48. Чотири фази в розвитку маркетингу.

Давід Куртц виділяє чотири ери в історії маркетингу: 1) ера виробництва; 2) ера продажу; 3) ера маркетингу; 4) ера взаємовідносин.

1. Ера виробництва, або ера пасивного маркетингу: 20-ті рр ХХ ст. Розвиток масового виробництва і домінування попиту над виробництвом.

Цей етап характеризується основною думкою про те, що хороший продукт може сам себе продати. Єдиною умовою комерційного успіху є ефективне виробництво якісної продукції. Характерним для цього етапу є нестача виробничих потужностей та активний попит. Апогеєм реформи виробництва став перехід на конвеєрну лінію. Складальний конвеєр сприяв економії та зростанню виробництва. Маркетингові комунікації на цьому етапі не застосовувалися, оскільки єдиним важелем просування товару вважали його якість. Указаному етапу притаманне ігнорування вивчення ринку, потреб споживачів, товарів конкурентів, а реалізація продукції має масовий характер.

2. Ера продажу: 1930-1950 рр. Наукова-технічна революція забезпечила потік товарів з нормальним попитом. Зміна попиту – виробництвом.Зростає споживчий ринок. Приходить усвідомлення того, що товари потрібно продавати. Стратегії – особисті продажі і реклама товару.

Економічні труднощі 20-х і 30-х років спричинили появу нового кредо: орієнтації на збут. Продукцію, що випускається, потрібно продавати, і, якщо достатнього попиту немає, то його потрібно створити за допомогою активної політики збуту. Як і раніше, приділяючи увагу процесу виробництва, підприємці, проте, почали усвідомлювати факт, що продукти не можуть продаватися самі по собі. У той час головною запорукою успіху вважалась інтенсифікація зусиль із реалізації виробленої продукції. Споживач проінформований про наявність на ринку товарів-аналогів, тому основна увага приділяється переконанню потенційних покупців, у центрі комерційного успіху постає торговий агент, як запорука успішних результатів діяльності. У вказаний період поняття "продаж" і "маркетинг" не розділяють, проте він започаткував появу перших інструментів із просування товарів.

3. Ера маркетингу: 1950-1970 рр. Ефективне виробництво і просування не гарантують купівлю товару. Завдання – створення концепцій виходу на ринок. Маркетинг – вирішальний фактор досягнення успіху. Основну роль відіграє реклама, засоби просування й маркування, більшого значення почали надавати проблемам відмінності своєї продукції від продукції конкурентів.

Цей етап характеризується переходом від ринку продавця, з великою кількістю покупців обмеженого набору товарів і послуг, до ринку покупця з розмаїттям запропонованих продуктів для споживання. Таким чином, перед компаніями постало завдання не тільки виробляти та продавати товари, а й створювати певну концепцію їх виходу на ринок. У 1940 р. вперше "Дженерал Електрік" оголосила про нову філософію управління, маркетингова концепція здобула домінуючу позицію. Маркетинг і продаж перестали бути словами синонімами. Маркетинг вже не відіграє допоміжну роль і стає вирішальним фактором досягнення успіху; компанії виділяють значні бюджети для створення відділів маркетингу, які мають за мету покращення показників діяльності компанії. Саме цей етап знаменується широким застосуванням маркетингових комунікацій, коли основну роль у діяльності стала відігравати реклама, засоби просування й маркування, більшого значення почали надавати проблемам відмінності своєї продукції від продукції конкурентів.

4. Ера стратегічного маркетингу і взаємовідносин: 80 рр. ХХ ст. Пошук нових шляхів просування продукції. Здійснення комунікації з клієнтом. Завдання – визначити реальні потреби споживачів. Дослідження споживчої поведінки, пошук впливу на неї. Здійснюється орієнтація на всіх учасників ринкового процесу. Концепція «соціо-маркетингу» - усвідомлення балансу цілей організації , потреб споживачів та довгострокових інтересів суспільства, з урахуванням зростання добробуту всіх його членів. Концепція «інтегрованого маркетингу» - поєднує маркетинг збуту, закупівель і суспільний маркетинг (звязки з громадськістю).

Цей етап розпочався внаслідок трансформації споживчої орієнтації, характерної для ери маркетингу. Прагнення компаній націлені на пошук нових інноваційних можливостей щодо просування. Сучасний маркетинг потребує набагато більшого, ніж створення товару, що задовольняє потреби клієнта. Фірми мають здійснювати комунікацію зі своїми клієнтами. Характерною для цього етапу є підвищена увага для встановлення й підтримки сталих стосунків із покупцями, посередниками, партнерами. Маркетинг лояльності, ставлячи клієнтоорієнтованість на вищий щабель, переконує в цінності довгострокових, взаємовигідних стосунків між покупцем і продавцем. Ідеться про встановлення діалогу з клієнтом, чию поведінку постійно аналізують, що дозволяє максимально задовольняти його потреби.