50. Історія України хіх ст. У світлі європейського досвіду націотворення та сучасних концепцій «нації» і «націоналізму».

Злам 18-19 ст. – свій початок бере нац. свідомість. До цього ідентифікатором була релігія і соц. стан.

Нація з кін. 18 ст. стала суб’єктом іст. р-тку. До 18 ст. справа не з нацією, а з етносом. Етнос – родове поняття. Нація – елемент громадян. патріотизму. І нація, і етнос мають ті самі складові частини (територія, релігія тощо), але різниця – у стані свідомості. Нація – свідомість своєї єдності. Розуміємо, що якісь компоненти нас об’єднують у щось.

Витоки новочасної нац. ідеї → нім.-франц. стосунки. Поштвох → Франц. революція, яка зруйнувала станові перепони, запропонувала новочасні об’єднання спільноти навколо гасел «Свобода. Рівність. Братерство». Бог перестає бути гол. дійовою особою.

Б-ба марксизму і націоналізму → спроба пояснити явища Фр. революції. Переміг націналізм, в основі іст. людства бачив етнічне начало.

Німці на противагу франц. концепції нації, яка передб. об’єднання людей в межах 1-ї держави, бачили націю, яка виростає на грунті етнічних різниць, спільної культруи, в основі нації лежить народна культура, яку треба вивчити, підняти, зробити тим, що би об’єднало людей, які знах. у різних політ. об’єднаннях.

Йоган Гердер: мова – дух народу. Вона стає гол. умовою формув. нац. ідентичності (здатність її кодифікувати). Народи, держ. утв. – формують мову держ. структури. Мовна політика стає державною. Кодифікація мови – умова, щоби етнос перетв. у націю.

2 типи націоналізму: державний; творений інтелігенцією. 1 – у випадку існув. держави вона ств. інтелігенцією, щоби формувати націю. 2 – коли нема держави → ств. інтелігенція, яка форм. націю, метою якої є ств. держави.

Українці: або долучити до Рос. імп., або ств. власну націю. Не було ні літерат. варіанту мови, ні нац. школи → проблема з кодифікацією мови. Проблема того, які версти мали увійти до нації, яка творилася, проблема еліти. В Укр. не було інтелігенції, були селяни.

Галичина: гол. роль → греко-католицьке духовенство (роль інтелігенції). Наддніпрянщина: участь в націєтворенні взяли елементи, які походили з русифік. козац. старшини.

Сутність укр. ідеї: відмежув. від рос. простору через образу і заздрість укр. еліти, яку не включили у рос. дворянство → вирішили творити своє суспільство і стати дворянами там.

Роль історика – прописати історію так, щоби нація була тим суб’єктом, який є гол. постаттю в історію. В Укр. питання укр. нації в ХІХ ст. вирішили Костомаров, Куліш і Шевченко → відокремили «укр. ідею» від «всеруської».