1.3. Джерела права та їх види. Нормативно-правові акти. Система права і система законодавства. Співвідношення системи законодав-ства і системи права. Поняття галузі права та правового інституту

Джерела (форми) права – це способи зовнішнього вираження і закріплення правових норм.

Розрізняють наступні джерела права:

• Правовий звичай – це санкціоноване державою звичаєве правило поведінки загального характеру.

• Правовий прецедент – це об’єктивно виражене зовнішньо рішення органу державної судової чи виконавчої (адміністративної) влади в конкретній справі, якому надається формальна обов’язковість при розв’язанні всіх наступних аналогічних справ.

• Нормативно-правовий договір –це письмовий документ, в якому формально виражені та закріплені загальнообов’язкові правила поведінки, що встановлюються за взаємною згодою кількох правотворчих суб’єктів.

• Релігійно-правові норми – релігійні норми, яким держава надала загальнообов’язкового характеру. Наприклад у Ватикані.

• Нормативно-правовий акт - це письмовий документ правотворчого органу держави, в якому формально виражені та закріплені загальнообов’язкові правила поведінки.

• Міжнародно-правові акти – це письмові документи міжнародних утворень, дія яких з санкції (згоди) держави розповсюджується на територію цієї держави.

Основне джерело права України – нормативно-правовий акт. Нормативно-правові акти завжди мають чітко визначену форму: закон, указ, постанова, положення тощо, якої вони набувають у спеціальному встановленому законом порядку. Вони не мають зворотної дії в часі (тобто діють лише на відносини, що складаються після введення їх в дію і не поширюються на відносини що склалися раніше), крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність певної особи.

Розрізняють два основні види нормативно-правових актів:

1. Закон – це нормативно-правовий акт вищого представницького органу державної влади або самого народу, який врегульовує найбільш важливі суспільні відносини та приймається в особливому порядку і має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів.

Вища юридична сила законів проявляється в тому, що:

• ніхто, крім органу законодавчої влади не може створити, змінити чи скасувати закон так ввести його в дію;

• усі інші нормативно-правові акти повинні розроблятися у відповідності з законом;

• у разі колізій між нормами закону і підзаконного акту, оскаржити і скасувати можна норму підзаконного акту, а норми закону лишаються чинними.

Закони повинні бути об’єктивними, точними і логічними, чітко регламентувати відповідні правовідносини. Повага до законів забезпечується: примусовою (правоохоронною) діяльністю державних органів та рівнем суспільної правосвідомості і правової культури.

2. Підзаконні нормативно-правові акти – це нормативні акти правотворчих органів держави, які вміщують правові норми та видаються на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання.

Вони поділяються на:

• загальні, дія яких поширюється на всю територію держави і на всіх;

• відомчі, дія яких поширюється лише на певну сферу суспільних відносин;

• місцеві, діють лише на території певної адміністративної одиниці;

• локальні, які врегульовують діяльність конкретних підприємств, установ і організацій.

Підзаконні нормативно-правові акти є результатом нормотворчої діяльності уповноважених на це законом органів державної влади, які розвивають, деталізують норми закону та забезпечують їх реалізацію.

Розрізняють:

– Укази й розпорядження Президента України;

– Постанови Верховної Ради України;

– Постанови і декрети Кабінету Міністрів України;

– Накази, правила, інструкції, положення міністерств і державних відомств України;

– Рішення і розпорядження органів місцевого самоврядування;

– Накази і розпорядження місцевих органів виконавчої влади.

При характеристиці дії нормативних актів у часі слід розрізняти:

а) введення в дію. В теорії права розрізняють такі варіанти введення в дію нормативно-правового акту:

• після 10 днів з моменту його офіційного оприлюднення в друкова-них органах влади, якщо інший порядок не передбачений самим актом;

• термін введення в дію з моменту оприлюднення передбачається самим нормативним актом;

• з моменту одержання нормативно-правового акту виконавцем, якщо він не оприлюднюється;

б) припинення дії нормативно-правового акту внаслідок:

• закінчення терміну на який був виданий акт;

• прямої відміни акту органом влади, який його видав;

• введенням в дію нового акту, який регулює ті ж питання що і попередній акт і фактично замінює попередній акт про що зазначається в самому новому акті;

в) зворотня сила дії акту - це вплив на правовідносини, які виникли до створення акту, але теоретично передбачені самим актом, начебто він існував у момент виникнення правовідношення. Загальне правило теорії права говорить: норма права зворотної сили немає, крім випадків перед-бачених законом. Наприклад в кримінальному праві прийнятий акт, який звільняє від відповідальності чи пом’якшує її за певні види злочинів має зворотній виплив на всіх осіб, які відбувають покарання за такі злочини, в т. числі і за вчинені до прийняття акту.

Дія нормативних актів у просторі характеризується певною територією, на яку поширюється обов’язковість акту: територія держави, територія відповідної адміністративно-територіальної одиниці, певної організації чи підприємства тощо.

По колу осіб нормативно-правові акти діють на всіх осіб, які перебувають на території, на яку поширюється дії акту: громадян, осіб без громадянства, іноземних громадян (за винятком тих іноземців, які мають імунітет від юрисдикції держави на території якої перебувають. Наприклад дипломатичні працівники).

