- •1.Поняття «новітньої історії України» та «українського хіх». Період іст Укр хіх ст.
- •2. Адміністративно-територіальний устрій України у складі Російської імперії.
- •3. Включення Правобережної України, Південної України та Криму до Російської імперії.
- •4. Кримська війна та Великі реформи 1860—1870-х років. Особливості реформаторської
- •5. Модернізація політичної влади на початку хх ст.: приклад підросійської України.
- •6. Адмін-територ устрій та організація австр держа влади в укр регіонах у складі монархії Габсбургів.
- •8. Вплив конституційних і децентралізаторських реформ 1860-х років у Габсбурзькій монархії…
- •9. Українське представництво в австрійських державних (Державна рада) і крайових (Галицький і Буковинський сейми) парламентських установах.
- •10. Соціальні стани у Наддніпрянській Україні до 1860-х років. Аграрна р-ма 1861 р. Столипінська аграрна р-ма.
- •12. Соціальні верстви в Галичині, на Буковині й Закарпатті. Економічне становище українських регіонів у складі Габсбурзької монархії (до 1848 р.).
- •15. Росіяни на Україні: військові, дворяни, чиновники. Старообрядці (старовіри). Російська інтелігенція на Україні.
- •16. Російська колонізація України у зв’язку з індустріалізацією Донецько-Придніпровського регіону.
- •17. Опозиційна та революційна діяльність росіян на Україні: декабристи й народники. «Малоросійський патріотизм»
- •19. Чисельність і розселення поляків у підросійській Україні. Польська земельна власність
- •20. Поляки в соціо-етнічних конфліктах на Україні: Листопадове (1830 р.) і Січневе (1863 р.) повстання.
- •21. Польська культурно-інтелектуальна присутність на Правобережній Україні. Образ України («Руси») й українця («русина») у польській громадсько-політич думці хіх
- •25. Розселення євреїв у Російській імперії. Правове становище і демографічні процеси. Структура зайнятості єврейського населення.
- •28. Німецькі колонії на Україні. Меноніти. Внесок німецьких колоністів у розвиток сільського господарства України.
- •30.Кримські татари.Кримськотатарське відродження хіх
- •31. Вплив ідей Французької революції та німецького Романтизму на розвиток українського національного руху.
- •32. Тяглість козацького (малоросійського) патріотизму. Українські автономісти під час російсько-французької війни 1812 р. Українське масонство.
- •33. Харківські романтики. «Ідеологічна» функція літературної творчості і. Котляревського і т. Шевченка.
- •34. «Ідея слов’янської взаємності та «український месіанізм». Руська трійця». Кирило-Мефодіївське товариство.
- •35. Інтелектуальні співтовариства як засіб інституціоналізації українського руху в Російській імперії: Громадівські гуртки 1860-х років. Хлопомани.
- •36. Реакція російської громадськості й імперської влади на розвиток українського руху.
- •37.Формування інституційної інфрактсруктури українського руху в Австрійській монархї в сер та др.. Пол. Хіх ст.
- •38. Утворення політ партій у Галичині та Наддніпрянщині: порівняльна характеристика. Галичина.
- •39. «Українське питання» в політиці австрійської влади. Вплив зовнішніх чинників на формування політики Відня щодо українців.
- •40. Народництво («народолюбство») як світоглядна основа українського руху в Російській імперії. Концептуалізація національної історії.
- •41. Політичні ідеї м. Драгоманова. «Культурницька» і «політична течії в українському русі. Ідея національної єдності українців
- •42. Національно-політичні орієнтації в укр. Суспільстві Галичини, Буковини, Закарпаття в сер. Й д
- •43. Політизація укр. Руху в Наддніпрянській Укр. На поч. Хх ст. Укр. Політ. Думка: між федеративністю і самостійністю.
- •44. Вплив революції 1905-1907 рр. На укр. Рух. Укр. Громада в Державній думі.
- •45. Розгортання масового українського національного руху в Галичині на поч. Хх ст. Утвердження ідеї національної єдності та державного суверенітету України.
- •46. Українсько-польський конфлікт у Галичині на зламі хіх-хх ст. Боротьба за український університет у Львові та реформу виборчого права.
- •47.Університети на України (Харківський, Київський, Одеський, Львівський, Чернівецький):освітнє, наукове…
- •48. Світоглядні та культурно-мистецькі течії хіх ст. (Класицизм, Романтизм, Реалізм). Традиція й «модерн».
- •50. Історія України хіх ст. У світлі європейського досвіду націотворення та сучасних концепцій «нації» і «націоналізму».
16. Російська колонізація України у зв’язку з індустріалізацією Донецько-Придніпровського регіону.
Наймасовіша еміграція рос у Надніпря Укр.. Спочатку основним місцем заселення стали пд. Губернії Херсонська та Таврійська, але з початком індустріалізації Дон-Причорном регіону в 1880-х рос масово оселялися у промислових, містах у долинах Дінця та нижньої течії Дніпра. 1897р у Надніпр 2,9 міл рос 12% нас. Найб рос в укр. містах. У 1ій полов ст. 1832р вони складали непропорційно високий % серед власників фабрик 44%, купців 52% та міських мешканців 35%. % рос в укр. містах продовж збільшуві результаті 1897 р вони складали понад половину нас Миколаїв 66%, Харків 63%, Київ 54%, а також Одема 49% та Катеринослав 41%. Загалом у всіх містах Надніпр рос 34%. Рос займали адмін. Посади, були власниками фабрик та підприємств.
