Розділ 1 Загальні засади

Стаття 1 . Цивільна оборона України є державною системою органів управління , сил і засобів, що створюються для організації й забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій* техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Систему цивільної оборони складають:

органи державної виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких внесено функції, пов’язані з безпекою й захистом населення, попередженням, реагуванням і діями в надзвичайних ситуаціях;

органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі центральних та місцевих органів державної виконавчої влади й адміністрації підприємств, установ,організацій незалежно від форм власності й господарювання;

сили й засоби , призначені для виконання завдань цивільної оборони;

фонди фінансових , медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;

системи зв’язку, оповіщення та інформаційного забезпечення.

Стаття 2. Заходи цивільної оборони поширюються на всю територію України, всі верстви населення, а розподіл за обсягом і відповідальністю за їх виконання здійснюється за територіально-виробничим принципом.

Завданнями Цивільної оборони України є :

• запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження й запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій , катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;

• оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій у мирний та воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку;

• захист населення від наслідків аварій , катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;

• організація життєзабезпечення населення під час аварій , катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;

• організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха й осередках ураження;

• створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв’язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часів;

• підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил , навчання населення вміння застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

Стаття 3. Загальне керівництво Цивільною обороною України відповідно до її побудови покладається на Кабінет Міністрів України, Раду Міністрів Республіки Крим, центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, адміністрацію підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання.

Начальником Цивільної оборони України є Прем’єр-міністр України або окрема посадова особа; на інших адміністративно-територіальних рівнях функції начальників цивільної оборони здійснюють голови та керівники відповідних органів виконавчої влади; в міністерствах, інших органах державного управління та на об’єктах народного господарства начальниками цивільної оборони є їхні керівники.

Безпосереднє керівництво виконанням завдань цивільної оборони, діями її органів управління та сил під час надзвичайних ситуацій, а також відповідальність за їх виконання покладається на штаби цивільної оборони, спеціальні підрозділи міністерств і відомств, залучені до виконання завдань захисту населення і подання йому допомоги у надзвичайних ситуаціях, та на штатних працівників цивільної оборони підприємств.

Повноваження територіальних штабів цивільної оборони та перелік міністерств, що залучаються до виконання завдань захисту населення, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Територіальні штаби цивільної оборони відповідно до законодавства України входять до складу місцевих державних адміністрацій та інших місцевих органів державної виконавчої влади за принципом подвійного підпорядкування.

У штабах цивільної оборони до району міста, віднесеної до відповідної групи включно, провідні посади комплектуються військовослужбовцями, граничну чисельність яких визначає Кабінет Міністрів України.