Фармакокінетичні параметри макролідів

Препарат	Т ½ (год.)	Зв’язок з білком (%)	Т макс, год.	Виведення з сечею (%)
Еритроміцин	1-1,5		2	5-15
Роваміцин	8	10	5-10	> 10
Мідекаміцин			1-2
Рокситроміцин	8-11	30-70	1,5-2
Джозаміцин	1,5-2,5		1
Кларитроміцин	5		2-3	10-30
Азитроміцин	7-9		2-3
Телітроміцин	10	60-70	1-2	17

Метаболізуються макроліди в печінці за участю цитохрома р-450 (ізоформа СУРЗА4) з утворенням неактивних метаболітів та сполук з антибактеріальною активністю. Метаболіти виводяться з жовчу та з сечею. При порушенні функції нирок необхідна корекція дози кларитроміцина та рокситроміцина, а при цирозі печінки подовжується період напіввиведення еритроміцина та джозаміцина.

Основними показаннями для застосування макролідів є: інфекції дихальних шляхів (в тому числі викликані “атиповими” збудниками), інфекції вуха, інфекції шкіри та м’яких тканин, інфекції, що передаються статевим шляхом, інфекції шлунково-кишкового тракту, токсоплазмоз, опортуністичні інфекції у хворих на СНІД, хвороба Лайма, одонтогенні інфекції. Рекомендовані дози макролідів наведені в таблиці 24.

Таблиця 24

Дозовий режим у дорослих при застосуванні макролідів

Препарат	Шлях введення	Разова доза	Максимальна добова доза	Кількість введень на добу
Еритроміцин	per os	200-400 мг	2-3 г	4
Роваміцин	per os	3 000 000 ОД	9 000 000 ОД	2-3
	в/в	1 500 000 ОД	9 000 000 ОД	3
Мідекаміцин	per os	400 мг	1 600 мг	3
Рокситроміцин	per os	150 мг	300 мг	2
Джозаміцин	per os	0,5 г	2 г	2-3
Кларитроміцин	per os	250-500 мг	2 г	2
Азитроміцин	per os	500 мг	1 г	1
Телітроміцин	per os	800 мг	800 мг	1

При проведенні комбінованої терапії слід враховувати можливість фармакокінетичної взаємодії на етапі біотрансформації. Адже за рахунок конкуренції стосовно цитохрома Р 450, макроліди можуть змінювати безпеку та ефективність препаратів, що застосовуються з ними одночасно (таблиця 25). Наприклад, гальмування біотрансформації антигістамінних препаратів ІІ-ї генерації призводить до підвищення їх концентрації у крові з наступним посиленням кардіотоксичності (розвиток синдрому “піруета”).

Ускладнення терапії (таблиця 26) при застосуванні макролідів це: алергічні реакції, фармакотоксичні реакції, серед яких найбільш поширені діспептичний синдром та гепатотоксичність, яка проявляється підвищенням рівнів білірубіну та печінкових трансаміназ в сироватці крові. Як і всі інші антибактеріальні засоби, макроліди здатні викликати дисбактеріоз.

Таблиця 25