Тема 6. Основи спадкового права

Ключові терміни теми: спадкування, спадкодавець, спадкоємці, спадщина, час відкриття спадщини, місце відкриття спадщини, заповіт, черговість спадкоємців за законом, обов’язкова частка спадщини.

6.1.Основні поняття спадкового права

Спадкування – перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавець) до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті, крім тих, які нерозривно були пов’язані з особою спадкодавця (особисті немайнові права; право участі або членства у товариствах, об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлене їх установчими документами; право на аліменти, пенсію, інші види виплат особистого характеру; право на відшкодування шкоди завдане каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я спадкодавця).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи визначений відповідно до свідоцтва про смерть або рішення суду про оголошення людини померлою.

Місцем відкриття спадщини є останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно не відоме, то місцем відкриття вважається місце знаходження нерухомого майна (основної його частини), а за відсутності нерухомого – місце знаходження рухомого майна (основної його частини).

Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час від-криття спадщини (а за заповітом і юридичні особи та інші учасники цвіль-них відносин). Право на спадщину виникає в день відкриття спадщини.

Не мають права на спадкування такі особи:

1. Які умисно позбавили спадкодавця життя, або когось із можливих спадкоємців, або вчинили замах на їх життя. Крім випадку, якщо спадкодавець знаючи це призначив таку особу спадкоємцем за заповітом.

2. Які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, змінити або скасувати його і цим сприяли виникненню права на спадщину, або збільшенню частки спадщини у них самих чи в інших осіб.

3. Батьки після дитини, якщо на момент відкриття спадщини вони були позбавлені батьківських прав (при спадкуванні за законом).

4. Батьки (усиновлювачі), повнолітні діти, та інші особи, які ухилялись від виконання обов’язку, щодо утримання спадкодавця встановленого за рішенням суду (при спадкуванні за законом).

5. Одна після одної особи шлюб між якими визнаний не дійсним (при спадкуванні за законом).

6. Особа, яка ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу, або каліцтво був у безпорадному стані - на підставі рішення суду.

Спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця за період, що не перевищує три роки до його смерті.

Спадкування здійснюється двома способами:

1. У порядку визначення заповітом.

2. У порядку визначеному законом, якщо заповіт не був складений або був визнаний недійсним чи охоплює не всю масу спадкового майна; або спадкоємці за заповітом відмовилися від прийняття спадщини або не прийняли її.