4.Поняття та види методів прийняття г.Р.

Аналітичний метод — цілеспрямована організація прийомів, способів і дій людини, що дає змогу розкласти складний об’єкт на складові, дослідити їх, а здобуті результати об’єднати за допомогою іншого логічного прийому — синтезу цілого, збагаченого новими знаннями. Засновані на роботі керівника чи фахівця з низкою аналітичних залежностей, що визначають співвідношення між умовами виконання задачі та її результатами у вигляді формул, графіків або логічних виразів. Основу цих методів становлять: теорія ймовірностей, теорія масового обслуговування.Статистичні методи. Засновані на використанні інформації про минулий позитивний досвід організації (інших організацій) у певній сфері діяльності. Реалізуються через збір, обробку й аналіз статистичних матеріалів, як здобутих у результаті реальних дій, так і створених штучно, статистичним моделюванням на ЕОМ. Різновиди методів: послідовний аналіз і метод статистичних іспитів. Статистичні методи можна застосовувати як на стадії розробки, так і на стадії вибору рішень. На початковій стадії розробки рішень працівники використовують позитивний досвід інших організацій. Після вироблення поперед­нього рішення воно обговорюється з колегами свого та спорідненого підприємства для врахування їхнього позитивного досвіду (фільтр). Відтак приймається остаточне рішення. На стадії вибору остаточного рішення у працівників підприємства вже наявний (в ЕОМ чи у вигляді різних картотек) постійно поповнюваний банк рішень. Потім це нове рішення з результатами виконання також увійде до банку рішень.Математичні методи охоплюють безліч методів, серед яких найпоширеніші оптимізаційні. Метод математичного програмування дає можливість розраховувати кращий варіант рішення за критеріями опти­мальності (мінімум часу, максимум якості тощо) програми дій рішення. На основі вихідної інформації будується цільова функція (головна мета прийняття рішення) та її обмеження (як економічного, так і неекономічного характеру), на основі чого формується оптимальний план за допомогою методів нелінійного і динамічного програмування, графічного, симплексного методів. Метод ефективний тільки за наявності чітко поставленої мети. Математичні методи охоплюють безліч методів, серед яких найпоширеніші оптимізаційні. Метод математичного програмування дає можливість розраховувати кращий варіант рішення за критеріями опти­мальності (мінімум часу, максимум якості тощо) програми дій рішення. На основі вихідної інформації будується

7. Критерії прийняття господарських рішень в умовах ризику

Для вибору оптимального рішення в ситуації ризику користуються:

Правило Байєса (критерій математичного сподівання):

Ґрунтується на припущенні, що відомі ймовірності настання можливих станів зовнішнього середовища. Критерієм вибору служить значення математичного сподівання альтернативи j. Відповідно до правила Байєса оптимальною вважається альтернатива з більшим значенням математичного сподівання, ніж в інших альтернативах.

Критерій середнього значення і стандартного відхилення:

Для оцінки розсіювання значень критерію (обраного параметра) щодо його середнього прогнозованого значення математичного сподівання доцільно використовувати таку характеристику, як дисперсія — стандартне відхилення результатів (вартості капіталу) як ступеня ризику в критерії прийняття рішень. Чим вище стандартне відхилення, тим більший ризик. Для запобігання ризику особа, що приймає рішення, вибирає з двох альтернатив з однаковими математичними сподіваннями альтернативу з найменшим стандартним відхиленням (дисперсією). Критерій Бернуллі:

