- •1.Поняття «новітньої історії України» та «українського хіх». Період іст Укр хіх ст.
- •2. Адміністративно-територіальний устрій України у складі Російської імперії.
- •3. Включення Правобережної України, Південної України та Криму до Російської імперії.
- •4. Кримська війна та Великі реформи 1860—1870-х років. Особливості реформаторської
- •5. Модернізація політичної влади на початку хх ст.: приклад підросійської України.
- •6. Адмін-територ устрій та організація австр держа влади в укр регіонах у складі монархії Габсбургів.
- •8. Вплив конституційних і децентралізаторських реформ 1860-х років у Габсбурзькій монархії…
- •9. Українське представництво в австрійських державних (Державна рада) і крайових (Галицький і Буковинський сейми) парламентських установах.
- •10. Соціальні стани у Наддніпрянській Україні до 1860-х років. Аграрна р-ма 1861 р. Столипінська аграрна р-ма.
- •12. Соціальні верстви в Галичині, на Буковині й Закарпатті. Економічне становище українських регіонів у складі Габсбурзької монархії (до 1848 р.).
- •15. Росіяни на Україні: військові, дворяни, чиновники. Старообрядці (старовіри). Російська інтелігенція на Україні.
- •16. Російська колонізація України у зв’язку з індустріалізацією Донецько-Придніпровського регіону.
- •17. Опозиційна та революційна діяльність росіян на Україні: декабристи й народники. «Малоросійський патріотизм»
- •19. Чисельність і розселення поляків у підросійській Україні. Польська земельна власність
- •20. Поляки в соціо-етнічних конфліктах на Україні: Листопадове (1830 р.) і Січневе (1863 р.) повстання.
- •21. Польська культурно-інтелектуальна присутність на Правобережній Україні. Образ України («Руси») й українця («русина») у польській громадсько-політич думці хіх
- •25. Розселення євреїв у Російській імперії. Правове становище і демографічні процеси. Структура зайнятості єврейського населення.
- •28. Німецькі колонії на Україні. Меноніти. Внесок німецьких колоністів у розвиток сільського господарства України.
- •30.Кримські татари.Кримськотатарське відродження хіх
- •31. Вплив ідей Французької революції та німецького Романтизму на розвиток українського національного руху.
- •32. Тяглість козацького (малоросійського) патріотизму. Українські автономісти під час російсько-французької війни 1812 р. Українське масонство.
- •33. Харківські романтики. «Ідеологічна» функція літературної творчості і. Котляревського і т. Шевченка.
- •34. «Ідея слов’янської взаємності та «український месіанізм». Руська трійця». Кирило-Мефодіївське товариство.
- •35. Інтелектуальні співтовариства як засіб інституціоналізації українського руху в Російській імперії: Громадівські гуртки 1860-х років. Хлопомани.
- •36. Реакція російської громадськості й імперської влади на розвиток українського руху.
- •37.Формування інституційної інфрактсруктури українського руху в Австрійській монархї в сер та др.. Пол. Хіх ст.
- •38. Утворення політ партій у Галичині та Наддніпрянщині: порівняльна характеристика. Галичина.
- •39. «Українське питання» в політиці австрійської влади. Вплив зовнішніх чинників на формування політики Відня щодо українців.
- •40. Народництво («народолюбство») як світоглядна основа українського руху в Російській імперії. Концептуалізація національної історії.
- •41. Політичні ідеї м. Драгоманова. «Культурницька» і «політична течії в українському русі. Ідея національної єдності українців
- •42. Національно-політичні орієнтації в укр. Суспільстві Галичини, Буковини, Закарпаття в сер. Й д
- •43. Політизація укр. Руху в Наддніпрянській Укр. На поч. Хх ст. Укр. Політ. Думка: між федеративністю і самостійністю.
- •44. Вплив революції 1905-1907 рр. На укр. Рух. Укр. Громада в Державній думі.
- •45. Розгортання масового українського національного руху в Галичині на поч. Хх ст. Утвердження ідеї національної єдності та державного суверенітету України.
- •46. Українсько-польський конфлікт у Галичині на зламі хіх-хх ст. Боротьба за український університет у Львові та реформу виборчого права.
- •47.Університети на України (Харківський, Київський, Одеський, Львівський, Чернівецький):освітнє, наукове…
- •48. Світоглядні та культурно-мистецькі течії хіх ст. (Класицизм, Романтизм, Реалізм). Традиція й «модерн».
- •50. Історія України хіх ст. У світлі європейського досвіду націотворення та сучасних концепцій «нації» і «націоналізму».
