Тема 11. Право в системі соціальних норм

Зміст теми:

Поняття регулятора суспільних відносин. Нормативні соціальні регулятори, їх система. Соціальний примус. Ненормативні регулятори суспільних відносин. Ціннісний регулятор. Директивний регулятор. Інформаційний регулятор.

Соціальні норми. Технічні норми. Технічно-соціальні норми.

Види соціальних норм. Звичаї, традиції. Ділові звичаї. Релігійні норми у регулюванні суспільних відносин. Корпоративні норми. Політичні норми. Норми моралі в системі соціальних норм. Спільне і особливе у соціальних нормах. Способи формування соціальних норм. Форми закріплення. Методи забезпечення дотримання соціальних норм. Соціальні норми як оціночні критерії поведінки і вчинків.

Право як специфічний регулятор суспільних відносин. Нормативність, ієрархічність, системність, формальна вираженість, процедурність права. Свобода як зміст права. Право як універсальна справедливість. Цінність права. Право і соціальні інтереси. Співвідношення права з мораллю. Право як мінімум моральності. Взаємодія моралі і права.

Питання для обговорення на семінарському занятті:

1. Поняття технічних і соціальних норм.

2. Види і характеристика соціальних норм.

3. Відмінність правових норм від інших соціальних норм.

4. Мораль і право.

Тематика рефератів:

1. Суспільна цінність права.

2. Співвідношення права, моралі і релігії на різних етапах розвитку українського суспільства.

Література:

1. Бондар С.Б. Справедливість як смисловий компонент принципу правової рівності // Право в системі соціальних норм: історико-юридичні аспекти. – Чернівці, 2005. – С. 284 – 291.

2. Васильчук В.О. Категорія справедливості у сучасному праворозумінні // Право в системі соціальних норм: історико-юридичні аспекти. – Чернівці, 2005. – С. 268 – 274.

3. Вовк Д. Право і релігія: спільні риси та відмінності // Вісник Академії правових наук України. – 2007. – № 1.

4. Іванюк Р.В. Право, мораль, правосвідомість: сутнісні характеристики взаємодії // Право в системі соціальних норм: історико-юридичні аспекти. – Чернівці, 2005. – С. 297 – 302.

5. Максим’юк О.Д. Значення моральних норм при формуванні принципу невідворотності юридичної відповідальності // Право в системі соціальних норм: історико-юридичні аспекти. – Чернівці, 2005. – С. 292 – 296.

6. Темченко В. Особливості співвідношення моралі і права у концепції «чистого права» Г. Кельзена // Право України. – 2005. – № 1. – С. 36 – 38.

Тезаурус:

Звичаї – це правила поведінки, які склалися під впливом обставин і виконується внаслідок звички. З. належать до соціальних норм (див.).

Корпоративні норми – правила поведінки, які встановлюються суспільними організаціями для своїх членів і які охороняються від порушень статутними заходами. К. н. належать до соціальних норм (див.).

Мононорми – правила поведінки, які водночас є нормами моралі, права, релігійними нормами. М. характерні для первісного суспільства.

Моральні норми – правила поведінки, які склалися у суспільстві згідно із загально прийнятними уявленнями про добро і зло та які виконуються внаслідок внутрішнього переконання.

Норма права – це загальне, загальнообов’язкове, соціально-визначене, представницько-зобов’язуюче, системне правило поведінки, встановлене або санкціоноване державою і забезпечене її силою, яке закріпляє права і обов’язки учасників суспільних відносин і є критерієм оцінювання поведінки суб’єкта як правомірної або неправомірної.

Нормативне регулювання – регулювання поведінки за допомогою норм, тобто однакового мірила, міри поведінки, шляхом встановлення конкретних, чітких рамок поведінки учасників суспільних відносин.

Політичні норми – ці норми, які регулюють поведінку суб’єктів політичного життя, відносин між політичними партіями, іншими соціальними групами з приводу державної влади.

Право як соціальний регулятор має низку особливостей, які відрізняють його від інших регуляторів суспільних відносин: 1. Право має особливу нормативність. 2. Норми права мають диференційовану внутрішню будову. 3. Ієрархічність у системі права. 4. Право є системним. 5. Право в цілому виражає ідеї справедливості, свободи і рівноправ’я людей. 6. Право має свій предмет регулювання. 7. Право, регулюючи поведінку і дії людей, впливає на їхні переживання і почуття. 8. Праву притаманна особлива форма вираження і закріплення – законодавство у широкому розумінні цього терміну. 9. Право характеризується зв’язком із державою. 10. Право відрізняється процедурністю.

Релігійні норми – це правила поведінки, які склалися згідно з духовними потребами людини і виконуються внаслідок внутрішнього переконання.

Соціальний примус – це система соціальних регуляторів, які впливають на розвиток і перебіг суспільних відносин. С. п. може бути державним, моральним, з боку громадських об’єднань, з боку світового співтовариства.

Соціальні норми – це засоби організації суспільних відносин, які регулюють поведінку людей у суспільстві, відносини типу „суб’єкт – суб’єкт”.

Технічні норми – це норми, які регулюють відносини між людьми і навколишнім середовищем – природою і технікою, це відносини типу „суб’єкт – об’єкт”.

Традиції – це правила поведінки, які складися історично і виконуються внаслідок огляду на суспільну думку.

Цінність права – соціальне значення права. За концепцією С. Алексєєва, право має:

1. соціальну цінність;

2. інструментальну цінність;

3. власну цінність.

Соціальна цінність полягає у наступних моментах:

1. Право здатне забезпечувати усталений порядок у суспільних відносинах.

2. Право дозволяє досягти визначеності, точності у самому змісті суспільних відносин.

3. Право дозволяє досягти гарантованого результату, що забезпечується опорою права на державний примус.

Інструментальна цінність означає, що право:

1. Є потужним регулятивним інструментом і засобом вирішення різноманітних задач.

2. Є опосередковуючою ланкою при реалізації товарно-ринкових інститутів, інститутів управління, демократії, моралі, культури тощо.

3. Встановлює систему типових масштабів поведінки і дій.

Власна цінність полягає у тому, що право є глибинним елементом цивілізації, культури, який увібрав у себе найважливіші соціальні цінності суспільства.