- •Сутнісна характеристика потенціалу підприємства
- •Основні підходи до класифікації потенціалу
- •Структура потенціалу підприємства: основні підходи
- •4.Блочно-модульна та функціональна структуризації потенціалу
- •5.Підходи до формування потенціалу підприємства
- •6.Основні фактори формування потенціалу підприємства
- •7.Суть конкурентоспроможності потенціалу підприємства та діагностика конкурентних сил
- •8.Методи оцінки конкурентоспроможності потенціалу
- •9.Показники конкурентоспроможності потенціалу
- •10. Етапи оцінки конкурентоспроможності потенціалу.
- •11. Стратегічний аналіз конкурентоспроможності потенціалу та його методи
- •12. Цілі та сфери застосування оцінки потенціалу
- •13. Поняття вартості та її модифікації
- •14. Вартість грошей у часі.
- •15. Основні функції грошової одиниці
- •16. Законодавча база в Україні.
- •Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» 2001р.
- •17. Державне регулювання оціночної діяльності
- •18.Інформаційне забезпечення оцінки
- •19.Доходний, порівняльний та майновий(витратний) підходи до оцінки потенціалу
- •20. Суть та етапи оцінки за даними підходами
- •21.Визначення поняття нерухомості.
- •22.Класифікація об’єктів нерухомості в цілях оцінки
- •23.Види нерухомості
- •24.Етапи оцінки об’єктів нерухомості
- •25. Особливості земельних ділянок, будівель і споруд як об’єктів оцінки
- •26. Особливості методів оцінки земельних ділянок
- •27. Модифікації підходів до вартості об’єктів нерухомості
- •28. Ідентифікація машин і обладнання як об’єкта оцінки і складової потенціалу підприємства
- •29. Класифікації машин і обладнання
- •30. Вплив зносу на вартість машин і обладнання
- •31. Види зносу та методи його визначення
- •32. Особливості витратного, ринкового та доходного підходів щодо оцінки машин і обладнання
- •34. Специфічні риси нма як складової потенціалу підприємства
- •35. Класифікація нма за різними ознаками
- •38.Визначення поняття «трудовий потенціал»: рівні прояву, характерні риси
- •1. За рівнем агрегованості оцінок:
- •2. За спектром охоплення можливостей:
- •3. За характером участі у виробничо-господарському процесі:
- •4. За місцем у соціально-економічній системі підприємства:
- •39.Мета, цілі оцінки тп
- •40.Теоретичні передумови побудови методик оцінки тп
- •41.Загальна логіка оцінки тп
- •42.Моделі оцінки управлінського і технологічного персоналу.
- •43.Специфіка тп як об’єкта оцінки
- •45. Прикладні аспекти оцінювання потенціалу підприємства
- •46.Зміст методики визначення потенціалу продукції, визначення технічних показників, визначення економічних результатів проектування
- •47. Концепції та передумови розвитку підприємства
- •49. Розробка стратегії підприємства в т.Ч. Інноваційної як внутрішні фактори розвитку
- •50. Методичні підходи до визначення потенціалу розвитку
- •51.Визначення потенціалу розвитку певного об'єкту базується на наступних принципах:
- •52. Оптимізація співвідношення елементів структури потенціалу
- •53. Сучасні особливості вартості бізнесу
- •54. Визначення поняття вартість бізнесу
- •55. Загальна внутрішня модель оцінки вартості бізнесу
- •56. Структурно-логічний алгоритм оцінки вартості бізнесу
- •57. Витратні, порівняльні та доходні методи оцінки вартості бізнесу: їх сутність та особливості практичного використання
- •58. Конкурентні переваги і ключові фактори успіху
6.Основні фактори формування потенціалу підприємства
У зв'язку з тим, що формування потенціалу підприємства є складним динамічним процесом, орієнтованим на максимальну взаємодію з зовнішнім середовищем і забезпечення високої якості реалізації, важливо визначити, які саме фактори обумовлюють розвиток його елементів і впливають на їхню збалансованість і ефективність використання.
Очевидно, що в основі побудови системи факторів, що обумовлюють розвиток його елементів і впливають на їхню збалансованість і ефективність використання, повинний лежати принцип сфери впливу на елементи потенціалу, відповідно до якого усі фактори можна класифікувати на зовнішні і внутрішні відносно формування та розвитку потенціалу .
До зовнішніх факторів відносяться економічні, соціальні, політичні, юридичні умови, вплив яких визначається обмежувальними або стимулюючими заходами з боку різних державних органів, банків, інвестиційних компаній, суспільних груп, політичних сил і т. ін. Такими заходами, як правило, виступають податкові, процентні ставки, законодавчі, етичні, суспільні норми, тиск політичних сил.