8. Вплив конституційних і децентралізаторських реформ 1860-х років у Габсбурзькій монархії…
Революція 1848-9рр започаткувала перетворення Габсбурської монархії на конституційну д-ву. В жовтні 1860р Йосип ІІ видав Жовтневий диплом. Р-ми 1860-х остаточно закріпили за польською елітою монополію пол. влади у Галичині. Ця монополія забесп. системою виборів послів до гал сойму, який поч. діяти 1861р. Вибори проводились по окремим куріям. Під час виборів польська еліта додатково збільшувала своє представництво завдяки фальшуванням результатів виборів, підкупу або прямого тиску на селян. Селян перед голосуванням нерідко садили за столи, де їх вгощали горілкою; не знали мови.
Польська монополія влади забесп і завдяки активній підтримці верхівки місцевого європ. нас. Р-ми 1860х скасували легальні обмеження накладені на євреїв ще напр. 18 ст.
Під час децентралізаторських перетворень 1860-х німецькі чиновники здебільшого виїхали з Галичини. У родинах, які залишались частішали мішані шлюби, здебільшого з поляками. Уже 2-3 покоління в б-сті чиновницьких родин повністю полонізувалися. Після конституційних р-м нім нас Галичини не було якоюсь помітною групою з виразними нац.-політ. домаганнями. Гострота протистояння перейшла з лінії німець-поляк на поляк-українець.Груднева конституція 1867 розмежувала повноваження і визнали спільні для обох част монархії справи. В §19 основного закону про заг право громадн закріплював принцип нац. рівності, і саме на нього посилалися українці домагаючись нац. прав. Головним представницьким органом стала Держ рада, угорської – Угорський сейм. Для розв’язання спільних справ був ств представницький орган –«Спільні делегації». У ході децентралізованих перетворень зазнав змін адмін. устрій Галичини. Замість циркулів провінцію було поділено на 74 повіти на чолі зі старостами. Судову владу було реформовано в напрямі остаточного розмежування адміністрації та судівництва, скасування патримоніальних судів і забесп суддям незалежності. Р-ми спричинили збільшення адмін. Функцій і швидке зростання чисельності чиновників.
Наслідки р-м: -політика модернізації краю; -посилення нім впливу і відсторонення українців від управління; - поширення серед селянства та греко-католицького духовенства позитивного ставлення до правлячої династії Габсбургів; - поновлення панщини та збільшення селянських повинностей(данина, чинш, військова служба); - б-ість селян малоземельні, збільшення к-сті безземельних, селян заробітчан; - інтелігенція малоземельна; - шляхта відсутня(полонізована, ромунізована).
9. Українське представництво в австрійських державних (Державна рада) і крайових (Галицький і Буковинський сейми) парламентських установах.
Головним представницьким органом авст част монархії – Держ рада, угорської – сейм.Для розвяз спільних справ для всіїє монархії справ(дипломатичні, військові, фінансові) був ств «Спільні делегації».Держ рада – 2 палати: Палата панів- формув з депутатів, які входили на підставі закону або ж були призначені цісарем. К-сть призначених по життєво обмежена – 150-170 осіб.; і палати депутатів. Компетенція Держ ради: фінансово-господарську, військово-оборонну, культурно-освітню, судову, й адмін. політику.26 січня 1907 р було запровадж. Виборче право. Право голосу отр чолов від 24 р, який не був позбавлений права за злочини та проживав в своїй громаді мін 1 рік. Чисельність українського представництва в авст парламенті свідчила, що Відень розглядав українців як чинник держ ваги. У палаті панів укр. були представлені 1 греко-катодлицьким митрополитом. У палаті депутатів українці могли розраховувати тільки на курію сільських громад.
Гал.крайовий сейм (ств1861р)-нараховув 150 депутатів, з яких 9 мали т.зв вірильні мандати, а решту мандатів обирали по 4-ох куріях: від вел.землевласників, від міст, торгово-промислових палат, від містечок і сіл. Право голосу залежало від податково цензу -~10%нас. Українці могли претендувати на 51 мандат. За час д-сті сейму його депутатами побували бл200 українців. Б-сть були обрані з курії сільських громад. Серед них представники духовенства54, селянства 42, світської інтелігенції. Щорічні сесії відб у Львові. Керували: маршалок(поляк) і віце-маршалок(українець). Постійний виконавчим органом був Крайовий відділ.→українці здебільшого були представлені 1 особою і мали 1 заступника(діячі прийнятні для польської сторони). Компетенція: формув. Бюджет, рішення в аграрному секторі, фінансув громадських будівель, утримання війська, спец доручених справ. Найб увагою українців користув. Пит. Щодо мови, шкільництва, аграних відносин і дрібного виробництва, місцевого самоуправління. Буковинський сейм: СКЛАД З 30 депутатів. Вибори відб. по 4-ох куріях. Українці здобули представництво у цьому сеймі в 1891р. Склад: ромуни-14-16 мандатів, українці 3-6, поляки 3-4, німці, євреї2. Компетенція така яу і в Галицького. На виборах 1911р українці отр 17 мандатів, румуни 23, євреї 10, німці 7, поляки6. Повітове управління і урядова влада така як і в Галицькому сеймі. Маршалками ставали вихідці з румунської аристократії.