Відходи вугільного виробництва

Основними виробничими відходами діяльності вугільних шахт є порода та високомінералізовані шахтні води.

Породи складаються в породні відвали, загальна площа яких станових 290 га. В них заскладовано 90,0 млн. тонн породи.

Породи флотації ЦЗФ “Червоноградська” складуються в мулонакопичувачі загальною площею 141 га, в яких заскладовано 8,5 млн. тонн відходів.

Шахтні води відкачуються в ставки-накопичувачі площею 60 га.

Біля гірничих виробок, відвалів, териконів уміст важких металів у декілька разів перевищує ГДК, або доходить до граничного рівня (свинець – 5 ГДК, мідь – 3 ГДК, цинк,нікель – 2 ГДК, ванадій – 1 ГДК; уміст важких металів у ґрунтах становить: свинець – 80 мг/кг при ГДК 30 мг/кг, мідь – 160 мг/кг при ГДК 100 мг/кг, цинк – 500 мг/кг, нікель 50 мг/кг ). Поверхня забруднена важкими металами й елементами І і ІІ класу небезпечності. Джерела постачання небезпечних хімічних елементів – породні відвали й хвостосховища шахт.

Шахтні терикони розташовані в районі річкової системи річок Західний Буг, Солокія, Рата, й не мають безпосереднього зв'язку з річковою системою. Однак при опадах та у весняний період поверхневі стоки від териконів фільтруються у ґрунти, а від деяких шахт безпосередньо в ріки Західний Буг , Рата та Солокія, забруднюють водоносні горизонти питної води та ґрунти, проникають у річкову систему й забруднюють її.

Видобуток вугілля й його переробка призвели до інтенсивного забруднення токсичними елементами ґрунтів поблизу гірничих виробок, відвалів, териконів, де вміст важких металів перевищує значення ГДК.

Таким чином , забруднення ґрунтів із значним умістом солей важких металів призвело до помітного погіршення як фізичних властивостей, так і хімічного складу ґрунтових вод. Лабораторні дослідження води в криницях населених пунктів Сілець, Межиріччя, Бендюга, Волсвин, Добрячин, Ванів, Городище вказують на її невідповідність вимогам санітарних правил як за хімічними так і за бактеріологічними показниками. Особливо критичний стан якості води в селах Сілець, Межиріччя, Городище, Добрячин, де вміст заліза перевищує ГДК в 33 - 130 разів, марганцю 1,2 - 3,3 рази, нітратів в 1,2-2 раза. Відмічено високий уміст хрому, алюмінію, цинку, свинцю, миш’яку, ртуті, стронцію й кадмію.

Хімічні елементи мають властивість накопичуватися в м’ясі , молоці та овочах, які споживаються населенням.

За висновками санепідемстанції та даними статистики захворювань район несприятливий щодо захворюваності на хвороби підшлункової залози й печінки, гастрити й дуоденіти, захворюваності сольовими артропатіями, крім того, високі показники захворюваності на ішемічну хворобу серця й хронічні бронхіти серед дорослих.

З кожним роком зростає захворюваність серед дорослого населення на хронічний гепатит.

Поширеність холециститів і холангітів дітей на протязі 5-ти років значно вище відносно середньообласних показників.

У кінці 1995 - 1996 років було зафіксовано максимальне поширення захворювання дітей на флюороз та гіпоплазію зубів у м. Сокаль, смт. Жвирка, та особливо дітей, які живуть на території Острівської, Ванівської, Сілецької, Межирічанської, Волсвинської сільських рад, які розташовані в межах діяльності шахт.

Житлова проблема.

При організації будівництва шахт Львівсько-волинського вугільного басейну, для тимчасового поселення шахтобудівельників у 1951 році розпочато будівництво тимчасових житлових будівель барачного типу в смт.Жвирка з терміном експлуатації 10-15 років. У будинках барачного типу, в яких відсутні елементарні комунальні умови , проживає 235 сімей, із них 37 сімей шахтарів.

Виконком Сокальської районної ради рішенням від 16.01. 1986 року за № 27 та за № 350 від 27.01.1986 року, затвердженим Львівською обласною радою, визнав 42 будинки барачного типу в смт.Жвирка старезними, які не відповідають санітарно-технічним вимогам і не підлягають ремонту.

Проблема гідроспоруд.

В межах Сокальського району знаходиться водосховище на р.З.Буг для виробничих потреб Сокальського заводу хімічного волокна загальною площею 8,68 кв.км. ВАТ "Сокальський завод хімічного волокна" на протязі 5 років практично не працює й не може утримувати на своєму балансі цей комплекс та забезпечувати регулювання стоку р.З.Буг.

З цієї ж причини з’явились ознаки руйнувань залізобетонного мосту через р. З.Буг у м.Сокалі, який є єдиним сполученням правого й лівого берега ріки. Питання капітального ремонту мосту потребує негайного вирішення.

Таким чином причинами погіршення екологічного стану навколишнього природного середовища в Сокальському районі є вуглевидобувна діяльність Міністерства вугільної промисловості, яке створило цю ситуацію й згідно існуючого природоохоронного законодавства повинно відтворити екологічний стан регіону.