5. Модернізація політичної влади на початку хх ст.: приклад підросійської України.

На поч. ХХ ст. зяв прагнення земства мати власне представництво при верховній владі. Земські зїзди-обговорювались конституційна програма. Земства поставили питання про провадження заг. обовяз. освіти. Було висунуто низку соціальних і політичних вимог, серед них – право на особисту свободу і приватне житло, притягнення до відповідальності посадових осіб, припинення адміністративного переслідування, свободу віросповідання, слова, друку та зібрань. Особлива увага зверталася на зрівняння прав селян з правами інших станів, а всім громадянам надання політичних свобод.

Микола ІІ доручив особливій нараді на чолі з міністром внутр.справ Булигіним укласти законопроект про Держ. Раду. Верховна влада скасовувала заборону на укр. видання Священного писання; поляки зх.губерній отр право купівлі й оренди землі, дозволену перехід з православ’я до ін. релігій.

маніфест 26 лютого 1903 з обіцянкою звернути увагу на потреби с/г та зміцнити відповідальність влади.Імператор жовтневим маніфестом 1905р надав нас громадські свободи, особисту недоторканість. Указом від 5 жовтня 1906р ліквідовувалися особливі переваги на обіймання державних посад в залежності від сталого походження.

Росія отр представницький парламент у складі 2-ох палат: Держ.думи і держ ради. Їм не підпорядковувались армія і флот – це належало імператорові. Земельне питання – програми д-ох партій. Кадети передбачали наділення за викуп селян землею, яку ті отр б на правах користувачів. Трудовики пропонували націоналізувати землю і ліквідувати поміщицьке землеволодіння. Есери обстоювали принцип зрівняльного розподілу землі, а урядовий проект передбачав лише надання селянам таких самих прав, як і іншим станам, і заміну станового управління безстановим.

Закон від 3 червня 1907 р про нові вибори увійшов в історію як Тричервневий переворот.

Питання про земське виборче право: Пропозиція опозиції про загальне виборче право не сприймалася більшістю Думи і тому його отримали власники нерухомих маєтностей, які сплачували земський збір. Виборче право при постійному запереченні з боку селян-чоловіків отримали жінки, причому не лише пасивне право – обирати, а й бути обраними волосними земськими гласними.

Не було порозуміння і при обговоренні питання про склад виконавчого органу.

Питання розв’язалося компромісом: перевага була віддана волосній земській управі з умовою, що і голову, і членів на посаді схвалюватиме колегіальний орган – особливе присутствіє повітового з’їзду.

6. Адмін-територ устрій та організація австр держа влади в укр регіонах у складі монархії Габсбургів.

5 серпня 1772р правителіАвстрії, Росії та ПРусії→1-ий поділ Польщі. До Габсбургів: част краківського воєводства, сандомирського, руського, бельзького, подільського і волинського воєводств. З цих терит утв. Провінцію «Королівство Галичини і Лодомерії». Столиця – Львів. Буковина відійшла за константинепольською конвенцією 7 травня 1775р. Вона малоземельна.

Основним джерелом права вважалася воля монарха, який керував виконавчою й судовою владою. Допоміжні функції – особиста канцелярія. Колегіальний орган - Надвірна канцелярія ств 1620р, очолюв канцлер. Вищим органом влади в Галичині –губернаторство, яке склад з губернатора, президента або віце-призедента, к-ох радників двору, д-ка губерніальних радників, канцелярії, ділилися на департаменти. Терит Галичини поділ на 18 циркулів. Ця влада склад з старости, 3 циркулярних комісарів, секретаря, канцелярії. Компетенція циркулярів: міграція населення, статистика; екрутація; торгівля, промисли; мита і податки; нагляд над духовенством.Терит осередки –домінії. Після р-м 1870-80х вона розпалась на двір і громаду. Адмін функції виконув юстиціар в судочинстві і мандар в політ сфері. З 1854р Вищим оганом держ влади було Галицьке намісництво. 1-ий австр губернатор Перген. Буковина: до 1786 нею управляла військова адміністрація;приєднана до Галичини., до 1817 була окремою провінцією. Поділ на 4 повіти: Сучавський, Чернігівський, Вижецький, Русько-довгопільський. Закарпаття: у 13-14 входило до складу Угорщини. 4 комітети: пд.-мараморський, угочанський, зх.берегівський, унгларський.

7. Реформи «освіченого абсолютизму» в Габсбурзькій монархії. Українське австрофільство. Мета р-м –зміцнення позицій правлячих кіл. Селянська р-ма: 1772 р Марія Тереза запачаткув укладання інвентарів. 1775 введено рустикальний податок-це посімейний податок на кожне селянське господарство. Цим патентом вона забороняла панам вимагати у селян більше того, що зазначалось у інвентарях. Мета-обмеження свавілля земельної аристократії і врегулювання поземельних відносин. Селяни отр право здобувати землю у приватну власність, право переходу до ін. станів. Патентом 5 квітня 1782р ліквід підданське невільництво і селянам надано: особисті свободи, одружуватись без дозволу пана, віддавати своїх дітей до школи або ремесла. Панщина 3 дні на тиждень.1785р- землі на рустикальні і домініальні. Поміщики не мали права переділяти чи скорочувати селянські наділи. Селянські землі переходили у спадкове користув.

Р-ма поліцейського суду→пани складали спец. іспит, щоб бути суддями, а хто не робив цього мав утримувати своїм коштом спец запрошеного суддю –юстицісаря або мандатора. Введено інституцію присяжних засідателів.

Р-ма податкової с-ми:70% прибутків мало залиш селянину, 18% належало пану, 12% сплачувалась д-ві. Церковна р-ма: зрівняня в правах і статусі уніатську та католицьку церкву. 1774р Марія Терезія запровадила нову офіц.назву уніатської церкви-греко-католицька. Патент 1774р забороняв відробляти панщину попам і дякам. При церкві свВарвари у Відні заснували Барберіум – семінаріум для уніатів.

Земська р-ма 1864р: поширювалась на Лівоберж. та південні укр. губернії ств місцеві органи самоврядування. В основ-принцип всеставності та виборності. Структура за х-ром влади розпорядча (повітові і губернаторські зібрання) та виконавчу(повітові та земські управи). Без схвалення Міністерств внутр.справ низка постанов земських не набувала значення.

Міська р-ма 1870р: усестановість, майновий ценз, розподіл розпорядчої і виконавчої влади та самоврядування міської громади у межах міського самоврядування.

Австрофільство: приязне ставлення до Австрії в середовищі греко-католицького духовенства і селян. Важливою складовою тут була позиція греко-католицького духовенства. На поч. ХХ ст. авст.лоялізм - вдячність за покращення матеріального і соц.становища всього стану. Авст. влада намагалась викор. Українців саме тому, що була переконана у відсутності в них, на відміну від поляків, нац.-держ прагнень. Відень утвердж. у середовищі укр.селянства думку, що цісар може власноруч на користь селянина полагодити спірні пит., натомість пани-поляки докладують усіх зусиль аби не допустити селянських представників до цісаря. Міф про доброго цісаря поч. формув у селян відразу після смерті Йосипа ІІ на підставі тези, що він хотів покращити становище селянства, однак шляхта йому перешкодила. Формув. образу доброго цісаря було планомірною політикою Відня. В інструкції 1830х для циркулярних органів влади сказано, що уряд повинен переконати підданих в тому шо вони під опікою.