- •1.Поняття «новітньої історії України» та «українського хіх». Період іст Укр хіх ст.
- •2. Адміністративно-територіальний устрій України у складі Російської імперії.
- •3. Включення Правобережної України, Південної України та Криму до Російської імперії.
- •4. Кримська війна та Великі реформи 1860—1870-х років. Особливості реформаторської
- •5. Модернізація політичної влади на початку хх ст.: приклад підросійської України.
- •6. Адмін-територ устрій та організація австр держа влади в укр регіонах у складі монархії Габсбургів.
- •8. Вплив конституційних і децентралізаторських реформ 1860-х років у Габсбурзькій монархії…
- •9. Українське представництво в австрійських державних (Державна рада) і крайових (Галицький і Буковинський сейми) парламентських установах.
- •10. Соціальні стани у Наддніпрянській Україні до 1860-х років. Аграрна р-ма 1861 р. Столипінська аграрна р-ма.
- •12. Соціальні верстви в Галичині, на Буковині й Закарпатті. Економічне становище українських регіонів у складі Габсбурзької монархії (до 1848 р.).
- •15. Росіяни на Україні: військові, дворяни, чиновники. Старообрядці (старовіри). Російська інтелігенція на Україні.
- •16. Російська колонізація України у зв’язку з індустріалізацією Донецько-Придніпровського регіону.
- •17. Опозиційна та революційна діяльність росіян на Україні: декабристи й народники. «Малоросійський патріотизм»
- •19. Чисельність і розселення поляків у підросійській Україні. Польська земельна власність
- •20. Поляки в соціо-етнічних конфліктах на Україні: Листопадове (1830 р.) і Січневе (1863 р.) повстання.
- •21. Польська культурно-інтелектуальна присутність на Правобережній Україні. Образ України («Руси») й українця («русина») у польській громадсько-політич думці хіх
- •25. Розселення євреїв у Російській імперії. Правове становище і демографічні процеси. Структура зайнятості єврейського населення.
- •28. Німецькі колонії на Україні. Меноніти. Внесок німецьких колоністів у розвиток сільського господарства України.
- •30.Кримські татари.Кримськотатарське відродження хіх
- •31. Вплив ідей Французької революції та німецького Романтизму на розвиток українського національного руху.
- •32. Тяглість козацького (малоросійського) патріотизму. Українські автономісти під час російсько-французької війни 1812 р. Українське масонство.
- •33. Харківські романтики. «Ідеологічна» функція літературної творчості і. Котляревського і т. Шевченка.
- •34. «Ідея слов’янської взаємності та «український месіанізм». Руська трійця». Кирило-Мефодіївське товариство.
- •35. Інтелектуальні співтовариства як засіб інституціоналізації українського руху в Російській імперії: Громадівські гуртки 1860-х років. Хлопомани.
- •36. Реакція російської громадськості й імперської влади на розвиток українського руху.
- •37.Формування інституційної інфрактсруктури українського руху в Австрійській монархї в сер та др.. Пол. Хіх ст.
- •38. Утворення політ партій у Галичині та Наддніпрянщині: порівняльна характеристика. Галичина.
- •39. «Українське питання» в політиці австрійської влади. Вплив зовнішніх чинників на формування політики Відня щодо українців.
- •40. Народництво («народолюбство») як світоглядна основа українського руху в Російській імперії. Концептуалізація національної історії.
- •41. Політичні ідеї м. Драгоманова. «Культурницька» і «політична течії в українському русі. Ідея національної єдності українців
- •42. Національно-політичні орієнтації в укр. Суспільстві Галичини, Буковини, Закарпаття в сер. Й д
- •43. Політизація укр. Руху в Наддніпрянській Укр. На поч. Хх ст. Укр. Політ. Думка: між федеративністю і самостійністю.
- •44. Вплив революції 1905-1907 рр. На укр. Рух. Укр. Громада в Державній думі.
- •45. Розгортання масового українського національного руху в Галичині на поч. Хх ст. Утвердження ідеї національної єдності та державного суверенітету України.
- •46. Українсько-польський конфлікт у Галичині на зламі хіх-хх ст. Боротьба за український університет у Львові та реформу виборчого права.
- •47.Університети на України (Харківський, Київський, Одеський, Львівський, Чернівецький):освітнє, наукове…
- •48. Світоглядні та культурно-мистецькі течії хіх ст. (Класицизм, Романтизм, Реалізм). Традиція й «модерн».
- •50. Історія України хіх ст. У світлі європейського досвіду націотворення та сучасних концепцій «нації» і «націоналізму».
43. Політизація укр. Руху в Наддніпрянській Укр. На поч. Хх ст. Укр. Політ. Думка: між федеративністю і самостійністю.
Укр. → частина Рос. імп. → діяли загальнодерж. політ. партії.
РСДРП – партія пролетаріату (1898, Мінськ). Союзи б-би за звільнення робітн. класу Києва, Катеринослава, Миколаєва – комітети РСДРП.
