М. Дрогобич

Водозабір “Гірне”

Водопостачання м. Дрогобича здійснюється з двох водозаборів “Уріж” та “Гірне”. Крім того, водозабір “Гірне” забезпечує водою

м. Стебник, м. Трускавець та села Дрогобицького району (загальна кількість населення 300 тис. чоловік).

Необхідне будівництво резервної лінії водогону, для забезпечення сталого подавання питної води населенню. Крім цього, через

санітарну зону водозабору “Гірне” проходить продуктопровід Дрогобич-Калуш і нафтопровід Долина-Дрогобич. Продуктопровід є постійним джерелом надзвичайних ситуацій на водозаборі “Гірне”. Внаслідок аварії на продуктопроводі Дрогобицький регіон на 4 місяці (з грудня 1999 року по квітень 2000 року) залишався без питної води.

Під час ліквідації аварії був побудований повітряний перехід водогону через р. Стрий, який був підключений до свердловин Львівського

водозабору, з перспективою будівництва нового водозабору “Семигинів”

Очисні споруди

На каналізаційних очисних спорудах м. Дрогобича здійснюється очищення госппобутових та частини дощових стоків, що поступають із

міст Дрогобич, Борислав, Стебник, Трускавець.

На сьогоднішній день через недостатню потужність очисних споруд щоденно в р. Тисмениця скидається біля 5 тис.м³ стічних вод

без очищення. Такий стан може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій.

.Міст по вул. Бориславській

Підмиваються берегові опори моста через р. Тисмениця, є загроза його руйнування. Внаслідок цього від сполучення буде

“відрізаний” мікрорайон Млинок і Млинок-Сівкових міста.

Міст знаходиться на балансі управління ЖКГ Дрогобича. Роботи по берегоукріпленню й підсиленню моста не проводяться.

Стебницьке державне гірничо-хімічне підприємство "Полімінерал"

Постійне недофінансування необхідних природоохоронних заходів, систематичні відключення підприємства від

електропостачання

призведе до некерованого поступлення аварійних водопритоків у підземні виробки рудників № 1,2 і затоплення насосних станцій, розчинення опорних ціликів, обвалювання земної поверхні й, як результат, техногенного землетрусу. Це, у свою чергу може, спричинити руйнацію будівель і споруд у містах Стебник, Дрогобич і Трускавець, пошкодження греблі хвостосховища підприємства, де накопичено 3 млн.м³ висококонцентрованих розчинів, призвести до людських жертв.

Єдиним виходом із критичної ситуації, що сталась на підприємстві, є повне й регулярне фінансування природоохоронних робіт із

державного бюджету . Вимагає кардинального та однозначного вирішення на державному рівні питання необхідності у функціонуванні підприємства як такого, або в протилежному випадку його консервації чи ліквідації з відповідним під це фінансуванням.

Водопостачання

Ситуація на ДГХП “Полімінерал” викликає постійну деформацію земної поверхні, внаслідок чого існує загроза пошкодження

магістрального водогону Доброгостів-Дрогобич.

При пошкодженні водогону без питної води залишаться м. Стебник і основна кількість споживачів Дрогобича та Трускавця.

Стебницьке ДГХП "Полімінерал" остаточно сформувалось у 1946 р. на базі однойменного калійного родовища, яке є унікальними покладами полімінеральних калійних руд із запасом близько 700 млн. тонн.

Стебницьке родовище калійних солей відроблялось двома підземними рудниками загальною потужністю 4 млн. тонн на рік. Видобуток руди згідно початкових проектів здійснювався без закладання відпрацьованих порожнин унаслідок чого утворено близько 30 млн. м³ пустот.

Тільки міжвідомчою комісією в 1978 році було прийняте рішення про обов'язковість закладання.

У зоні впливу підроблених територій розташовані житлові будинки м. Стебника та с. Станеля, районний водогін, залізнична та шосейні магістралі, високовольтні мережі, каналізаційний колектор, а зона санітарної охорони курорту Трускавець проходить через територію підприємства.

Суттєві природоохоронні проблеми, окрім пустот, розпочалися в 1978 році коли після землетрусу в Румунії розпочався аварійний водоприток у підземний рудник № 2, що є аномальним явищем для солянокалійних шахт. За вказаний період із рудника викачано біля 3,5 млн. м³ розсолів і утворилося близько 500 тис. м³ карсту (за прогнозними даними).

Поглибилися ці проблеми в 1983 році після аварії на хвостосховищі збагачувальної фабрики - прорив греблі з виливанням із гідрографіку в сітку р. Дністер (від м. Стебник до Молдови) 4,5 млн. м³ високо мінералізованих солевих розчинів. Основним заходом щодо ліквідації наслідків цієї масштабної аварії було проведення реконструкції підприємства.

У 1988 році основне виробництво було повністю зупинено на реконструкцію, яка через відсутність власних і державних коштів так і не проводилась. У зв'язку з цим підприємство виробляє лише сиромелений каїніт у обсязі 1594 тис. тонн, маючи потужності 1 млн. тонн у рік.

В 1997 р. екологічна ситуація на підприємстві знову значно погіршилась у зв'язку з аварійним прориванням води вже на підземному руднику № 1. Тоді проведеними тампонажними роботами основний водоприток удалося припинити. Проте для повної безпеки необхідно було виконати певний об'єм гідротехнічних робіт : будівництво насосної станції, гідроізоляційної перемички, тощо. Однак, незважаючи на реальну небезпеку, коштів не було виділено. Повторна аварія в цьому ж місці в 1998 році призвела до підтоплення робочих горизонтів і виведення з ладу рудника. З резервного фонду Кабінету Міністрів для ліквідації аварії було виділено в кінці 1998 року 0,5 млн. грн. та в 1999 р. - 1 млн. грн.

У грудні 1999 року й 6 березня 2000 року на шахтному полі рудника № 2 утворилось 2 провальні вирви об'ємами на 2 тис. м³ кожна. Особливо небезпечна остання тому, що розміщена в заболоченому, низинному місці, в 30 м від русла річки й існує реальна небезпека проривання її у шахту.

Призупинення ведення попереджувальних робіт щодо водопритоків на рудниках може призвести до неконтрольованого затоплення рудників та їх утрати з усім обладнанням, аварії на водопроводі Стрий - Дрогобич , ЛЕП 220 і 110 КВ, залізничній та шосейній дорогах , загибелі родовища калійних солей, під загрозою опиняться унікальний курорт Трускавець, басейн ріки міжнародного користування Дністер та ін.

Залишається невирішене питання закачування високомінералізованих розсолів у відпрацьовані підземні газові горизонти та ліквідації хвостосховища як потенційно-небезпечного об'єкта.

На сьогодні розсоли, що утворюються в шахтах, постійно відкачуються у хвостосховище, а далі в р. Дністер і якщо внаслідок прориву дамби хвостосховища в 1983 р. у Дністер поступило 4,5 млн. м³ розсолів, то за рахунок, так званого, дозованого вимушеного скиду їх за останні 16 років скинуто 3,3 млн. м³.

Недостатнє державне фінансування природоохоронних робіт не тільки посилює економічну кризу й соціальну напругу, а й призводить до виникнення вкрай обов'язкових планових природоохоронних та аварійних робіт, серед них. наукового обстеження гідронебезпечних зон родовища та хвостосховища. Нехтування цим може привести до техногенно-екологічної катастрофи з непередбаченими наслідками.