• 1.5. Методичні прийоми контролю.

При­йоми фактичного контролю

Органолептичні методичні прийоми (при­йоми фактичного контролю) використовуються для перевірки наявності, стану і використання об’єктів контролю, ці методи є засобом забезпечення збереження власності.

Найважливішими з них є: інвентаризація; контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво; контрольний обмір готових виробів і виконання робіт; контрольне обстеження об’єктів перевірки; лабораторний аналіз, експертна оцінка, технічні дослідження.

Інвентаризація – це спосіб перевірки фактичного стану і наявності товарно-матеріальних цінностей, основних засобів, грошових засобів і розрахунків і їх відповідності даним бухгалтерського обліку.

Основні завдання інвентаризації полягають в установленні фактичного стану і наявності основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів у касах, на рахунках, у банках, розрахунково-кредитних операцій, а також обсягів незавершеного виробництва підприємства. Інвентаризацією здійснюють контроль збереження матеріальних цінностей, коштів, виявляють предмети, які втратили свою початкову якість, вироби застарілих фасонів і моделей, а також наднормативні і невикористані матеріали, інвентар і обладнання, машини та інші об’єкти. основних засобів. Інвентаризація як методичний прийом і форма поточного контролю забезпечує виявлення і запобігання нестачам і втратам матеріальних цінностей і коштів, а також сприяє збереженню їх.

Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво (контрольний розкрій) – це спосіб перевірки обґрунтованості норм витрат сировини і матеріалів на випуск конкретного виду виробів, виконання робіт і наданих послуг. Проводиться з метою перевірки фактичних витрат сировини і матеріалів на виробництво, виходу деталей і готової продукції, відходів виробництва, продуктивності устаткування, а також встановлення реальності, правильності розробки та виконання норм витрат сировини і матеріалів, палива і енергії тощо.

Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво – це ефективний методичний прийом контролю технології виробництва, перевірки необґрунтованого списання сировини і матеріалів на випуск продукції як по завищених нормах та і понад встановлених норм.

Контрольний обмір – це спосіб перевірки правильності і достовірності звітних даних про виконані обсяги і вартість будівельно-монтажних і ремонтних робіт, оплачених або представлених до оплати. Проводиться цей прийом за участю відповідних спеціалістів і є різновидністю інвентаризації. При цьому ревізор встановлює відповідність фактичного стану об’єкту, що будується чи ремонтується його характеристиці чи призначенню, передбаченому в проектно-кошторисній документації і титульному списку, повному завершенню робіт, відповідності обсягу і вартості робіт прийнятих по актах. Співставляючи обсяг оплачених або представлених до оплати робіт з обсягом фактично виконаних робіт встановлюють розмір завищених або незапроцентованих робіт.

Контрольне спостереження (вибіркове і суцільне) – це спосіб перевірки фактичного стану і правильності використання об’єктів, що перевіряються на місці. Проводиться воно з метою встановлення ступеня зносу основних засобів, МШП, порядку зберігання, прийому і відпуску товарно-матеріальних цінностей, стану трудової дисципліни і використаного робочого часу (хронометраж, фотографія робочого часу), при визначенні дефектів товарів тощо.

Лабораторний аналіз, експертна оцінка, технічні дослідження – це спосіб перевірки якості сировини, матеріалів, готової продукції, напівфабрикатів – проводиться з метою встановлення причин низької якості продукції, виконаних робіт і виникнення браку. В процесі ревізії часто виникає необхідність у висновку висококваліфікованого спеціаліста по якому-небудь питанню (по встановленню якості продукції, обсягу виконаних робіт, достовірності підпису, правильності бухгалтерського запису). В цих випадках, по узгодженню з керівником контролюючої організації запрошується спеціаліст, який дає письмовий висновок по даному питанню. Висновок експерта є основою для прийняття рішення і додається до матеріалів ревізії.

Такі методи дають можливість встановити необґрунтоване заниження якісних показників, недотримання встановлених стандартів, технічних умов, порушення у встановленій технології, виготовлення виробів.