Бунд (Союз) єврей. робітників (1897) – діяв лише на Провобережжі → межа осілості євреїв. Політ. партія нац. типу.Есери (Партія соціалістів–революціонерів) – інтереси трудового народу.
Нац. гніт, політ. безправ’я, погіршення мат. становища населення → утв. укр. політ. партій.Революційна Укр. Партія (РУП) – нелегальна укр. політ. партія в Наддніпрян. Укр. (січ. 1900, Харків). Сформ. на основі студент. гуртків (Д. Антонович, П. Канівець, М. Русів), членів робітн. і студент. гуртків. Політ. платформа: від марксизму – до революційних народників. Програму РУП склав Міхновський 1900 р «Самостійна Україна»: обгрунт. право Укр. на незалежність від Рос. імп. Лідер у досягненні цілей – укр. інтелігенція → не була підтримана члена партії. → 1903 – РУП зближ. з РСДРП, відмовляєтсья від самостійності Укр.
Укр. соціалістична партія (УСП) – 1900 р. Засновник – Б. Ярошевський: ств. в Укр. партії, аналогічну ППС, що виступала за революц. знищення царизму, за демократ. права і свободи, за усуспільнення землі як кінцеву мету б-би. Незалежність від Росії → умова проведення радикал. реформ. Позиції пролетар. інтернаціоналізму. Реального впливу і широкої соц. бази не мала.
Укр. народна партія (УНП) – 1902. – націоналістичний напрямок. Організація однодумців. М. Міхновський – організатор УНП. Вища мета – самостійність Укр. 1903 р – опубл. 10 заповідей УНП. Усі, крім москалів, поляків, угорців і жидів, які експлуатували укр. народ – брати українців. Лише укр. мова в Укр.
Укр. демократична партія (УДП) – 1904 – ліберал.-демократ. течія. За автономію Укр. і конституц. монархія в Росії, за демократ. свободи громадян. Лідери: О. Лотоцький, Є. Тимченко, Є. Чикаленко. 1904 – розкол УДП. Утв. у 1905 р. Укр. радикал. партія (УРП) – Б. Грінченко, С. Єфремов, Ф. Матушевський).
Стурктура укр. політ. партій: від соціаліст., ліберально-демократ. і до нац.-радикал. напрямків. Перевага була на боці партій соціаліст. спрямування. Розкол і ворожнеча між народами Росії ускладнювали процес політ. і нац. консолідації укр. суспільства.
44. Вплив революції 1905-1907 рр. На укр. Рух. Укр. Громада в Державній думі.
Революція змусила укр. партії визначитися з програмами.
Укр. партії под. на 3 групи: СОЦІАЛІСТИЧНИЙ – УСДРП (грудень 1905) – В. Винниченко, С. Петлюра. Укр. робітники, селяни – об’єкт. За демократ. республіку і автномію Укр. в складі Рос. федерат. республ., за демократ. права і свободи, за 8-год роб. день.
Укр. соц.-демокр. спілка (січ. 1905) – Л. Українка. Необхідність скликання Установч. зборів, недооцінювала значення нац. питання. Інтернаціоналістські позиції. Першочергове вирішення економ. проблем. Орієнт. на сільський пролетаріат, негайна конфіскація землі у поміщиків.
Укр. партія соціалістів-революціонерів (лют. 1907) – вирішення земельного питання. Утв. селянські спілки.
ЛІБЕРАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНІ – Укр. демократ. партія (1902), Укр. радикал. партія (1904). У гр. 1905 утворили Укр. демокарт. радикал. партію (Б. Грінченко, С. Єфремов, Д. Левицький). Встановл. в Росії конституц. монархії, широке самовряд.
НАЦІОНАЛІСТИЧНИЙ – Укр. народна парітя (УНП) – М. Міхновський. Необхідність боротися за самостійність Укр, влада – українцям. Радикальна позиція.
Грудневе повстання 1905 у Москві зазнало поразки → ІІІ етап революції (до 3 червня 1907) – відступ революції. За результатами виборів від 8 укр. губерній обрано 95 депутатнів. Ліві партії участі не брали. УДРП брала активну участь – мала 6 депутатів. 44 депутати від Укр. утв. в Думі парламент. фракцію (голова І. Шрага). М. Грушевський видавав у Петербурзі «Укр. вісник».
І Держдума (27 квітня – 8 липня 1906). Українці вперше на загальнодерж. рівні отримали можливість заявити про свої потреби: автономію, використ. рідної мови.
ІІ Дума (20 лютого – 3 червня 1907). Із 102 депутат. місць, виділених укр. губерніям, «Спілка» - 14 депутатів, трудовики – 40, більшивики Донбасу – 1, УСДРП – 1.
Укр. фракція (47 осіб) → газета «Ріда справа – вісті з Думи»: ідея авнтономії, рівних прав і свобод.
Революція → поразка для робітників і селян → слабка політ. організованість. Аграрне питання перетв. у політичне.