3. Структура потенціалу підприємства: основні підходи

При формуванні та використанні потенціалу підприємства проводиться його декомпозиція на компоненти, встановлюються їх функції і зв'язки, тобто здійснюється структуризація.

Чіткого та однозначного уявлення про структуру потенціалу підприємства поки не сформульовано. Це обумовлено тим, що дослідження з даної проблеми здійснюються в рамках окремих проявів потенціалу. У результаті накопичено багатий інструментарій оцінки ринкових, виробничих, фінансових можливостей підприємства, але разом з тим відчувається недолік повноти охоплення та систематизованого підходу в представленні структури його сукупного потенціалу.

Оптимальна структура потенціалу повинна мати мінімальну кількість компонентів, але, разом з тим, вони повною мірою повинні виконувати задані функції. Існує кілька можливих підходів до структуризації потенціалу підприємства:

1. Блочно-модульна структуризація.

2. Функціональна структуризація.

Блочно-модульна структуризація потенціалу підприємства заснована на взаємодії трьох складових, які охоплюють всі стратегічні компоненти підприємства, що дозволяють досягати поставлені цілі, та найбільш повно характеризують внутрішній стан підприємства – ресурсів, системи управління та діяльності персоналу.

[Відповідно до ресурсної концепції, потенціал підприємства розглядається як система ресурсів, що вступають у взаємодію й обумовлюють досягнуті ре­зультати.

Крім ресурсної складової в сучасній економічній теорії виділяють блок системи управління, в якому формулюється місія, розробляється стратегія розвитку, визначаються цілі на найближчу перспективу, ставляться задачі(у ньому, як правило, розрізняють три підсистеми : планування; реалізації; контролю).

Особлива увага приділяється блоку діяльності персоналу. Даний блок містить три складові: аналітична діяльність персоналу; виробнича діяльність персоналу; комунікаційна діяльність персоналу.]

Залежно від специфіки підприємства в його внутрішній структурі виділяють наступні функціональні області: маркетинг, виробництво, кадри, менеджмент, фінанси, інформацію, наявність яких обумовлює необхідність функціональної структуризації потенціалу підприємства. У рамках кожної функціональної області формується свій внутрішній потенціал, який умовно можна структурувати на об'єктний і суб'єктний залежно від ознак, що лежать у його основі.

[До об'єктних складових потенціалу підприємства відносяться:виробничий потенціал; інноваційний потенціал;фінансовий потенціал;потенціал відтворення;інформаційний потенціал;інфраструктурний потенціал .

До суб'єктних складових потенціалу підприємства відносяться:науково-технічний потенціал;маркетинговий потенціал;потенціал організаційної структури управління;кадровий потенціал; управлінський потенціал.]

4.Блочно-модульна та функціональна структуризації потенціалу

Блочно-модульна структуризація потенціалу підприємства заснована на взаємодії трьох складових, які охоплюють всі стратегічні компоненти підприємства, що дозволяють досягати поставлені цілі, та найбільш повно характеризують внутрішній стан підприємства – ресурсів, системи управління та діяльності персоналу.

Відповідно до ресурсної концепції, потенціал підприємства розглядається як система ресурсів, що вступають у взаємодію й обумовлюють досягнуті ре­зультати. Найбільше поширення одержала концепція виділення в сукупності ресурсів наступних елементів:технічні ресурси; технологічні ресурси; кадрові ресурси; просторові ресурси; інформаційні ресурси; ресурси організаційної структури системи управління; фінансові ресурси.

Крім ресурсної складової в сучасній економічній теорії виділяють блок системи управління, в якому формулюється місія, розробляється стратегія розвитку, визначаються цілі на найближчу перспективу, ставляться задачі. У ньому, як правило, розрізняють три підсистеми: планування; реалізації; контролю.

Особлива увага приділяється блоку діяльності персоналу. Даний блок містить три складові: аналітична діяльність персоналу( містить у собі наукові дослідження та розробки і є основою для виробництва того чи іншого ресурсу або продукції;виробнича діяльність персоналу – охоплює безпосередньо діяльність, пов'язану зі здійсненням виробничого процесу;комунікаційна діяльність персоналу – діяльність, спрямована на взаємо­дію з ринком.

Залежно від специфіки підприємства в його внутрішній структурі виділяють наступні функціональні області: маркетинг, виробництво, кадри, менеджмент, фінанси, інформацію, наявність яких обумовлює необхідність функціональної структуризації потенціалу підприємства. У рамках кожної функціональної області формується свій внутрішній потенціал, який умовно можна структурувати на об'єктний і суб'єктний залежно від ознак, що лежать у його основі.

До об'єктних складових потенціалу підприємства відносяться: виробничий потенціал; інноваційний потенціал; фінансовий потенціал; потенціал відтворення (характеризує можливості діючої системи формування та відновлення основних фондів із забезпечення необхідного рівня конкурентоспроможності продукції підприємства); інформаційний потенціал (характеризує можливості створеної інформаційної бази гарантувати своєчасне та повне насичення підприємства достовірною вхідною, вихідною, нормативно-довідковою, оперативною інформацією); інфраструктурний потенціал (характеризує привабливість місця розташування підприємства з погляду розвитку ринкової інфраструктури, транспортних комунікацій і інших факторів).

До суб'єктних складових потенціалу підприємства відносяться: науково-технічний потенціал (характеризує здатності працівників підприємства здійснювати наукові дослідження та розробки, спрямовані на удосконалювання виробничих і технологічних процесів);маркетинговий потенціал; потенціал організаційної структури управління (характеризує можливості сформованої організаційної структури управління забезпечувати високий рівень ефективності функціонування підприємства в умовах мінливості зовнішнього середовища); кадровий потенціал; управлінський потенціал.