2. Ефективність та якість прийняття гр

Якість ГР визначається сукупністю його параметрів,що задовольняють конкретного споживача або їх групу та забезпечують реальність його впровадження.Основні параметри якісного рішення:

- повнота вирішення поставленого завдання (можливість практичної реалізації рішення у запланованому обсязі);

- своєчасність рішення (правильний вибір моменту його прийняття і виконання); - оптимальність рішення (вибір найкращого з усіх варіантів рішення за прийнятим критерієм з урахуванням наявних обмежень за часом,ресурсами,вимогами ринку тощо).

Показниками якості ГР виступають:

- показник ентропії (кількісної невизначеності проблеми);- ступінь ризику;- ймовірність реалізації рішення за показниками якості,витрат та терміну;- коефіцієнт апроксимації (ступінь адекватності теоретичної моделі фактичним даним,на базі яких вона була розроблена).Основні умови забезпечення якості ГР:

- застосування наукових підходів; використання методів функціонально-вартісного аналізу,прогнозування,моделювання та економічного обґрунтування кожного рішення;- вивчення впливу економічних законів на ефективність реалізації ГР;- забезпечення особи або групи,що приймає рішення,якісною інформацією;

- структуризація проблеми та побудова дерева рішень;- забезпечення багатоваріантності рішень;- правова обґрунтованість рішення;

- розробка та функціонування системи відповідальності та мотивації;

- наявність механізму реалізації рішення.

Ефективність прийняття ГР

Основні принципами оцінки ефективності ГР:

- пріоритетність загальної кінцевої мети підприємства на даний;

- врахування невизначеності і надійність;- прогнозованість;

- єдність;- взаємопов’язаність;- ієрархії;- функціональності.

Взагалі,ефективність ГР визначається досягненням поставлених цілей. Для цього воно повинно відповідати таким вимогам:

- мати механізм реалізації;- бути науково обґрунтованим;

- бути реальним;- забезпечувати цілеспрямованість;- мати кількісну й якісну визначеність;- забезпечувати своєчасність розробки,прийняття та реалізації;- мати конкретний зміст й обґрунтованість;- враховувати реальний масштаб часу ;- забезпечувати оптимальність;- бути гнучким;- мати правомірність; - досягати оптимальності рішення;

- бути комплексним;- вжиття профілактичних заходів;- здатність прийняти будь-які наслідки рішення;- динамічність та дисциплінованість персоналу;- послідовне й наполегливе виконання рішень(сильне лідерство).

Види ефективності:

організаційна, \технологічна, психологічна,екологічна, політична,етична,економічна,соціальна,правова.

1. Поняття, сутність та вимоги до гр

ГР - це результат аналізу, прогнозування, оптимізації економічного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної цілі підприємства. Загалом ,ГР характеризують наступні ознаки:- можливість вибору єдиної дії з безліч альтернатив (якщо немає альтернатив,то немає і вибору,а виходить,і немає рішення);- наявність мети (безцільний вибір не вважається рішенням);

- необхідність вольового акту особи,що приймає рішення (ОПР) при його виборі,оскільки ОПР формує рішення через боротьбу думок і мотивів.Економічна сутність має прояв у тому,що на розробку та реалізацію будь-якого рішення необхідні фінансові,матеріальні та інші витрати.Організаційна сутність полягає в тому,що для розробки та реалізації рішення підприємство повинно мати: необхідний персонал; документи,які регламент.повноваження,права,обов’язки та відповідальність працівників й самого підприємства; налагоджену систему контролю,а також здійснювати координацію роботи персоналу. Соціальну сутність закладено в механізмі управл. Персоналом для узгодження їх дія-ті всередині колективу. Правова сутність рішень полягає у можливості здійснення певних заходів в рамках законодавчого поля. Технологічна сутність рішень проявляється у можливості забезпечення персоналу,що здійснює розробку та реалізацію рішень,необхідними технічн.,інформац.рес.

