48. Світоглядні та культурно-мистецькі течії хіх ст. (Класицизм, Романтизм, Реалізм). Традиція й «модерн».

КЛАСИЦИЗМ переважно орієнтувався на низькі жанри (Трагікомедія «Володимир» Феофана Прокоповича, поемі «Енеїда» Івана Котляревського, оповіданнях Григорія Квітки-Основ'яненка та ін.

Героїко-комічна поема Івана Котляревського «Енеїда» — твір бурлескний і травестійний → шедевр укр. класицизму. Травестійна ода (І. Котляревський, П. Гулак-Артемовський) і байка (П. Білецький-Носенко, П. Писаревський, С. Рудиковський). «Низькі» класицистичні жанри → «Москаль-чарівник» та «Наталка Полтавка» І. Котляревського, «Сватання на Гончарівці» та «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка), «Високі» жанри на зламі XVIII—XIX → поширена ода (І. Фальковський, І. Максимович, І. Шатович), яка ств. з приводу урочистих дат або візитів світських і церковних можновладців.

Укр.класицизм → перехід до єдиної літературної мови. РОМАНТИЗМ — ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, шукання історичної свідомості й посилене вивчання історичного минулого.

Укр. романтизм виник проти наявних тоді бурлескних і травестійних традицій і розвинувся під впливом поглибленого вивчення народної творчості, писань російських і польських романтиків.

І етап. Харківський осередок → основоположник для р-тку україн. романтизму. 1820-і – гурток навколо І. Срезневського. «Український альманах» (1831), «Запорожская старина» (1833-38). Бантиш-Каменський, Маркевич, Бодянський («Історія русів»).

Галичина. «Руська трійця» (Шашкевич, Вагилевич, Головацький) → «Русалка Дністрова» (1837).

ІІ етап. Київський осередок (др. п. 1830-40). М. Максимович, П. Куліш, Шевченко (1840 – «Кобзар»).. Вивчення укр. народної творчості і історії → «Кирило-Мефодіївське тов» → М. Костомаров «Книга Буття укр.народу»

«Киевлянин» (1840, 1841, 1850) М. Максимовича; «Ластівка» (1841) Є. Гребінки; «Сніп» (1841) О. Корсуна; «Молодик» (1843, 1844) І. Бецького; «Южно-Русский сборник» (1848) А. Метлинського.

ІІІ етап. Журнал «Основа» (1861—62) - В. Білозерський, М. Костомаров, П. Куліш («Чорна рада» - 1-й романтичний роман, видавець альманаху «Хата») і Т. Шевченко (поеми «Юродивий» і «Неофіти»).

Музика. С. Гулак-Артемовський - «Запорожець за Дунаєм» (1863),  «Тарас Бульба» (1890) М. Лисенка.

Театр. Старицький, Кропивницький.

РЕАЛІЗМ — стиль і метод у мистецтві й літературі, який вчить, що предмети видимого світу існують незалежно від людського відчування і пізнання.

«Ідейний реалізм» - М. Ге, М. Ярошенко, М. Пимоненко; К. Трутовський, О. Сластьон, П. Мартинович, опрацьовували більш етнографічно-побутові теми, ще інші — І. Рєпін, С. Васильківський, М. Самокиша, зверталися до іст. і батальних сцен. Реакція проти «об'єктивного» відображування природи почалася з імпресіонізму (І. Труш, О. Новаківський, М. Бурачек), які відкрили чар кольорів і показали, що мистецькість твору незалежна від його зв'язку з реальним світом.

Література. «Народні оповідання» М. Вовчка (1857). «Об'єктивна проза» 80—90-х років: І. Нечуя-Левицького, П. Мирного → епічна ширина описів і розповіді, уведенням соц. і нац. тем Вірші Б. Грінченка і П. Грабовського («Громадська поезія»); Франко - «Мойсей» (1905).

Укр.: вплив модерну йде від Польщі на Галичину і звідти – на Наддніпрянщину. Зв’язок з літературою і малярством у Галичині мав Виспянський → підтримував стосунки з В. Стефаником, М. Жуком.

1906-1909, Львів – утв. товариство «Молода муза» (Б. Лепкий, С. Людкевич) → під впливом «Молодої Польщі».

Нова укр. естетика (декаденство) → прагнення завоювати чи зберегти україномовній літературі читача. Інтелігенція читала закородонних класиків. Непримиренні вороги «модерну» - Б. Грінченко, С. Єфремов.

1909, Київ – журнал «Українська хата». М. Вороний – альманах «З-наж хмар і долин» (1901) – початок укр. модернізму. О. Олесь – збірка «З журбою радість обнялась» (1907). М. Євшан – «Світ». М. Шаповал – вважав неукраїнським все в укр. історії, що передувало Котляревському.

О. Кобилянська, В. Стефаник, М. Коцюбинський «Інтермеццо». Його «суботи» стали школою молодої укр. поезії (П. Тичина).