Службове розслідування – сукупність прийомів перевірки додержання службовими особами, а також робітниками і службовцями нормативно-правових актів, що регулюють виробничі відносини у різних ланках народного господарства (застосовують при перевірці скарг трудящих, вивченні причини порушення діючого законодавства, заподіяння матеріальних збитків тощо).

При­йоми документального контролю

Документально-методичні прийоми використовуються для встановлення суті, правильності, достовірності, законності і доцільності здійснених господарських операцій. Найважливішими методами документального контролю є:

• техніко-економічні розрахунки

• нормативно-правове регулювання

• перевірка документів (формальна, логічна, арифметична)

• зустрічна перевірка

• прийоми взаємного контролю

• перевірка кореспонденції балансових рахунків і достовірності записів в облікових регістрах

• пояснення посадових осіб.

Техніко-економічні розрахунки складаються у період ревізії для визначення правильності планових показників, нормативних матеріалів і трудових затрат, кошторисів загально-виробничих і господарських витрат. Проводяться вони з метою виявлення необґрунтованого заниження планових показників, наявних резервів збільшення випуску продукції, зниження собівартості і збільшення прибутку, викриття фактів застосування застарілих, технічно необґрунтованих норм і як наслідок неврахованої сировини і матеріалів, готової продукції.

Нормативно-правове регулювання – система прийомів, що використовується для виявлення порушень нормативних і правових актів . Нормативно-правове регулювання здійснюється шляхом співставлення фактичних витрат з нормативними або плановими. Цей методичний прийом використовується з метою виявлення фактів відхилень від норм і встановлення причин цих відхилень (крадіжки або безгосподарність, необґрунтоване списання на виробництво сировини і матеріалів, перевитрати фонду зарплати).

Перевірка документів.

Формальна перевірка – проводиться з метою виявлення дефектів в оформленні документів, встановлення правильності заповнення всіх реквізитів, наявності виправлень, підчисток, допису тексту, уточнення достовірності підписів посадових осіб, відповідність документу встановленій діючій типовій формі.

Логічна перевірка дозволяє визначити об’єктивну можливість і доцільність у використанні грошових засобів і матеріальних ресурсів, реальні взаємозв’язки між окремими господарськими організаціями. Якість логічної перевірки обумовлена кваліфікацією ревізора, знанням необхідних нормативних документів, вмінням аналізувати взаємозв’язок з різними господарськими організаціями.

Арифметична перевірка використовується для визначення в документах правильності підрахунку і виявлення скритих за неправильними арифметичними діями зловживань. В результаті комплексного використання формальної, логічної і арифметичної перевірки, документи поділяються на доброякісні і недоброякісні. Перевірки документів здійснюються хронологічним і систематизованим порядком.

Зустрічна перевірка – це порівняння різних документів або декількох примірників одного документа, що знаходиться у підрозділах ревізованого підприємства і інших підприємствах. Цей прийом використовується тоді, коли після попередньої перевірки по формальних ознаках виникають які-небудь сумніви або неясності.

Метод взаємного контролю здійснюється аналогічно зустрічній перевірці документів але при цьому досліджуються різні документи, що знаходяться на підприємстві, шляхом співставлення реквізитів, що в них повторюються.

Перевірка правильності відображення господарських операцій здійснюється на основі первинних документів і облікових регістрів. Ревізори повинні детально перевірити правильність кореспонденції балансових рахунків. Так в ряді випадків зловживання які здійснюються при участі облікових працівників, приховується шляхом неправильно складених проводок.

Документальний контроль можна здійснити через деякий час після здійснення господарської операції, тому він є важливим джерелом інформації про стан виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства і знаходить широке використання у практиці контрольно-ревізійних органів.

• Питання для контролю:

1. Розкрити сутність контролю як функції керування.

2. Обґрунтувати мету і завдання контролю.

3. Назвати організаційні форми контролю та органи, що його здійснюють

4. Охарактеризувати види контролю в залежності від періодичності його здійснення

5. Охарактеризувати види контролю в залежності від джерел інформації.

6. Розкрити зміст методичних прийомів фактичного контролю

7. Розкрити зміст методичних прийомів документального контролю