22. Кримінально-соціологічні теорії злочинності: соціальна дезорганізація р. Мертона, теорія субкультури а. Коена та р. Клауорда.

Роберт Мертон у 1938 р. опублікував статтю під назвою „Соціальна структура та аномія", в якій доповнив вчення Е. Дюрк-гейма тезою про те, що причиною анолмїможе бути суперечність між цінностями, до яких прагне суспільство та можливостями окремих членів суспільства досягти їх за правилами, що встанов­лені в суспільстві. Це призводить до того, що особа, яка не має можливості отримати цігблага за усталеними правилами, на­магається їх отримати без правил.

Так, пропаганді загальноприйнятим в американському суспільстві цілям досягнення особистого успіху й добробуту протистоїть обмеженість доступу до соціально схвалених каналів здобуття освіти, професії, багатства, майна, статусу. Для нижчих прошарків залишається тільки один шлях до успіху -порушення правових норм. Особливо це стосується молоді, коли вона після "ідеального" виховання, потрапляє в "доросле" життя й зазнає розчарування.

У теоріях субкультури чиняться спроби пояснити підліткову злочинність, і особливо бандитизм.

Теорії Альберта Коена (1955) і Річарда Клоуарда і Ллойда Олина (1960), розглядають причини цього явища, підкреслюють значення конфлікту між цінностей і цілями переважаючого у суспільстві середнього шару, з одного боку, та можливостей підлітків із нижчих верств, які можуть дотримуватися цих цінностей і переслідувати це ще, - з іншого. У теж час Уолтер Міллер (1968) зазначав, що підліткова делинквентность будується на системою вартостей нижчих верств, під час власної, що має століття традиції, котра своїм особливим цілісністю. Ці теорії субкультури пов'язані особливостям певних громадських слоев.

На думку Коена, у делинквентного підлітка існуюча соціальна структура викликає реакцію заперечення і підліткова протиправність в на відміну від злочинності дорослих немає економічної спрямованості (крадіжка речей, якими вони можуть скористатися, відсутність якого або сенсу у актах вандалізму, ведення “бандитських воїн”, застосування насильства в відношенні всіх смислах і всього). Підлітки роблять делікти у тому, щоб домогтися певного статусу, соціального стану та престижу. Вони створюють власну культуру, свою, відділену від пануючій цивілізації, незалежну субкультуру із єдиною метою набути статусу серед однолітків. Ця реакція проявляється вже у школі. Як вважають дорослі - хороший дитина у шкільництві може бути старанним, слухняним і тямущим. Ці теорії називаються: “випадкових структур”, нерівних шансів”, тобто. коли преграждается шлях до легальним засобам (досягнення власних потреб) підлітки звертаються (за наявності делинквентных задатків) до протиправних методам і дезінфікуючих засобів досягнення цих целей.

Одні субкультури (їх типи) домагаються матеріального достатку і характеризуються майновими злочинами; конфліктні субкультури шукають способу домогтися статусу у суспільстві з допомогою насильницьких злочинів; субкультури “відмови від світу” (відмови) воліють звичайним ролям і цілям перехід у наркоманію і алкоголізм. Найтиповішим “відходом у світі” є “котяча субкультура”, суттю якої є постійна прагнення “кику” (виклику), сенсації, задоволення. “Кик” - це пошук екстатичних переживань, насолод, “улетов”, “позамежних ефектів”. Найскладнішим делинквентным виглядом вважається той, де представлені підлітки, не котрі прагнуть статусу середнього шару, але з усіма засобами намагаються поправити свій економічний (матеріальне) становище. Наведу Вам для наочності схему, яка ілюструє теорію субкультури, запропоновану Клоуардом і Олином:

Різні економічних умов існування середнього та нижчих верств у Західному індустріальному обществе.

Соціальне розшарування общества.

Интернализация (засвоєння) підлітками з найнижчого шару цінностей середнього слоя.

Блокування доступу підліткам з найнижчого шару цілей середнього слоя.

Розвиток делинквентных альтернатив задля досягнення компенсуючого статуса.