Фармакокоінетичні параметри тетрациклінів

Препарати	Всмок-туваність (%)	Зв’язок з білками крові (%)	Т ½, год.	Обсяг розподілу, л/кг	Виведення з сечею, %
Доксициклін	95	90	18,5-22	17	50
Метациклін	85	80-90	7-14	1,0	30
Тетрациклін	66	65	6-10	1,3-1,6	37

Застосовують тетрацикліни дорослим та дітям старше 8 років при лікуванні різких захворювань, що викликані чутливими до них збудниками. Дозовий режим (таблиця 33) залежить від фармакокінетичних параметрів препарату та тяжкості перебігу захворювання.

Таблиця 33

Дозовий режим застосування тетрациклінів дорослим

Препарат	Шлях введення	Разова доза	Макси-мальна добова доза	Кількість введень на добу	Особливості застосування
Доксициклін	per os, в/в	100 мг	200 мг	1-2	Приймати per os під час їжі
Метациклін	per os	0,3 г	1,2 г	2-3	Приймати після їжі
Тетрациклін	per os	250-500 мг	2 г	4

При застосуванні тетрациклінів можливий розвиток алергічних реакцій, з боку шлунково-кишкового тракту можуть бути нудота, блювання, діарея, глосит, дисфагія, езофагіт, ерозія стравоходу; гематотоксичність проявляється у вигляді гемолітичної анемії, тромбоцитопенії, нейтропенії, еозинофілії, в окремих випадках виникає суперінфекція; тетрациклін також викликає ураження печінки та нирок, панкреатит, запаморочення, пігментацію шкіри, слизових оболонок та зубної емалі у дітей, підвищення внутрішньочерепного тиску, гіповітаміноз, фотосенсибілізацію.

При проведенні комбінованої терапії слід враховувати що антациди, солі кальцію, магнію заліза, холестирамін зменшують всмоктування тетрацикліну з травного тракту. Тетрациклін знижує ефективність пероральних контрацептивів та підвищує ризик розвитку маткових кровотеч, підвищує нефротоксичність метоксифлурана. При одночасному застосуванні з ретинолом підвищується ризик розвитку внутрішньочерепної гіпертензії.

Амфеніколи

Хлорамфенікол (левоміцетин) та тіамфенікол належать до препаратів широкого спектру дії з бактеріостатичним ефектом. Механізм дії пов’язаний з порушенням процесу синтезу білка в мікробній клітині на стадії переносу амінокислот т-РНК на рибосоми.

Після застосування через рот біодоступність хлорамфеніколу становить 80%, а після внутрішньом’язового введення – 70%. З білками плазми зв’язується 50-60% хлорамфеніколу, обсяг розподілу становить 0,6-1 л/кг. Піддається метаболізму в печінці, виводиться переважно з сечею у вигляді неактивних метаболітів, частково виводиться з жовчу (до 30% введеної дози).

Хлорамфенікол призначають при інфекціях, що викликані чутливими до нього збудниками, включаючи такі захворювання як черевний тиф, паратиф, генералізована форма сальмонельозу, ієрсиніоз, бруцельоз, туляремія, рикетсіоз, хламідіоз, пситтакоз, трахома. Через рот препарат призначають за 30 хвилин до їжі, дорослим по 0,25-0,5 г 3 – 4 рази на добу (максимальна добова доза для дорослих становить 4 г). Парентерально (п/ш, в/м, в/в) дорослим вводять по 0,5-1 г 2 – 3 рази на добу.

Серед найбільш частих ускладнень терапії є: гематотоксичність (гранулоцитопенія, ретикулоцитопенія, еритропенія, зниження рівня гемоглобіну, апластична анемія), нейротоксичність (психомоторні розлади, сплутаність свідомості, зорові та слухові галюцинації, зниження гостроти слуху та зору), ураження шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, діарея), можливі також алергічні реакції та пригнічення мікрофлори кишечнику.

При проведенні комбінованої терапії хлорамфенікол не слід призначати з препаратами які пригнічують кровотворення (сульфаніламіди, похідні піразолону, цитостатики), не застосовувати разом з фенітоїном, неодикумарином, толбутамідом, барбітуратами.