Противірусні препарати

Противірусні препарати класифікують в залежності від хімічної структури та механізму дії. До нуклеозидів та нуклеотидів належать ацикловір, рибавірин, ганцикловір, валацикловір, бривудин. Механізм їх дії плягає у взаємодії з ДНК – полімеразою вірусу та встроюванні в ДНК, внаслідок чого формується дефектна ДНК. Римантадин належить до циклічних амінів та попереджає включення вірусу до клітин хазяїна. Застосовується як профілактичний засіб проти вірусів грипу А (особливо А₂) та В.

Інгібітори нейрамінідази (занамівір, оселталивір) впливають на віруси типу А та В що порушує їх агрегацію та вихід з клітин. Препарати застосовують в комплексному лікуванні грипу.

Інгібітори протеази (саквинавір, індинавір, ритонавір, нелфінавір) пригнічують протеази ВІЛ-1 та ВІЛ-2, що призводить до синтезу незрілих частин ВІЛ, які нездатні підтримувати подальший розвиток інфекції.

Нуклеотидні та нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (цидовудин, діданозин, ставудин, ламівудин) потрапляючи всередину клітин під впливом клітинних кіназ піддаються фосфорилюванню до трифосфату, а він діє як інгібітор та одночасно як субстрат для зворотної транскриптази ретровірусів, включаючи ВІЛ. За рахунок цього подальше утворення вірусної ДНК блокується завдяки вбудовуванню трифосфата у відповідні ланцюжки її молекули.

Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (невірапин, іфавіренц) безпосередньо зв’язуються з ферментом та блокують РНК- та ДНК – залежну активність ДНК – полімерази і, таким чином, викликають руйнування каталітичного центру ензиму. Активність препаратів цієї групи не пов’язана з трифосфатами.

Особливості кінетики окремих противірусних препаратів неведені в таблиці 34. Ацикловір при застосуванні на шкіру та слизові практично не всмоктується. Після внутрішньовенного або введення через рот фармакокінетичні параметри у дітей старше 1 року відповідають таким як у дорослих. Рибавірин погано зв’язується з білками плазми, але накопичується в еритроцитах. Виводиться з сечею шляхом гломерулярной фільтрації у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Період напіввиведення складає біля 2-х тижнів. Саквинавір піддається метаболізму у печінці за рахунок ізоферменту цитохрома Р 450 – СУЗА4.

Таблиця 34.

Фармакокінетика противірусних препаратів

Препарат		Т ½ (год.)	Зв’язок з білками плазми (%)	Біо- доступність (%)	Шлях виведення
Ацикловір	в/в	2,9	15,4		З сечею в незміненому стані
	per os	3,3	15,4	13-21	З сечею в незміненому стані
Ганцикловір	в/в	2,9	1-2
	per os		1-2	6-9	З калом
Валоцикловір	per os	3	15		З сечею
Саквинавір	per os		97		З калом
Ритонавір	per os		98-99	94	З калом
Нелфинавір	per os	2,5-5		78	З калом
Диданозин	per os	1,6			20% виводиться з сечею
Ламівудин	per os	5-7		80-85	З сечею в незміненому стані
Невірапін	per os			90	З сечею
Іфавіренц	per os	52-76	99,7		14-34% виводиться з сечею, 1% у незміненому вигляді
Занамивір	Ін-галя-ція	2,5-5,1	< 10		З сечею
Оселтамивір	per os	6-10	42	75	З сечею

Ритонавір метаболізується системою цитохрому Р – 450 до гідроксильованих неактивних метаболітів з наступною їх глюкуронізацією. Нелфінавір частково метаболізується цитохромом Р – 450 ізоферментом СУРЗА. Ламівудин в печінці метаболізується незначною мірою (5-10% прийнятої дози). Невірапін інтенсивно метаболізується за участю цитохрома Р-450. Іфавіренц по-різному впливає на ізоферменти цитахрома Р-450: інгибує СУР2С9, СУР2С19, СУРЗА4 та стимулює СУР2Е1. Оселтамивір не впливає на цитохром Р-450, а піддається метаболізму за рахунок естераз. Інозит пранобекс в організмі метаболізується з утворенням сечової кислоти.

Таблиця 35