За обґрунтуванням Бернуллі можлива заміна значень математичних сподівань і моментів ризику цільових функцій (наприклад, вартості капіталу) на очікувану корисність (вигоду). На відміну від критерію середнього значення та стандартного відхилення у величині корисності трансформуються можливі результати. Альтернатива з максимальним значенням МС корисності є оптимальною. Якщо відношення до ризику нейтральне, цей критерій відповідає правилу Байєса. Критерій Лапласа: Критерій дає змогу відокремити кращий варіант у тому випадку, якщо жодна з умов не має істотної переваги. Коли немає ніяких підстав вважати, що кожний окремий стан природи більш імовірний, порівняно з іншими, використовують припущення про те, що ймовірність виникнення кожного з можливих станів навколишнього середовища однакова. У такому випадку цінності кожної альтернативи можна обчислити за формулою звичайного середнього арифметичного всіх її можливих оцінок у різних станах природи. Оптимальною є та альтернатива, яка має найбільшу середню оцінку. Критерій Гурвіца (критерій песимізму-оптимізму):Передбачає оцінну функцію між поглядом крайнього оптимізму та крайнього песимізму. Критерій рекомендує не керуватися ні крайнім оптимізмом, ані крайнім песимізмом, а брати деякий середній результат. Застосування критерію ускладнюється через відсутність обґрунтованого уявлення про величину параметра α — параметра впевненості інвестора щодо здобуття максимального виграшу. Критерій є дещо суб’єктивним, оскільки величина параметра оптимізму α обирається довільно від 0 до 1. За α = 1 критерій Гурвіца перетворюється в максимакс (критерій азартного гравця). За α = 0 він відповідає максіміну.

6.Процес управління ризиками господ.д-ті Управління ризиками охоплює комплекс заходів, спрямованих на підвищення результативності господарської діяльності п-тва та мінімізацію (чи майже повне усунення) можливих утрат (збитків) у процесі здійснення тих або інших операцій.На першому етапі ризик-менеджменту доцільним є оцінка господарської ситуації та виявлення всієї сукупності ризиків і їх джерел обєктів. Спочатку визначають найбільш ймовірні й небезпечні ризики, та поступово переходять до найменш ймовірних. Тут необхідна висока кваліфікація, добрі знання особливостей ек, технологічних, технічних та орг.-ційних процесів. Виявлення може здійснюватися через застосування комплексу формальних і не формальних підходів, методів, заснованих на використанні суб»єктивної чи обєктивної інформації. Наявної інформації має бути достатньо для прийняття адекватних рішень на всіх етапах ризик менеджменту. Другий етап- аналіз рівня підприємницького ризику, найвідповідальніший і методично складний етап, від якості проведення якого залежить ефективність ризик-менеджменту взагалі. Він передбачає кількісну та якісну оцінки ризику. Управління ризиками потребує оцінювання та переоцінювання як власне допустимого рішення для даного п-тва, так і прийнятих рішень у звязку з постійно мінливими втручаннями та зовнішніми чинниками, що впливають на його діяльність. Третій етап- регулюючого ступеня ризику. Складається з таких стадій: -вибір методів управління ризиком ( з оцінюванням їх порівняльної ефективності на основі різноманітних критеріїв) –безпосередній вплив на ступінь ризиків через реалізацію дрібних методів оптимізації ризику. Головна мета- не усунення ризику, а превентивній видозміні профілю п-тва та приведення його у відповідність з системою своїх цілей.Четвертий етап- оцінювання результатів та їх коригування відбувається визначенням на основі системи показників результативності ступеня нейтралізації можливих утрат, економічності та доцільності заходів(співвідношення витрат на регулювання ступеня ризику до розміру можливих збитків), величини сукупного ризику господарської д-ті п-тва з урахуванням проведених заходів щодо його оптимізації.Пятий- прийняття та реалізація рішень про регулювання ступеня ризику вимагає також розробки і виконання процедур контролю за процесом ризик-менеджменту.

1 принципи та методи планув діял п-тваДо рівнів планової роботи належать:

- робоче місце (позмінні графіки випуску продукції);- виробнича дільниця (виробнича програма на день, тиждень, місяць тощо);

