Бориславський нафтопромисловий район

У м. Бориславі впродовж багатьох років у результаті довготривалого нафтовидобування спостерігається високий рівень загазованості території.

Унікальне нафтове родовище, відоме у світі, як найстаріший центр нафтовидобутку в Україні, виходить на поверхню в житлових масивах. Програми минулих часів передбачали винесення центру міста на околицю.

Бориславське нафтове родовище є одним із найбільших у Європі. Основні стадії його розробки минули поза проблемами загазованості. Тоді про них ніхто не знав, не вивчав, хоча нафту почали видобувати за допомогою шахт-колодязів ще у 1833 р. У ті часи, виходячи на поверхню землі, мігруючі вуглеводні нейтралізувались спонтанно, природним шляхом.

В результаті хижацької експлуатації родовища на ньому пробурено понад 2000 свердловин та викопано понад 20000 шурфів колодязів.

З розвитком нафтової промисловості територія міста розбудувалася з відповідною трубопровідною інфраструктурою. Видобутком нафти в довоєнний період займалися в Бориславі сотні іноземних фірм і підприємств. На його інтенсифікацію впливали досягнення світової науки, політика, промислова й торговельна кон’юнктура, тощо. Усі ці чинники давали вражаючі наслідки. Так, у 1909 р. видобуток нафти з родовища сягнув 2 млн. тонн, що тоді складало майже 5% світового видобутку. Однак навколишнє середовище з активним розвитком цивілізації уже не могло забезпечувати нейтралізацію всезростаючого нагромадження вуглеводнів у приповерхневих шарах землі.

Критичним моментом стало 29 квітня 1972 року, коли вуглеводнева газоповітряна суміш проникла в підвальне приміщення двоповерхового цегляного будинку по вул. Щорса,12 (нині В.Великого) та спричинила вибух, який зруйнував будинок і привів до загибелі 20 осіб.

З того часу почали конкретно займатися проблемами загазованості, була виконана перша науково-обгрунтована розробка з цих питань.

Проблема загазованості міста є комплексною й складається з 2-х основних взаємопов’язаних причин: геогенної й техногенної .

Перша полягає в розташуванні на території міста двох родовищ - нафтогазового й озокеритового зі складною структурно-тектонічною будовою. Подібне природне явище зустрічається рідко.

Техногенна причина пов’язана з розташуванням на території понад 30 кв.км. великої кількості видобувних гірничих споруд різного призначення та різної глибини (від декількох десятків до 3-х тисяч метрів). Усі ці гірничі виробки ніколи не були герметичними, значна їх кількість самоліквідувалася через утрату достатнього видобутку рідких або твердих вуглеводнів, усі замортизовані. Свердловини були з’єднані нафтопроводами, вакуумними газопроводами, тощо. Десятки кілометрів їх залишилося бездіючими в землі, вони кородовані й є провідниками блукаючих приповерхневих вуглеводнів.

Надзвичайно складними ці обставини залишаються й сьогодні . Існує потенційна небезпека скопичення газів метанового ряду, їх вибуху й жертв серед людей, як це мало місце в 1972 році. Так, 16 березня 1999 року, внаслідок міграції газів через труби каналізаційних мереж та через тріщини фундаментів будинку й підлоги, стався вибух газу в приміщенні контори цеху видобутку нафти й газу №1 й потерпіло 5 чоловік, які там перебували.

Сьогодні на більшості аномальних ділянок загазованість сягає 1,5%, 2%, а подекуди 6%. Контроль загазованості ведеться спеціалістами НГВУ "Бориславнафтогаз".

Львівська обласна рада 1 жовтня 1998 року прийняла рішення №79 й звернулася до Верховної Ради України з пропозицією щодо цільового фінансування першочергових заходів на суму 4780 тис.грн. за рахунок коштів державного бюджету, як це передбачено прогнозованими джерелами фінансування. Однак у видатках державного бюджету ці кошти передбачені не були.

Основними виробництвами у м. Бориславі, які займаються проблемами нафтогазовидобутку, загазованості та контролю щодо цього, діяльність яких безпосередньо впливає на стан загазованості, являються НГВУ "Бориславнафтогаз", ВАТ "Бориславський озокерит", Бориславське виробництво по переробці нафтового газу.