Система права–це об’єктивно зумовлена внутрішня структура права, яка характеризується єдністю і узгодженістю всіх чинних правових норм певної держави з розподілом їх на галузі, підгалузі та інститути права.

Основними ознаками системи права є:

- єдність і узгодженість всіх норм права, які утворюють єдине “мере-живо” права, що охоплює всі найважливіші види суспільних відносин;

- об’єктивність виділення внутрішніх складових системи права, що зумовлено рівнем розвитку суспільних відносин;

- диференціація норм права по структурним елементам системи права залежно від особливостей суспільних відносин регулюванню яких присвячені ті чи інші норми права.

Можна виділити наступні елементи системи права: сукупність діючих правових норм закріплених у системі законодавства; сукупність правових принципів, ідей, концепцій, поглядів, які формують правову свідомість і правову культуру суспільства; юридична практика; правова політика – система заходів, яка здійснюється органами державної влади з метою забезпечення функціонування системи права.

Структурними елементами системи права України є: галузь права, підгалузь права, інститут права, норма права.

Галузь права – це сукупність правових норм, які регулюють певну сферу однорідних суспільних відносин.

Галузі права є поняттям динамічним, тобто перебувають у постійному розвитку і поряд з історично-традиційними народжуються і нові галузі відповідно до потреб суспільства.

Кожна галузь права складається з певної кількості інститутів права.

Підгалузь права – це сукупність норм, що входить до окремої галузі або суміжних галузей і регулює тісно взаємопов’язані між собою правовідносини. Наприклад торгівельне право можна назвати комплексною підгалуззю господарського і цивільного права.

Інститут права – це сукупність правових норм, що регулюють певний вид суспільних відносин в межах певної сфери однорідних відносин.

Базовим елементом (найменшою частинкою) системи є норма права.

Матеріальною формою існування системи права є система законодавства. Система законодавства створюється державою раціонально виходячи з потреб суспільства і самої держави в процесі упорядкування та систематизації законотворчої діяльності.

Система законодавства відрізняється від системи права наступними ознаками:

1) первинним елементом системи законодавства є нормативно-правовий акт, який містить не одну норму права а їх визначену кількість;

2) по об’єму система законодавства набагато ширше, оскільки включає в свій зміст крім норм права правові поняття, завдання, цілі і мотиви прийняття нормативних актів, програмні положення, декларації тощо;

3) внутрішня структура системи законодавства не співпадає з внутрішньою структурою системи права;

4) окремий нормативно-правовий акт може бути матеріальною основою кількох галузей права, оскільки містить норми, які регулюють відносини, які є предметами різних галузей права.

Отже, система законодавства – це єдина система всіх чинних джерел права (нормативно-правових актів – для України) певної держави взаємопов’язаних між собою та розподілених на певні структурні елементи (галузі, підгалузі та законодавчі інститути – для України), яка виражає і закріплює зміст системи права.

Розрізняють горизонтальну і вертикальну внутрішні структури системи законодавства України. Горизонтальна структура системи законодавства відображає структуру системи права, її поділ на галузі, підгалузі та інститути, що присвячені регулюванню різних сфер суспільного життя. Вертикальна структура системи законодавства (рис.1) відображає ієрархічність (відмінності у рівні юридичного впливу (сили) на реалізацію прав і обов’язків у правовідносинах) різних видів нормативно-правових актів України і їх взаємозалежність, виходячи з того, який суб’єкт правотворчої діяльності створив нормативний акт. Ієрархічність нормативних актів зумовлена ієрархічністю державного апарату.

Діяльність щодо упорядкування численних чинних актів законодавства та приведення їх у певну систему, яка придатна до використання, називається систематизацією законодавства.

Мета систематизації полягає в забезпеченні доступності законодавства для учасників правовідносин, усуненні «прогалин» в його нормах, дублювання та суперечностей норм, полегшенні його розуміння та застосування на практиці. Систематизація здійснюється 3-ма основними способами: кодифікація (структурування норм акту законодавства в процесі його створення), інкорпорація (систематизація нормативних актів у групи за певними спільними ознаками) та консолідація (розрізнені акти з одного і того ж питання об’єднаються в один новий акт).

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

Р ІВЕНЬ

З АКОНІВ

ЗАКОНИ, КОДЕКСИ УКРАЇНИ

УКАЗИ ТА РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ;

ПОСТАНОВИ ВРУ,КМУ,НБУ,ВСУ;

ДЕКРЕТИ І РОЗПОРЯДЖЕННЯ КМУ

РІВЕНЬ

НАКАЗИ, ІНСТРУКЦІЇ, ПРАВИЛА, ПОЛОЖЕННЯ ТОЩО МІНІСТЕРСТВ ТА ВІДОМСТВ УКРАЇНИ

ПІДЗА-

КОННИХ

АКТІВ

РІШЕННЯ ТА РОЗПОРЯДЖЕННЯ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ;

НАКАЗИ ТА РОЗПОРЯДЖЕННЯ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

Рис.1. Вертикальна структура системи законодавства України

Кількість стрілочок відображає той факт, що чисельність нормативно-правових актів даного рівня більша ніж попереднього.