Тема 15. Система права

Зміст теми:

Поняття системи і структури права. Роль системи права у регулюванні суспільних відносин. Основні риси системи права. Системність, об’єктивність, соціальна обумовленість, динамічність системи права. Норма права як первинний елемент системи права. Поняття правового інституту. Субінститут права. Галузеві і міжгалузеві інститути права. Підгалузь права. Співвідношення інституту і підгалузі права. Галузь права. Критерії виділення галузей права. Предмет і метод правового регулювання як основні критерії для виділення галузі права. Імперативний і диспозитивний методи регулювання суспільних відносин. Додаткові методи. Питання критеріїв виділення галузей права у вітчизняній і зарубіжній теоретико-правовій науці. Поняття юридичного режиму як методу правового регулювання. Юридичний процес як критерій для виділення галузей права. Система галузей права. Концепція профілюючих, або базових галузей. Спеціальні галузі. Комплексні галузі. Первинні і вторинні галузі. Галузі права України.

Система права і система законодавства. Відмінності між системою права і системою законодавства.

Матеріальне і процесуальне право як дві групи правових спільностей. Публічне і приватне право. Підходи до критеріїв розмежування приватного і публічного права у вітчизняній і зарубіжній теоретико-правовій науці. Міжнародне і національне право. Пріоритет міжнародних норм над національними і підпорядкованість норм міжнародного права по відношенню до конституційних норм держави.

Питання для обговорення на семінарському занятті:

1. Поняття системи права.

2. Приватне та публічне право.

3. Галузі права.

4. Підгалузі й інститути права.

5. Система права і система законодавства.

Тематика рефератів:

1. Формування поняття галузі права у теоретико-правовій науці.

2. Система сучасного українського права.

Література:

1. Байтин М.И., Петров Д.Е. Система права: к продолжению дискуссии // Государство и право. – 2003. – № 1. – С. 25 – 34.

2. Гнатовська О.М. Теоретико-методологічні засади формування та розвитку правової системи України: Навчальний посібник. – Одеса, 2004.

3. Дудченко В. Трансцендентність західної традиції права // Юридичний вісник. – 2005. – № 4. – С. 69 – 73.

4. Рабінович П. Приватне і публічне у природному праві та законодавстві // вісник АПрН України. – 2004. – № 3. – С. 3 – 14.

Тезаурус:

Галузь права – це сукупність правових інститутів, регулюючих відносно самостійну сферу подібних між собою відносин (майнових, шлюбно-сімейних, трудових тощо).

Диспозитивний метод правового регулювання (автономний, метод координації) – це метод, який передбачає рівність суб’єктів, можливість вибору варіантів поведінки або дій у межах норми права. Д. м. п. р. притаманний цивільному, сімейному праву.

Імперативний метод правового регулювання (владний, авторитарний, метод субординації) – це метод, заснований на підпорядкованості суб’єктів суспільних відносин; містить точні передписання щодо поведінки, дії суб’єктів, тобто, як правило, не надає можливостей вибору варіанта поведінки; містить каральні санкції. І. м. п. р. є характерним для кримінального, адміністративного, податкового права.

Інститут права – це сукупність взаємопов’язаних норм, регулюючих якісно однорідні суспільні відносини (інститути власності і спадкування в цивільному праві, інститути покарання і звільнення від покарання в кримінальному праві). Розрізняють галузеві І. п. – ті, що утворюються нормами однієї галузі права (інститут спадкування), і міжгалузеві І. п. – ті, що об’єднують норми різних галузей права (інститут виборчого права складають норми конституційного і адміністративного права).

Критерії галузевого поділу системи права – підстави виділення тієї чи іншої галузі права. Такою підставою є наявність предмету і методу правового регулювання (див.).

Матеріальне право – це група правових спільностей, яка регулює предметні, матеріальні відносини. М. п. репрезентоване більшістю галузей – цивільне, кримінальне, трудове, сімейне, адміністративне тощо. Пор. із Процесуальне право (див.).

Метод правового регулювання – це сукупність засобів, способів і прийомів, за допомогою яких регламентуються дані суспільні відносини. М. п. р. дозволяє визначити правове становище суб’єктів, порядок виникнення суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, засоби їхнього забезпечення, характер санкцій. Двома головними М. п. р. є імперативний і диспозитивний (див.). Додатковими М. п. р. є заохочувальний, рекомендаційний, альтернативний тощо.

М. п. р. тісно взаємопов’язані і нерідко використовуються у сполученні одного з іншим.

Підгалузь права – сукупність декількох однорідних правових інститутів всередині галузі права (у цивільному праві – житлове право, авторське право, патентне право).

Предмет правового регулювання – критерій галузевого поділу системи права, що вказує, яку групу суспільних відносин регулює дана галузь права. П. п. р. складають однорідні суспільні відносини. Суспільні відносини можуть стати П. п. р., якщо вони є усталеними, якщо держава і суспільство зацікавлені у наданні цим відносинами правової форми, якщо вони підлягають зовнішньому контролю – судовому, адміністративному, з боку держави.

Приватне право – складова частина системи права (див.), регулює суспільні відносини, що стосуються сфери особистих інтересів громадян і приватних об’єднань (цивільне, сімейне). Пор. із Публічне право.

Процесуальне право – це група правових спільностей, яка регулює порядок реалізації норм матеріального права, прав і обов’язків суб’єктів правовідносин (кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне). Пор. із Матеріальне право (див.).

Публічне право – складова частина системи права (див.), регулює відносини держави з громадянами та іншими суб’єктами права (конституційне, адміністративне, фінансове, земельне, екологічне, кримінальне, кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне та ін.). Пор. із Приватне право.

Система галузей права – класифікація галузей права. С. Алексєєв виділив профілюючі, або базові, галузі (конституційне, цивільне, адміністративні, кримінальне, цивільне процесуальне, адміністративне процесуальне, кримінальне процесуальне), спеціальні галузі (трудове, земельне, фінансове, право соціального забезпечення, сімейне, кримінально-виконавче) і комплексні галузі, які поєднують різні інститути профілюючих і спеціальних галузей (екологічне, підприємницьке, космічне).

Деякі автори виділяють первинні галузі (конституційне, кримінальне, цивільне, цивільно-процесуальне, кримінально-процесуальне) і похідні (адміністративне, фінансове, сімейне, трудове).

Система права – це внутрішня структура права, яка склалася історично, існує об’єктивно, визначається характером суспільних відносин, які регулюються. С. п. – це структурне нормативне утворення, яке включає в себе норми права, правові інститути, галузі права.