18.Інформаційне забезпечення оцінки

Інформація, використовувана в процесі оцінки, повинна бути достовірної, точної й представницької. Інформацію в процесі оцінки вартості підприємства (об'єкта) підрозділяють на зовнішню й внутрішню. Зовнішня інформація характеризує умови діяльності підприємства в регіоні, галузі й економіці, внутрішня — дає висновок про діяльність підприємства.

Обсяг і характер зовнішньої інформації різняться виходячи із цілей оцінки. Інформацію доцільно надавати в достатньому обсязі й орієнтованої на оцінюваний об'єкт.  [Макроекономічні параметри включають інформацію про те, як впливають на діяльність підприємства основні фактори макроекономічного характеру: темпи росту валового внутрішнього продукту (ВВП); рівень інфляції; зміна обмінного курсу валют; зміна облікової ставки банківського відсотка; новації в податковім законодавстві; рівень політичної стабільності в країні й ін.]

[Блок зовнішньої інформації крім макроекономічних показників включає галузеві показники: умови конкуренції, ринки збуту товарів і послуг, доступність використовуваних у проведенні сировини й матеріалів і ін. Умови функціонування підприємства в галузі можуть вплинути на вартість оцінюваного об'єкта.]

 Внутрішня інформація характеризує поточну діяльність підприємства й включає: історичний аспект діяльності підприємства; характеристику постачальників; виробничі потужності; менеджмент; внутрішню фінансову інформацію (бухгалтерський баланс, звіт про прибутки й збитки, звіт про рух грошових коштів і ін.); іншу інформацію, що має безпосереднє відношення до оцінки вартості підприємства.

[Аналіз маркетингової стратегії припускає вивчення наступної інформації: обсяг продажів за минулий і поточний періоди й прогноз на майбутнє; собівартість продажів; прогнозована зміна обсягу попиту на продукцію підприємства; виробничі потужності підприємства; періоди життєвих циклів товарів.]

У звіті за результатами проведення оцінки вказується, що обсяг зібраної й використаної в процесі оцінки інформації є необхідним і достатнім для підсумкового висновку про вартість підприємства (об'єкта).

19.Доходний, порівняльний та майновий(витратний) підходи до оцінки потенціалу

В процесі оцінки з позиції доходного підходу основним фактором, що визначає вартість об'єкта, виступає доход, який цей об'єкт здатний генерувати.

Сутність методів доходного підходу полягає в прогнозуванні майбутніх доходів від використання об'єкта на один або кілька років з наступним перетворенням цих доходів у поточну вартість об’єкта. При цьому мають значення тривалість періоду одержання можливого доходу, ступінь і вид ризиків, що супроводжують даний процес.

[ Перетворення майбутніх доходів у величину поточної вартості здійснюється за допомогою спеціальних коефіцієнтів - ставки дисконту або коефіцієнта капіталізації, що розраховуються за даними ринку. Ставка дисконту - це необхідна інвесторам ставка доходу на вкладений капітал у порівнянні за рівнем ризику об'єкти. ]

[ Ставка (коефіцієнт) капіталізації - це коефіцієнт, що застосовується для визначення вартості об'єкта виходячи з очікуваного доходу від його використання за умови, що дохід передбачається незмінним протягом визначеного періоду в майбутньому. Ставка капіталізації характеризує норму доходу на інвестований капітал (власний та/або позиковий) і норму його повернення. ]

Порівняльний підхід припускає визначення вартості об'єкта власності за результатами порівняння його характеристик із характеристиками аналогічних об'єктів, угоди купівлі-продажу за якими вже здійснилися, а ціна цих угод відома. Ефективність порівняльного підходу знижується, якщо кількість угод незначна, моменти їхнього здійснення й оцінки розділяє тривалий період або якщо ринок знаходиться в аномальному стані і швидкі зміни на ринку призводять до викривлення показників.

[Таким чином, даний підхід заснований на застосуванні принципу заміщення, а вартість об'єкта власності за ним визначається мінімальною вартістю об'єкта з аналогічною корисністю. ]

Сутність майнового підходу полягає у визначенні вартості об'єкта влас­ності як різниці між вартістю всіх його активів, оцінених окремо, і сумою залученого капіталу. Застосування даного підходу доцільне у випадках, коли виникає необхідність переоцінки основних фондів, вирішення завдань поточного внутрішнього управління, оцінки об'єктів, які є учасниками ринку з низьким ступенем активності, або коли мета отримання доходу не є основою для інвестицій (лікарні, урядові будинки).