15. Г. Тард у поглядах на економічну психологію.

Г.Тард психологізував суспільні відносини, основними соціальними процесами вважав конфлікти, пристосування й наслідування, за допомогою якого індивід засвоює норми і правила поведінки.

Він дійшов висновку, що умовою інноваційності є не конкуренція, а співпраця, і це особливий її різновид: cooperation de rencontre inter-cerebrale, тобто співпраця, що виникає завдяки зустрічі мізків. Власне ці міжмізкові відносини ведуть до формування нових знань, а також створюють підґрунтя для суспільної комунікації, без якої була б неможлива подальша фаза копіювання інновацій.

Досліджуючи умови, необхідні для виникнення такої співпраці, Тард вказував, що варто враховувати такі неекономічні чинники, як бажання, відчуття і віра, оскільки це вони є головними силами, що штовхають людей до відносин, що спираються на порозумінні, а не на насильстві.

Когнітивний капіталізм

Концепції французького вченого, висловлені в таких творах, як "Економічна психологія" і "Закони наслідування", не мали великого шансу здобути популярність під час промислового капіталізму. Ситуація радикально змінилася, коли разом з інформаційною й інтернет-революцією капіталізм перейшов з промислової фази в когнітивну, тобто таку, коли вже ніхто не має сумніву, що головним джерелом вартості є власне інновації, а також вироблення та застосування знань.

Існує такий ефект, коли, за виразом Г.Тарда, «під впливом преси в суспільстві створюється колективна свідомість, об’єднана атмосферичною оболонкою, коли певні якості індивідів взаємно позначаються одне на одному, а їх дії зливаються в унісон, спрямовуються загальною течією ідей й пристрастей. Така духовна єдність індивідів породжується одночасністю їхніх переконань, що формуються пресою»

16. Гуго Мюнстенберг і психотехніка. (1863- 1916)

Психотехника (от греч. ψυχή — душа, и др.-греч. τεχνικός от τέχνη — искусство, мастерство, умение) — отрасль психологии, получившая широкое распространение в 1910—1930-х гг. и изучавшая приложение психологии к решению практических вопросов, в основном связанных с психологией труда, профориентацией и профотбором. В настоящее время содержание психотехники, её проблемы и методы вошли в сферу прикладной психологии:психологии труда, организационной психологии, инженерной психологии.

Термин «психотехника» предложил в 1903 году немецкий психолог В. Штерн у його книзі «Про психології індивідуальних відмінностей». Він визначив психотехніку як прикладну психологію, що за вирішення завдань життя, звернених в майбутнє; тут психологічні знання виконують роль конструктивних інструментів на поведінку людей, для передбачення їх майбутніх діянь та результативності цих дій, до створення, виховання, розвитку якостей особистості, умінь і навиків.

а в 1908 году немецкий психолог Г. Мюнстерберг сделал попытку оформить психотехнику как науку, определив её содержание и методы ("Психология промышленной производительности" (1913).) Она стала важной вехой на пути сближения психологии с практикой. В ней рассматривались вопросы научного руководства предприятиями, профотбора и профориентации, производственного обучения, приспособления техники к психологическим возможностям человека и другие факторы повышения производительности рабочих и доходов предпринимателей. Мюнстерберг установил непосредственную связь с крупными американскими промышленными и транспортными компаниями. Они охотно направляли в его лабораторию испытуемых и руководствовались его рекомендациями при отборе рабочих и служащих. Преимущество экспериментально-психологических показателей по сравнению с интуицией и житейским опытом было очевидно. +_Психическая_гигиена, психология_воздействия (в_частности,средствами плаката, рекламы, кино и т. п.), психотерапия, психология искусства. Загальні методологічні основи психотехніки як напрями прикладної психології були представлені у його праці, яка вийшла 1914 р – «Основи психотехніки» (оттеснение на второй план показаний самонаблюдения.) вперше чітко було поставлено завдання практичного використання висновків психологічної науки про закономірності людської психіки, поведінки людей соціумі, спілкування, індивідуальних і соціальних особливостях представників різних соціальних груп.

Г. Мюнстерберг чітко визначає те, що психотехніка не тотожна з прикладною психологією, проте становить її половину. Він поділяє прикладну психологію на психологію культури, характер завдань якої – «пояснювальний з устремлінням в минуле», і психотехніку, характер завдань якої – «практично життєвий, звернений у майбутнє». Тобто. про психотехніки можна говорити тоді, «коли мова про досягненні будь-якої що належить до майбутньої цілі».

М. первоначально вел работу в двух направлениях. С Целью диагностики для профотбора он, исходя из предположения, что психическая деятельность каждого человека представляет комплекс функций (память, внимание, общий интеллект, быстрота реакции и т. д.), определял с помощью тестов уровень развития этих функций, необходимый для успешного выполнения данной работы. Здесь применялись логика и техника дифференциальной психологии.

Другое направление исходило из анализа требований профессии к нервно-психическим функциям. (изучение деятельности вагоновожатого с целью уменьшения аварийности на транспорте – моделирование ситуации).

Психотехника как система психологических способов и средств составила основание практической психологии. Ее назначение – решение разнообразных психологических проблем вплоть до формирования личности человека, овладение человеком своим внутренним миром в процессе саморазвития и самоактуализации В предложенной Мюнстербергом структуре психотехники можно выделить три блока – предмет, метод и область приложения, которые заполнялись связкой трех категорий – сознания, практики и культуры: предмет психотехники – сознание, ее метод – практика, область приложения – культура.