Вимоги до господарських рішень та умови їх досягнення:Відповідність діючому законодавству та статутним документам підприємства (контроль з боку юриста,референта);Досягнення сучасності: не можна спішити або запізнюватися (знання та інтуїція керівника);Наявність чіткої цільової спрямованості та адресності (формування та доведення цілей,строків виконання до кожного працівника);Відсутність в тексті протиріч рішення самому собі або тим,що раніше реалізовані (контроль з боку юриста,референта);Можливість організаційної виконуваності (висновок експертів або спеціалістів);Наявність параметрів для зовнішнього або внутрішнього контролю його виконання (складання робочих документів);Врахування можливих негативних наслідків при реалізації рішення в економічній,соціальній,екологічній та інших областях (висновок зовнішніх експертів);Наявність у керівників відповідних повноважень (прав та обов’язків) для реалізації господарських рішень(впровадження посадових інструкцій та положень про відділи та служби);Наявність можливостей обґрунтування позитивних результатів (набір розрахунків та припущень).Взагалі,ГР повинно бути оптимальним,ефективним і результативним. Оптимальність ГР - властивість ГР бути найкращим,відповідно до критерію (системи критеріїв) оптимальності. Ефективним є рішення,що приводить до потрібних і дієвих результатів. Результативним можна назвати рішення,реалізація якого приводить до остаточних результатів. Класифікація ГР. За ступенем невизначеності (повноти інфор­мації):прийняті в умовах визначеності;прийняті в умовах невизначеності; прийняті в умовах ризику.За ступенем унікальності:рутинні; нетворчі;унікальні (творчі). За типом критеріїв і часу (швидкості) вирішення завдань:автоматичні (прийняті миттєво: питання — відповідь);бліц-рішення (прийняті за кілька хвилин); експрес-рішення — приймаються протягом кіль­кох годин;лонгіровані — вироблення рішень впродовж тижнів і місяців.За сферою дії: технічні; економічні (пов’язані з витратами підприємства й зумовлені ними); соціальні.За метою:комерційні; некомерційні.За рівнем управління: прийняті на вищому рівні;прийняті на середньому рівні; прийняті на нижчому рівні.За часом дії:тривалої дії;разові;неперервної дії; для розв’язання певних завдань.За широтою охоплення:загальні (стосуються однакових проблем усіх (декількох) підрозділів організації (наприклад,про час початку та закінчення робочого дня)); спеціальні (стосуються вузьких проблем одного підрозділу чи групи працівників).

3. Процес прийняття ГР Процес прийняття рішень має певні елементи: мету, суб’єкта, що приймає рішення, альтернативні варіанти рішення, умови, результати та критерії.Прийняття рішення передбачає вибір однієї з двох альтернатив або одного з декількох варіантів, що мають місце. Після процесу прийняття рішення відбувається передача його для реалізації, організація його підтримки, забезпечення необхідними ресурсами, створення системи зворотного зв'язку. Слід зазначити, що успішне втілення в життя прийнятого рішення може бути здійснено тільки за умови відповідного забезпечення процесу його реалізації необхідними ресурсами (фінансовими, трудовими, матеріальними, технологічними, інформаційними). Основні вимоги до реалізації прийнятого рішення: практичне застосування; економічність (ефект, отриманий при реалізації, за допомогою прийнятого рішення); достатня точність, що забезпечує відповідність отриманого результату тому, що очікувався; надійність (не допускати значних помилок і не створювати ситуацій з підвищеним ризиком).Етапи та процедури процесу прийняття рішеньI. Постановка задачі розв’язання проблеми: виникнення нової ситуації-виявлення проблеми-збір необхідної інформації-опис проблемної ситуації;II. Розробка варіантів рішення: формулювання вимог, обмежень-збір необхідної інформації-розробка можливих варіантів рішення;III. Вибір рішення: визначення критеріїв вибору-вибір рішень, відповідних критеріям-оцінка можливих наслідків-вибір кращого рішення;IV. Організація виконання рішення та його оцінка: план реалізації обраного рішення-контроль ходу реалізації рішення-оцінка розв’язання проблеми та виникнення нової ситуації.Методи формалізації моделей прийняття ГР. Для формалізації кожної моделі прийняття ГР використовується певна сукупність методів,серед яких найчастіше застосовуються:

1.Алгоритм рішення. Алгоритм зображує альтернативні напрямки дій та фінансові наслідки кожної альтернативи. Розраховуючи імовірність кожного варіанту розвитку подій,можна проаналізувати результати прийняття рішення чи низки рішень. Одне з найкращих знарядь для прийняття рішень.2.Діаграма у вигляді риб’ячого скелету (метод Ішікави). Допомагає зрозуміти відношення між причиною та наслідками. Особливо корисна в ситуаціях,коли причини проблем чи криз важко визначити. Діаграма дозволяє менеджеру: поглянути на цілу проблему,а не на окремі її частини; знайти більше одної можливих причин; надати належну увагу дрібним причинам проблеми; чіткіше побачити зв’язки між причинами; обговорити проблему командою або групою; виробити нові ідеї; оцінити ідеї колективного прийняття рішень.3.Блок-схема (блок-діаграма). Графічна репрезентація поточ­ної інформації,ідей чи компонентів системи. Це найкращий спосіб пояснити чи зрозуміти,що відбувається всередині замкненої системи. У бізнесі блок-схеми ілюструють процес (фізичний про­цес виробництва,процес менеджменту),завдяки якому рішення доводяться до кінця. Можливі умовні позначення в схемах: формулювання факту — овал,дія — прямокутник,питання — ромб,напрям руху — стрілка.