- цех (цехова виробнича програма);- під-во загалом - виробнича програма під-ва, план маркетингової дія-ті, план продажу продукції тощо. Ці рівні можна назвати вертикальним поділом планової роботи.Горизонтальний поділ планув. полягає в тому, що на кожному рівні планув. повинні об'єднуватися в єдине ціле плани всіх управлінських ланок (виробничих дільниць в цех; цехів основних, допоміжних, обслуговуючих тощо). Планув. обґрунтовано такими принципами:- принцип аналізу вихідного рівня — відповідно до якого розробку плану розпочинають з аналізу наявних ресурсів.- принцип визначення основних цілей - планув. здійс­нюють для досягнення головних завдань під-ва на певному етапі його розвитку. - принцип єдності (системності, холізму);- принцип неперервності зумовлює підтримування непе­рервної планової роботи, взаємопогодження довго-, середньо- та короткотермінового планув..- принцип гнучкості дає змогу коригувати плани відповідно до змін у зовнішньому та внутрішньому середовищах.- принцип точності передбачає врахування під час складання планів певного ступеня точності розрахунків, передбачень. Ступінь конкретизації і деталізації залежить від виду плану та рівня не­визначеності зовнішніх умов господарювання.- принцип участі означає, що кожний працівник під-ва, стає учасником планувальної дія-ті незалежно від посади і функцій. Планув., яке ґрунтується на принципі участі, називають партисипативним. Вітчизняні науковці називали цей принцип принципом демократичного централізму. У процесі роз­роблення плану в обговоренні його проекту беруть участь усі працівники під-ва (демократизм). Коли план затверджений, його виконання стає обов'язковим (централізм).- принцип пріоритетності;

- принцип оптимальності (ефективності).періоду зумовлений суттєвими зміна­ми в науково-технічному розвитку, змінами основних фондів, пот­реб споживачів тощо.Методи планув.У плануванні використовують відповідні методи (метод - шлях до чогось). На думку проф. С.Ф. Покропивного, існує загаль­новизнана система методів планув.. Серед них:- ресурсний метод передбачає складання планів на основі наявних ресурсів під-ва: трудових, матеріальних, технічних.- з розвитком конкуренції основою планів стає співвідношення попиту і пропозиції. За таких умов застосовують цільовий метод, у якому планув. дія-ті під-ва полягає у виборі мети та заходів її реалізації.- метод екстраполяції ґрунтується на визначенні динаміки показників у минулому і передбачає, що темпи і пропорції, досяг­нуті на момент розроблення плану, будуть збережені і в май­бутньому.- принципово протилежним є інтерполяційний метод, за яким під-во визначає мету на майбутнє, встановлює тривалість планового періоду та проміжні планові показники. Тобто, на від­міну від планув. за досягнутими показниками, інтерполяційний метод передбачає зворотній рух від визначеної мети та від­повідного кінцевого значення планових показників.- статистичний метод передбачає використання фактичну статистичних даних за попередні роки, середніх величин під час встановлення планових показників.

- факторний метод є більш обґрунтованим, ніж попередні. Планові значення показників за цього методу визначають на основі розрахунку впливу на них найважливіших чинників, які зумо­влюють зміни показника.- найточнішим є нормативний метод планув., суть якого полягає в тому, що планові показники розраховують з викорис­танням прогресивних норм витрачання ресурсів під-ва та з урахуванням їхніх змін унаслідок впровадження заходів орга­нізаційно-технічного характеру.- балансовий метод, який передбачає рівність, рівновагу (баланс) ресурсів із джерелами їхніх надходжень, є традиційним.Є такі типи планув.:- реактивне планув. грунтується на аналізі минулого роз­витку, а моделі майбутнього функціонування під-ва роз­робляють шляхом екстраполяції від результатів минулого. Під-во розглядають як стійку, стабільну, закриту економічну систему. - інактивне планув. передбачає пристосування під-ва до існуючих умов господарювання без урахування минулого досвіду і забезпечення розвитку в майбутньому. Головне завдання керівництва полягає в збереженні традиційної поведінки під-ва та недопущенні будь-яких змін, які розглядають як перешкоди.- преактивне планув. орієнтується на майбутні зміни. Керівництво прагне прискорити зміни, наблизити майбутнє. Преактивне планув. пов'язане із ситуаційним планув.м за цілями, пошуком оптимальних рішень, використанням економіко-математичних методів, прогнозуванням.

- інтерактивне планув. враховує досвід минулого, сьо­годення та передбачення майбутнього з обґрунтуванням най­кращих підприємницьких ідей