17. Опозиційна та революційна діяльність росіян на Україні: декабристи й народники. «Малоросійський патріотизм»
"Українські декабристи чи декабристи на Україні - Це питання у 1925 р. поставив М.Грушевський. Довгий час вважалося, що це були російські таємні товариства,-зазначала Н.Полонська-Василенко, – при чому не бралось до уваги, що більша частина членів товариств, хоч і служила в російському війську, належала до українського шляхетства.
У 1920хЄфремов та проф.Гермайзе сформулювали оригінальну теорію українського декабризму.Її суть:визнання впливу українських традицій,іст. та ку-ри на формування світогляду багатьох членів таємних товариств,що діяли в Україні, а також впливу декабристських ідей на погляди діячів укр нац-визв руху: Т.Шевченка, членів Кирило-Мефодіївського т-ва, М.Драгоманова, автономістів-федералістів.
Декабристський рух в Україні тісно пов'язаний із масонством. Масонські ложі в Україні, на думку С.Єфремова, виявляли тенденцію "перетворитися на українське масонство і служити завданням українського громадського руху", а найближчими до українства були полтавська ложа "Любов до істини" та київська "Об'єднані слов'яни".
Сергієнко акцентував увагу на тому, що Україна стала одним із головних осередків декабристського руху, бо там і в XIX ст. ще жили волелюбні козацькі традиції. Особливу увагу дослідник приділив виявленню впливу декабристів на розвиток революційного руху в Україні. Стадії розвитку революційного руху: 1)декабристи;2)злочнська інтелігенція; 3)пролетарський етап-більшовики.
1821р внаслідок своїх обєднань декабристи ств 2 осередки –Півн т-во з цетром у Петербурзі та Півд з центром у Тульчині→тут голова полковник Павло Пестеля. Він підготув політичний трактат «Руська правда», у якому докладно визначив програму дій. Тут вимоги: негайно повалити самодержавство, знищення кріпосного права, ліквідація станових привілеїв, надання політ прав усім чолов 20р, ств 20х земельних фондів – державного та приватного. Руська правла також проголошувала:рівність громадян перед законом, свободу слова, друку, віросповідання, ліквідацію військових поселень, скорочення терміну служби. Конституція Півд-т-ва не визнавала українців окремим народом і не передбачала відокремлення Укр від Росії і ств суверенної Укр.д-ви.
Конституція Півн т-ва, розроблена Муравйовим-Апостолом, була поміркованішою і проголошувала: збереження монархії, ств парламенту для прийняття законів, надання поілт правам усім 21р.За конституцією мала бути ств укр. д-ва з центром у Києві.14 грудня 1825р півн т-во підняло повстання поляків, яке зазнало поразки.
Народники -60-70тірр намагались підняти селня до повстання; пропаганда доротись за краще життя→гасло» Земял і воля народові»Розчарувалист і ств свої організації, які були спрямовані на терор. Вихідці з заможних родин. Народники Яків Стефанович, Лев Дейч та Іван Бахановський виріш викор бунтарські настрої та наївний монархізм селян-сфабрик царську грамоту: закликали сеоян організувати в селах озброєні таємні дружини проти ціарських чиновників, дворян. 1877 змовників було викрито
18. «Українське питання» у політиці російського царизму та російській громадській думці. Ідеї кирило-мефодіївців мали вирішальний вплив на ідеологію укр. нац.-визвольного руху другої половини ХIХ ст. Костомаровим “Книга буття українського народу” вважається першою редакцією укр нац. ідеї. Розслідуючи справу кирило-мефодіївців, царські жандарми визначили, що головна небезпека в діяльності членів т-ва полягала в перетворенні слов’янофільства в українофільство. Дискусії навколо статусу та майбутнього укр мови розгорнулися між українцями та росіянами ще в п.полХIХ ст. В 40-ві роки з апологією мовної уніфікації в імперії виступав Бєлінський,вважав, що, потрапивши в обійми імперії, «Малоросія”відкрила для себе двері цивілізації, просвіти та мистецтва.Нападками на українську мову відзначився профМосков універ Каченовський, який публічно на лекціях доводив, що укр. мова — лише попсований поляками варіант російської. В 1860 р. Костомаров анонімно опублікував у “Колоколе” статтю “Украйна”, в якій йшлося про осібність українців, які в майбутньому слов’янському союзі повинні утворити окрему громадянську одиницю.
Гостро негативну позицію в українському питанні зайняла газета слов’янофілів “День”. У статті Ламанського українська мова визначалась як діалект російської і відкидалась будь-яка доцільність перетворення її в окрему літературну мову. Він повторює давно вкорінені в російському середовищі тези про українців, білорусів та великоросів як єдиний народ. З літа 1862 нападки російської преси на українофільство набирають системного характеру. “Русский вестник”, “Московские ведомости”, “Современная летопись..
Валуєвський указ.
Драгоманов намагався виправдати українофільство в очах громадськості та влади. У “Вестнике Европы” за 1872 р.він опублікував свою працю “Восточная политика Германии и обрусение”, в якій поставив під сумнів доцільність русифікації західних районів Росії. Головним опонентом українофілів 1874 р. “Киевлянин”, місцева газета, редактором Шульгін. Разом з М. Юзефовичем В. Шульгін розпочав у 1874 р. кампанію проти українофілів.
18 травня 1876 р. затверджені Олександром II у німецькому місті Емсі→Емський указ. Прямою дією указу стали ліквідація Південно-Західного відділу Російського географічного товариства Українофільство та державо охоронна політика царизму та закриття “Київського телеграфа”, заборона друкування в межах Росії будь-яких оригінальних чи перекладних книжок українською мовою.Заборонялись навіть українські тексти під нотами. Не дозволялось завозити українські книжки з-за кордону. наслідок: стимулювало інтеграцію праці наддніпрянської та галицької української інтелігенції,сприяли зближенню частини української інтелігенції з російським революційним рухом.