2. Поняття податків у широкому та вузькому розумінні

Одна з головних проблем юридичного визначення податку полягає в тому, що в теорії, законодавстві та практиці цієї сфери склалася традиція неоднозначного вживання терміна «податок». Така традиція не є випадковою, оскільки в процесі розвитку оподаткування як основної форми фінансової діяльності держави з мобілізації коштів до централізованих фондів у складі державних доходів сформувався цілий ряд різноманітних як за формою, так і за сутністю обов’язкових платежів: податки, збори, мито, внески, плата тощо. Проте їх об’єднує те, що всі вони є складовими си­стеми державних доходів, вилученнями частини національного доходу, тобто власності платників, і їхнє надходження використовується для фінансування виконання функцій і завдань держави. При цьому щодо складу платежів системи оподаткування сформувалось два основних підходи — вузький і широкий.

При вузькому підході до складу платежів системи оподаткування відносять виключно податки як специфічні платежі, наділені характерними ознаками, що відрізняють їх від інших платежів. У цьому разі лише власне податки підлягають режиму правового регулювання податкової системи, а правове регулювання інших, неподаткових платежів, є відмінним від податкової системи, і законодавство, яке їх визначає, не відноситься до податкового. Юридичне визначення податку досить однозначне і не викликає особливого різнобою у тлумаченнях.

При широкому підході до складу платежів податкової системи відносять як власне податки, так і інші платежі — збори, мито, внески тощо. Тобто будь-які вилучення коштів для фінансування публічних видатків є елементами податкової системи. При цьому всі вони підлягають режимові правового регулювання податкової системи й визначаються податковим законодавством. У цьому разі з’являється необхідність двозначного вживання терміна «податок» — у вузькому та широкому тлумаченні.

3. Розмежування окремих видів обов’язкових платежів

Застосована в бюджетному законодавстві систематизація платежів на податкові й неподаткові побудована за формальними критеріями й не дає розуміння сутнісних відмінностей між окремими платежами. Таким же, по суті, є підхід і податкового законодавства, яке не робить різниці між податком, збором, іншими видами обов’язкових платежів. Тобто, виходячи з нормативного визначення податку, збору, іншого обов’язкового платежу відповідно до ст. 2 «Про систему оподаткування», усі ці платежі за юридичним визначенням і статусом є рівними та підлягають єдиному режиму правового регулювання податкової системи.

Проте насправді відмінності між окремими видами обов’язко­вих платежів, безумовно, існують, і їхнє неврахування часом призводить до цілком конкретних юридичних наслідків. Потреба визначення відмінностей між окремими видами обов’язкових пла­тежів обґрунтовується необхідністю правильного їхнього розуміння суб’єктами як сфери правозастосування — платниками й податковими органами, так і сфери правотворчості — законодавцями.

Як приклад такого нехтування відмінностями між окремими видами обов’язкових платежів можна навести нині вже, щоправда, не чинну редакцію кримінальної статті за номером 148-2 під назвою «Ухилення від сплати податків». У процесі правозастосування виявилось, що термін «податки» у цьому випадку може бути застосований лише у вузькому розумінні, тобто як специфічний платіж, один із різновидів обов’язкових платежів системи оподаткування, а не в широкому розумінні як родове поняття щодо всіх обов’язкових платежів системи оподаткування, яке, очевидно, мав на увазі законодавець. Подібний приклад маємо і в ст. 74 Конституції України, яка забороняє проведення референдумів щодо законопроектів із питань податків, бюджету та амністії. Широке розуміння терміна «податки», яке, очевидно, мав на увазі законодавець, у цьому разі є сумнівним або щонайменше вимагає додаткового тлумачення. Очевидно, що до родового поняття стосовно платежів системи оподаткування доцільно застосувати термін «обов’язковий платіж», що випливає з тексту Закону України «Про систему оподаткування».

Отже, потреба розмежування окремих видів обов’язкових платежів є не суто теоретичною, але й значною мірою практичною.

Оскільки законодавчі визначення не дають чіткого розмежування окремих видів обов’язкових платежів, то природно, що цю справу намагається вирішити наука податкового права.

Слід зазначити, що наукові підходи до систематизації обов’язкових платежів ґрунтуються переважно на сутнісних критеріях, на відміну від законодавчих підходів, які більшою мірою є формальними.