його спадкоємиць або інший правонаступник. Патентне законодавство України передбачає для автора можливість поступки прав на одержання патенту будь-якій фізичній чи юридичній особі.

Важливим учасником патентних відносин є патентне відомство, яке забезпечує формування та проведення держаної політики в області правової охорони промислової власності. Таким відомство в Україні є Укрпатент та частково Мінюст України. Новим суб’єктом патентного права являється інститут патентних повірених, покликаний надавати заявникам кваліфіковану допомогу з патентної справи.

5.4.Захист прав винахідників та патентовласників

Патентне законодавство регулює дотримання, захист та оформлення патентних прав.

Насамперед патентне законодавство України надає автору винаходу, корисної моделі чи промислового зразка право подати заявку на вил дачу патенту та стати патентовласником. По-друге, важливішим особистим немайновим правом винахідника є право авторства, яке в загальному виді можна визначити як можливість, що надається законом, дійсному творцю винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, бути визнаним єдиним їх творцем.

Право авторства носить абсолютний та виключний характер.

Абсолютний характер права авторства витікає з наданої автору можливості вимагати від всіх третіх осіб визнання та повагу того факту, що він є розробником відповідного об’єкту.

Виключність права авторства означає, що ніхто інший , крім самого автора, не може бути носієм права авторства на тотожній об’єкт промислової власності. Право авторства являється не відчуженим правом , що обумовлено його особистим характером. Воно не може бути передано іншій особі а ні при житті винахідника, а ні після його смерті. З правом автора тісно пов’язано право на авторське ім’я, яке заклечається у забезпеченій законом можливості винахідника вимагати, щоб його ім’я як творця згадувалось у будь-якій публікації про створений ним об’єкт.

Патентовласнику належить виключне право на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, який(яка) охороняється патентом, за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших патентовласників. Вказане право включає також можливість заборонити використання вказаний об’єкт іншими особами, за винятком випадків, коли таке використання у відповідності з діючим законодавством, не являється порушення прав патентовласника. Єдине, що обмежує безпосередньо використання розробки самим патентовласником , - це патентні права інших осіб,які охороняються законом. Зокрема, якщо винахід, корисна модель чи промисловий зразок являється вдосконаленням відповідних об’єктів, виключними права на які належать іншим особам, з ними повинно бути укладено угоду про використання розробок, що їм належать. Водночас з правом на одноосібне використання розробки патентовласник вправі заборонити його використання будь-яким третім особам.

До числа майнових прав творців розробок, які з тих чи інших підстав не стають патентовласниками, відноситься право на одержання винагороди від патентовласника або інших осіб, які використовують розробку. Таке право виникає у двох категоріях авторів: 1) автори,які створили розробку в зв’язку з виконанням службових обов’язків або одержаного від праце наймача конкретного завдання;

2) автори тих винаходів чи промислових зразків, які і досі охороняються на території України авторськими свідоцтвами СРСР та свідоцтвами СРСР у зв’язку з тим, що останні не обмінені на патенти України.

Основні принципові моменти оформлення патентних прав на об’єкти промислової власності закріплені Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». Оформлення патентних прав на кожний із розглянутих об’єктів промислової власності має свої особливості , обумовлені специфікою цих об’єктів. Сама процедура оформлення складається з трьох стадій:

а) складання та подання заявок;

б) розгляд заявок у патентному відомстві;

в) видача патенту.

Під захистом прав та законних інтересів винахідника та патентовласника розуміють передбачені законом заходи з їх визнання та поновлення, припинення їх порушень, вживання до порушників заходів відповідальності, а також механізм практичної реалізації цих заходів.

Захист відповідних прав здійснюється в основному у юрисдикційній формі , яка передбачає судовий та адміністративний порядок реалізації передбачених законом заходів захисту. Суд своїм рішенням встановлює розмір, порядок та строки виплати винагороди або компенсації. Разом з цивільно-правовими санкціями українське законодавство передбачає кримінально-правову відповідальність за деякі порушення прав винахідників та патентовласників ( протиправне використання винаходу, розголошення без відома автора або заявника сутності винаходу і.т.п.). Як покарання передбачається застосування до порушника штрафу або позбавлення волі.

Адміністративний порядок захисту означає подання заперечень на експертний висновок до Апеляційної Ради Патентного відомства, а також оскарження рішення Апеляційної Ради в Апеляційній Раді Украпатенту.