Крім того, важливим зовнішнім фактором є також ринкові умови на вході (умови конкуренції на ринках ресурсів) і виході із системи (умови конкуренції безпосередньо в галузі). Перший фактор пов'язаний з вартістю забезпечення кожного елемента потенціалу ресурсами, яка є альтернативною вартістю цих ресурсів, тобто цінністю тих альтернативних можливостей, від яких довелося відмовитися через спрямування ресурсів в той, а не інший елемент потенціалу з метою максимального досягнення цілей. Другий фактор означає, що для завоювання міцних ринкових позицій потенціал підприємства повинний відповідати необхідним конкурентним властивостям продукції (ціні, якості, технічним характеристикам, сервісу, гарантіям). Так, за умов посилення конкуренції підприємство повинне сфокусувати свої зусилля на максимальній реалізації наявного потенціалу та створенні нового за рахунок своєчасного виявлення слабких позицій конкурентів. Інновації з боку конкурентів вимагають, як правило, адекватного реагування шляхом створення та реалізації нових можливостей.
До внутрішніх факторів відноситься, насамперед, стратегія підприємства, для реалізації якої формується потенціал, досвід і навички менеджерів, необхідні для реалізації намічених планів, принципи організації та ведення бізнесу, якими керуються на підприємстві, моральні цінності й амбіції керівників, а також загальноприйняті в рамках підприємства цінності та культура.
7.Суть конкурентоспроможності потенціалу підприємства та діагностика конкурентних сил
У загальному виді конкурентоспроможність – це властивість об'єкта, що характеризується ступенем реального чи потенційного задоволення їм конкретної потреби в порівнянні з аналогічними об'єктами, що діють на даному ринку. Конкурентоспроможність визначає можливості виживання підприємства в умовах постійної конкурентної боротьби на даному ринку і відбиває продуктивність використання його ресурсів.
Конкурентоспроможність потенціалу підприємства можна визначити як комплексну порівняльну характеристику потенціалу, яка відбиває ступінь переваги сукупності індикаторів якості використання ресурсів та організації взаємозв’язків між ними, що визначають ефективність потенціалу на певному ринку в певний проміжок часу, щодо сукупності індикаторів підприємств-аналогів.
Важливою характеристикою конкурентоспроможності потенціалу є здатність до адаптації в умовах змін зовнішнього середовища.
В сучасній економічній літературі пропонується розрізняти чотири основні рівні конкурентоспроможності потенціалу підприємства.
М.Е. Портер, стан конкуренції на певному ринку можна охарактеризувати п'ятьма конкурентними силами: 1. Суперництво серед конкуруючих продавців. 2. Конкуренція з боку товарів, що є замінниками і конкурентоспроможних за ціною. 3. Загроза появи нових конкурентів. 4. Економічні можливості та торгові здібності постачальників. 5. Економічні можливості та торгові здібності покупців.
Саме ці конкурентні сили формують умови, в яких функціонує будь-який конкурентний ринок і економічні одиниці, що здійснюють на ньому господарську діяльність.
Позицію підприємства в галузі визначають його конкурентні переваги, що поділяються на два основних типу: - більш низькі ціни; - диференціація товарів.
Низькі витрати відбивають здатність фірми розробляти, випускати і продавати порівнянний товар з меншими витратами, ніж конкуренти.
Диференціація – це здатність забезпечити покупця унікальною продукцією або продукцією з більшою цінністю завдяки новим, особливим споживчим властивостям товару або післяпродажного обслуговування.
Виявити конкурентну перевагу, як правило, простіше, ніж її утримати. М. Портер розглядає три чинника утримання конкурентної переваги: Перший чинник визначається джерелом переваги. Другий визначається кількістю наявних у фірми явних джерел конкурентної переваги перед конкурентами. Третій – постійна модернізація виробництва й інших видів діяльності.
А.А. Томпсон і А.Дж. Стрікленд сформували ключові чинники успіху залежно від галузі: технології(Використання інновацій у виробничому процесі;-Висока якість наукових досліджень; ін.); кадри(наявність висококваліфікованих кадрів, професіоналів в певній галузі; досвід персоналу в певній галузі; ін.); виробництво (низька собівартість продукції;висока якість продукції; ін.); маркетинг і збут (високий рівень обслуговування; широкий асортимент продукції; ін.); організаційні можливості (досконалі інформаційні системи; висока швидкість виведення нових товарів на ринок; ін.); інші елементи (наявність позитивного іміджу; загальний низький рівень витрат; ін.). Правильне визначення ключових чинників успіху у галузі є певним гарантом забезпечення утримання конкурентної переваги в довгостроковій перспективі.