4.Процес складання карт («ґрунтовка»). Спосіб,у який можна точно зобразити перебіг процесу. Полягає в інтерв’юванні людей,котрі виконують роботу на кожній окремій ділянці,для того,аби зрозуміти головні напрями їхньої діяльності,інформаційні потоки та зв’язки між ними. Чернетка процесу малюється на аркуші паперу. Потім люди,яких попередньо інтерв’ювали, запрошуються оглянути ті частини процесу,за які вони відповідають,щоб перевірити дотримання точності їхніх описів у конструкції. 5.Уявні схеми. Спосіб репрезентувати багато різних компонентів складної проблеми,інструментів для передачі складних ідей іншим. Використання уявних схем передбачає такі дії: центральна ідея,проблема пишеться в центрі великого аркуша паперу; ідеї,ініційовані центральною, зображуються за допомогою серії ліній,що виходять з центру; як результат з’являється зображення уявної схеми,подібної до павутиння чи кореневої системи алгоритму,де лінії розходяться в усіх напрямах до країв паперу. Схеми дають можливість зламати традиційні способи мір­кування над проблемою,наблизитися до проблеми буквально з чистим аркушем паперу, звільнюють людей від дотримання попередньої логіки.

Суб’єкт,що приймає рішення,повинен визначати, яким видам робіт чи рішенням віддавати перевагу. Основні способи формування пріоритетів:1.Метод АВС. Спосіб визначення ієрархії завдань та рішень через розміщення їх як А-,В-,С-завдання відповідно до їх важливості (А — завдання найбільшої пріоритетності; В — важливі завдання,що мають меншу пріоритетність,але можуть набути її дуже швидко; С — завдання,які рано чи пізно привернуть увагу,але зараз можуть бути відкладені; D — завдання,що можуть узагалі лишитись невиконаними,їх можна просто відкинути) чи за ступенем терміновості. 2. Кольорове кодування. Використання кольорових крапок для позначення пріоритетності рішень. Різновид — техніка «робочий набір»,що полягає у вживанні чотирьох основних кольорів для класифікації роботи,субординуючи її як «завдання» та «мож­ливості»,а також поділяючи її на персональну та спільну. Наприклад,синій колір може стосуватися завдань,які керівник вимагає виконувати чітко,згідно із затвердженим стандартом; жовтим кольором можна позначати завдання,де виконавець несе повну відповідальність за самостійну ініціативу в будь-якому напрямі.

5. Обгрунтування ГР Обґрунтування ГР—підкріплення переконливими доказами відповідності передбачуваного рішення заданим критеріям та реальним обмеженням.Наукова обґрунтованість рішень, їх оптимальність залежать, з одного боку,від ступеня досконалості методів,що використовуються у процесі розробки та реалізації рішень,з іншого—від рівня опанув.персоналом комплексу методів. Методи обґрунтування рішення, як правило, використ. комплексно.Це зумовлюється наявністю формальних і неформальних факторів, які створюють ситуацію.Такі фактори необхідно враховувати для остаточного вибору рішення. Однак у кожному конкретному випадку пріоритетною є одна група методів, на вибір якої впливають:масштаб задачі,що розв’язується (глоб.йлокальні ;довгостроковість рішень(оперативні,тактичні,стратегічні);умови ПР (визначеності,ризику,невизначеності).Під час розробки ГР найбільш точний результат можна дістати,застосовуючи математичні методи на основі формалізації завдання,хоча цей шлях і складний.Доцільним є викор. переліку запитань,що певною мірою можуть сприяти правильній і свідомій спрямованості думок на даному етапі роботи.По можливості відповіді варто сформулювати кількісно.Треба брати до уваги(враховувати кількісно)наслідки аварій,зриви планів,ризик,пов. із даним рішенням.Бажано,наприклад,хоча б орієнтовно враховувати несприятливі ринкові, правові, технологічні, техногенні, сезонні та інші умови, ймовірність виникнення яких та їх наслідки можуть виявитися дуже відчутними для компанії.Наслідки рішень тісно пов’язані з тими критеріями, за якими оцінюють варіанти цих рішень. Вибір критеріїв оцінювання—дуже важливий етап роботи, тому його бажано проводити, об’єднавши зусилля хоча б декількох компет. фахівців.Можливікритерії:технологічні;технікоекон;ергоном.;соціологічні;психологічні;естетичні;соціальні;екологічні. Якщо ж рішення стосуються виробничих ситуацій, то брати до уваги необхідно такі фактори, як: собівартість роботи; якість роботи; час її виконання. Є три підходи до обґрунтув.та вибору рішень:-концепція математичного вибору рішень (нормативний підхід);-якісно-предм. концепція(дескриптивний підхід);-комплексна концепція рішень.