4. Методологія кримінології.

Наукові знання досягаються тільки за умови, якщо вивчення, дослідження будь-яких об'єктів і явищ проводяться відповідно до вимог теорії пізнання.

Теорія пізнання, або гносеологія (від грец. gnosis — пізнання, logos — поняття) — це наука про природу пізнання, його сутність і закономірності. Головним, стержневим елементом даної теорії є ме­тодологія — вчення про шляхи і засоби, за допомогою яких вирішу­ються завдання наукового пізнання. Вона зумовлює змістовність та істинність одержуваних результатів і висновків наукового досліджен­ня. Методологія розглядається як сукупність відправних положень і вимог теорії пізнання, вихідних філософсько-діалектичних законів та категорій і логічних принципів, способів і прийомів, якими наука користується при описі, вивченні та аналізі різних сторін об'єктив­ної дійсності, а також при пошуку нових знань.

Залежно від структури і конкретики методологічного аналізу виділяються два рівні методології. На першому, найбільш високо­му рівні знаходиться загальна методологія, яка полягає в реалізації загального підходу до вивчення об'єктів і явищ дійсності. Загаль­на методологія становить, якщо так можна виразитися, загально-методологічну директиву при проведенні будь-якого наукового до­слідження. Другий рівень займає окрема (галузева, спеціальна) ме­тодологія конкретної наукової галузі. Тут мають місце відбір із загальнометодологічного арсеналу відповідних, необхідних і до­статніх вихідних положень та їх застосування в процесі пізнання

певного об'єкта або явища. У зв'язку з цим про методологію кри­мінологічної науки можна говорити як про одну з галузевих (спе­ціальних) методологій.

Кримінологія використовує ті вихідні філософсько-діалектичні закони і категорії, основні логічні принципи і прийоми, а також вимоги теорії пізнання, які необхідні і достатні для вивчення сво­го предмета і пошуку нових знань про нього.

5. Поняття методики кримінологічного дослідження.

У науковому кримінологічному обігу нарівні з терміном «мето­дологія» використовуються й такі терміни, як «метод», «методика», «процедура наукового дослідження».

Метод — це основні шляхи і способи збирання, оброблення зібра­них даних про будь-яке явище. Він засновується на знаннях про об'єкт дослідження і полягає в діях дослідника, спрямованих на ово­лодіння інформацією про цей об'єкт. Методика — поняття, яким виз­начається сукупність методів, що використовуються для одержання шуканих знань, включаючи їх послідовність і взаємозв'язок на різних етапах наукового дослідження, а також аналіз зібраного матеріалу.

Для збирання і оброблення кримінологічної інформації практи­кується застосування різних методів. Серед них виділяються: ста­тистичні, соціологічні (конкретно-соціологічні), психологічні та математичні методи.

6. Основні методи, що застосовуються у кримінологічному дослідженні.

Метод (від грецьк. теїпосіоі - шлях до чого-небудь) - прийом, Х^ шлях дослідження. Методика - сукупність методів дослідження. \\ Методологія - учення про шляхи та методи дослідження чого-небудь.

Глибоко й достовірно пізнати соціальні явища дають змогу діалектичний та історичний підходи. Вони надають можливість правильно вирішувати такі дуже важливі для кримінології проблеми, як співвідношення буття та свідомості, фізичного й духовного, соціального та біологічного, необхідного й ви­падкового, загального зв'язку явищ у їх постійному розвитку, єдності та боротьбі протилежностей, проблеми переходу кількісних змін у якісні тощо.

Діалектико-історичний метод орієнтує дослідника на потребу розглядати злочинність та інші кримінологічні явища в по­рівняльно-історичному аспекті в розвитку та зміні їхніх соціаль­них зв'язків і зумовленостей, застерігає від суб'єктивізму й одно­бічного підходу, забезпечує системність дослідження. Однак хиб­ною є думка, що лише на підставі загальних філософських по­ложень можна пояснити всі явища та протиріччя, з якими стикається кримінологія. Завдання будь-якого криміноловшюго дослідження полягає в тому, щоби за допомогою законів і кате­горій діалектики обрати такий метод дослідження, котрий дав би можливість розкрити сутність явища, встановити законо­мірності його розвитку, історичні форми прояву.

Діалектичний метод лежить в основі методології будь-якої науки, а діалектичний матеріалізм становить загальну методо­логію, тобто теорію пізнання. Філософи глибоко проникли в розуміння того, яким шляхом розвивається наукове пізнання, які найважливіші закономірності його руху від зовнішніх аспектів явищ, що вивчаються, до їхньої внутрішньої сутності. Тож завдання науки полягає в тому, щоб видимий у явищі рух звести до дійсного внутрішнього руху, бо якби форма прояву та сутність речей збігалися, то наука була б зайвою.

Отже, в основі методології лежить загальний метод пізнання - діалектичний та історичний матеріалізм.

Це база як для загальнонаукових (логічного, абстрактного мислення, висунення гіпотез, аналізу та синтезу, спостереження, експерименту), так для і спеціальних методів (соціологічних, статистичних, математичних, психологічних, педагогічних тощо). Остання група методів, які хоча і не є кримінологіч­ними, але свою специфіку вони отримують через особливості предмета та завдань саме кримінологічних досліджень.