• 1.4. Класифікація видів контролю

В економічній літературі теоретичне обґрунтування видів ко­нтролю висвітлюється по-різному. У ряді джерел види ко­нтролю змішуються з його організаційними формами. За основу класифікації контролю за видами автори бе­руть різні критерії.

В економічній літературі для класифікації видів контролю найчастіше обираються такі критерії: за часом здій­снення (попередній, поточний, наступний), за формами його проведення (ревізія, тематична перевір­ка, камеральна перевірка, рахункова перевірка, рахунково-аналітична перевірка, ревізорсь­ка перевірка); за джерелами інформації (документальний і фактичний); за змістом (загальноекономічний, фінансово-господарський).

В залежності від періоду часу  здійснення контролю його поділяють на:

Попередній, який передує явищам і процесам, що виникають в суспільстві і спрямований на попередження порушення законності, недоцільного, неефективного використання засобів та ресурсів і прийняття управлінських рішень. Його здійснюють всі органи державного контролю, а також власники. Як правило попередній контроль проводиться на стадії прийняття рішення і попередження виникнення різноманітних відхилень (розробка кошторисів).

Поточний контроль  здійснюється в процесі виникнення явищ та операцій і націлений на виявлення та своєчасне недопущення порушень та відхилень, що виникли у процесі діяльності. Відповідно до Закону України „Про підприємства” поточний контроль здійснюють служби внутрішнього контролю або фахівці підприємства і його результати не становлять комерційної таємниці.

Ретроспективний (заключний) контроль проводять по завершенні операцій. Його проводять всі органи контролю, які уповноважені здійснювати контрольні процедури в Україні. Основним завданням заключного контролю є перевірка правильності, законності проведених операцій, виявлення порушень та зловживань, розробка заходів по їх усуненню та недопущення їх виникнення у майбутньому. Заключний контроль проявляється у формі ревізій та перевірок. Ревізія одночасно поєднує методи фактичного та документального контролю, в результаті чого виявляються резерви по підвищенню ефективності діяльності суб’єктів господарювання..

В залежності від джерел інформації контроль ділиться на:

Документальний контроль - передбачає перевірку первинних документів, реєстрів обліку, звітності та іншої інформації з метою правильності, доцільності, законності, економічної ефективності здійснення операцій та використання виділених ресурсів.

Фактичний контроль - націлений на перевірку наявності і використання засобів та ресурсів з метою встановлення не тільки фактичного стану, але й потреби для процесу виробництва.

В залежності від форми проведення проведення контролю розрізняють:

Обстеження – це ознайомлення суб’єкту контролю безпосередньо на місці. Воно організується різними органами контролю та проводиться на підставі скарг, листів, матеріалів періодичної преси, письмових заяв працівників, співбесіди. Результати обстеження оформляються довідками.

Тематична перевірка - передбачає перевірку окремих напрямів діяльності, в основному підпорядкованих підприємств. Під час їх проведення виявляються невикористані резерви, недо­ліки і прорахунки в роботі та вживаються заходи – за результатами перевірки, щодо їх виправлення.

Як правило вони проводяться документальним шляхом, а результати оформляються довідками, інформаційними листами, актами перевірки.

Ревізія – це глибока всебічна документальна та фактична перевірка виробничо-фінансової діяльності підприємства за певний проміжок часу, з метою отримання об’єктивної інформації про стан об’єкту контролю. Ревізія введена, як основна форма послідуючого контролю.

Камеральні перевірки - повинні проводитися мі­ні­с­те­рствами, відомствами, комітетами на стадії прийняття від підпорядкованих підприємств фі­на­нсової звітності (без виїзду на підприємства). Мета камеральної перевірки – здійснення ко­нтролю за дотриманням чинного законодавства, а також під-готовка інформації для про­ведення тематичної перевірки або ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств.

По відношенню до об’єкта контролю він поділяється на:

Зовнішній  (позавідомчий); внутрішній (представлений у вигляді внутрішньовідомчого та внутрішньогосподарського).

Позавідомчий контроль передбачає право здійснення контролю функціональними органами контрольно-ревізійного управління, незалежно від підпорядкованості підприємств. Він носить предметний характер і характеризується об’єктивністю, якістю, глибиною перевірок, результатів.

 Внутрішньовідомчий контроль – контроль, який здійснюється вищестоящим органом управління у відповідності до принципу адміністративної підпорядкованості. Основне його призначення – виявлення резервів підвищення ефективності діяльності. Він проводиться стосовно структурних підрозділів, що входять до складу підприємства. Від ефективності дії внутрішнього контролю залежить діяльність підприємства та реальність даних обліку та звітності.

За місцем проведення контролю його поділять на перевірку, яка  безпосередньо проводиться  на місці та дистанційний контроль (передача засобами зв’язку).