28. Німецькі колонії на Україні. Меноніти. Внесок німецьких колоністів у розвиток сільського господарства України.

Німецька колонізація Наддніпря Укр поч маніфестом Єкатерини ІІ 1763Р,що запрошувала німців оселитися на неосвоєних і малозаселених землях Рос імп. Їм було запропон к-ка привілеїв: надано безкоштов землю або за номінальну плату, гарантов релігійну свободу, право місцевого самоврядування, звільнено від війс служби та від сплати податків до 30р. В 1789-1790рр меноніти розташув біля ост Хортиця, але б-сть нім колоністів вирушила далі на захід у стопові землі на сер течії Волги. Нім колроніти в Степовій Ук- низив чорноморські німці. Згідно 1897 їх 4,6% нас. 3-0х губерній. Німці жили і на Волині, сюди масово перебували між 1860-ми та 1880рр. Майже всі волинські німці були лютеранами. Напередодні Ісв в. у Наддніпрян Укр було 3/4мілй німців, що заселяли переважно причорноморські та волинські землі. Вони жили колоніями і замй переважно с/г. Чимало громад видавали власні газети та журнали.Декрети 1871 та 1884рр стосувалися земельної адміністрації, системи оподаткування, освіти та військової служби. Тепер усі німці мали платити нові податки, вивч рос мову у доти цілковито німецькомовнії шкільній системі і відбувати військову службу. Скасування довічних привілеїв обумовило німців та мененітів, Які 1870 поч емігрувати до США та Канади. Ті меноніти як залишились змогли досягти згоди з царським урядом→юнаки мали відбувати 4-ну службу у спец лісницьких таборах. Майже всі меноніти були з околиць балтійського міста-д-ви Данциг, яка назив Сх.Померанією.Розмовляи нижньонімецькою мовою. Практикуючи т.за Absonderung(уникнення конфліктів з ін. представниками релігій), меноніти змогли зберегти виняткову групову тотожність.

29. Румунське населення Буковини, угорське населення Закарпаття: демографічна характеристика та національно-правовий статус. Традиційно румунів назив молдаванами або волохами. Ці назви відїх батьківщини – дунайських князівств Молдавія та Волощина. У ХІХ назва волох змінена на ромун.З тих румунів, що жили у Надніпр Ук 93%за переписом мешкали в Херсонській, Подільських губерніях, вздовж сх.берега Півд. Бугу. Напр 18 ст коли Росія приєднала Єдисан там оселилися ромуни –здебільшого кріпаки. 1828 румунську мову замінено російською. Ранні етапи відродження відб у формі дискусій серед груп університетських студентів та більш популярних спроб запровадити румунську мову у православних церквах. Це був т. зв рух з Балти очолений ієромонахом Інокентієм. Майже 70 %білорусів проживали у селах Півн Чернігівської губернії, а решта на півд. Сх.., особливо в Харківській та Катеринославській губерніях.

Слід зауважити, що Буковинською торгово-промисловою палатою у1862— 1872 pp. було опубліковано два статистичних збірники, в яких наводилися дані про різні сторони економічного та культурного розвитку краю, у тому числі про етнічний склад населення. У першому з них зазначалося, що на Буковині проживало 202 655 румунів і 170 983 українці. У довіднику "АвстрооУгорська монархія. Територія і населення",опублікованому у Відні 1874 p., зазначалося, що на Буковині станом на 31 грудня 1869 р. 37 % — румуни.

В довіднику Шмітт ІШммера "СтатистикАвстрооУгорської імперії" за 1872 р.вказувалося, що на Буковині налічується 204 800 українців і 201 800 румуунів.

1878 р. Центральна статистична комісія Австрії створила спеціальний комітет для розгляду питання про статистику національного складу населення імперії. Було встановлено, що у краї проживає 33 % румунів. Внаслідок перепису 1910 р. на Буковині було зафіксовано, що румунів

налічувалося 273 254 чол. (34,38 %).

Буковина XIX — початку XX ст. була яскравим прикладом поліетнічного регіону, де тісно перепліталися демографічні і національні проблеми.