6.3. Реалізація та оформлення прав на спадщину. Виконання заповіту. Спадковий договір

Спадкоємці мають право, як прийняти спадщину так і не прийняти її або відмовитись від неї взагалі чи на користь інших осіб-спадкоємців.

Прийняти спадщину (як і відмовитись від неї) можна шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори або шляхом вступу у володіння спадковим майном (якщо спадкоємець проживав спільно зі спадкодавцем однією сім’єю на момент його смерті не менше 5-ти років). Такі дії повинні бути зроблені протягом шести місяців з часу відкриття спадщини (строк прийняття спадщини). Якщо право на спадщину виникло в особи, у зв’язку з відмовою від спадщини (не прийняття її) іншого спадкоємця, то прийняти спадщину можна протягом трьох місяців з моменту не прийняття або відмови від спадщини цього спадкоємця. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець не здійснив жодної з цих дій він вважається таким, що не прийняв спадщину.

Якщо у спадкодавця були кредитори, то спадкоємці зобов’язані повідомити їх про час відкриття спадщини. Кредитор може пред’явити свої вимоги до спадкоємців протягом шести місяців від дня коли він дізнався про відкриття спадщини не залежно від строку виконання вимог. Якщо кредитор не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то він має право пред’явити свої вимоги спадкоємцям, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку виконання вимоги. Спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредиторів в межах вартості спадкового майна, пропорційно розміру своїх часток. В разі відсутності будь-яких спадкоємців, їхньої відмови від спадщини, або їх не прийняттям, спадщина за заявою відповідного органу місцевого самоврядування визначається відумерлою за рішенням суду і переходить у власність територіальної громади. Така заява подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

При спадкуванні за заповітом обов’язково призначається виконавець заповіту або самим спадкодавцем у заповіті, або за взаємною згодою спадкоємцями, або нотаріусом, якщо спадкоємці не можуть досягти згоди. Виконавець може бути призначений лише за його згодою, ця особа повинна мати повну цивільну дієздатність.

Обов’язками виконавця заповіту є:

1. Вжиття заходів, щодо охорони спадкового майна.

2. Повідомлення спадкоємців, кредиторів про відкриття спадщини.

3. Вимагати від боржників спадкодавця виконання своїх зобов’язань.

4. Управляти спадщиною.

5. Забезпечити одержання спадщини спадкоємцем.

Виконавець отримує винагороду за свої дії. Спадкоємці мають право контролювати і оскаржувати дії виконавця.

Реалізоване право на спадщину підтверджується свідоцтвом, яке видається нотаріусом спадкоємцям по закінченню терміну прийняття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, які її прийняли, після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

До закінчення строку на прийняття спадщини нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), якщо це викликано обставинами, які мають істотне значення.

Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Крім того будь-яка дієздатна фізична особа ще за життя може укласти спадковий договір. За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження.. Заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним.

Відчужувач має право призначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті. У разі відсутності такої особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини.

Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.