6.7. Оборотні кошти: сутність, склад та структура. Нормування оборотних коштів.

Поруч з основними засобами для ефективної роботи підприємства важливе значення має достатня кількість оборотних засобів. Основним призначенням оборотних засобів є забезпечення безперервності і ритмічності виробництва.

Оборотні засоби (ОЗ) − це сукупність грошових коштів, які авансуються для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують безперервний кругообіг грошових коштів.

Оборотні засоби підприємства поділяються на оборотні виробничі фонди і фонди обігу.

Оборотні фонди (ОБФ) постійно роблять кругообіг, проходячи при цьому три стадії.

1. стадія перетворення − оборотні фонди змінюють грошову форму, перетворюючи у виробничі запаси, і переходять зі сфери обігу в сферу виробництва.

2. стадія − виробництва − ОБФ беруть участь у процесі виробництва і приймають форму готової продукції.

3. стадія − обігу − готова продукція реалізується, і товарна форма знову змінюється грошовою.

Оборотні виробничі фонди – це частина виробничих фондів підприємства, яка повністю споживається в кожному виробничому циклі виготовлення продукції (робіт, послуг) і повністю переносить свою вартість на вартість цієї продукції. змінюючи свою натурально-речовинну форму.

Оборотні виробничі фонди забезпечують нормальний перебіг процесу виробництва продукції. Дані фонди вступають у виробництво в своїй натуральній формі і в процесі виготовлення продукції цілком використовуються. У складі оборотних виробничих фондів виділяють: виробничі запаси, незавершене виробництво і витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу пов'язані з обслуговуванням процесу обігу товару, забезпечують його ритмічність. Це кошти підприємства, вкладені в запаси готової продукції, товари відвантажені, але не оплачені, а також кошти в розрахунках та грошові кошти в касі підприємства і на рахунках підприємства в банках.

Оборотні виробничі фонди підприємства підрозділяються на такі групи:

1. Виробничі запаси − предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складах підприємства у виді запасів. Вони складаються із сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, тари і тарних матеріалів, запасних частин для поточного ремонту машин і устаткування, малоцінних і швидкозношуваних предметів.

2. Незавершене виробництво – предмети праці, які ще не пройшли всіх стадій оброблення для того, щоб продукцію можна було відправити замовнику, направити на ринок для продажу, відвантажити на склад готової продукції: заготовки, деталі, вузли, вироби, що знаходяться у процесі обробки, зборки, тощо.

3. Витрати майбутніх періодів – витрати на підготовку та освоєння нової продукції, технологій, що мають місце в даний період, але будуть погашені у майбутньому.

До фондів обігу відносяться:

1. Готова продукція на складах підприємства, що очікує реалізації, тобто це вироби, закінчені виробником на даному підприємстві, цілком укомплектовані, пройшли технічні випробування, прийняті технічним контролем і здані на склад.

2. Продукція, відвантажена покупцю.

3. Кошти підприємства на рахунках в банківських установах або в касі підприємства.

4. Кошти, що знаходяться в незакінчених розрахунках (дебіторська

заборгованість).

Структура оборотних засобів - це питома вага вартості окремих їх елементів у загальній їхній вартості. Структура оборотних фондів формується під впливом:

- характеру і форми організації виробництва;

- типу виробництва;

- тривалості технологічного циклу;

- умов постачань паливно-сировинних ресурсів тощо.

Класифікація ОБФ:

1. За місцем і роллю в процесі виробництва:

• засоби, що знаходяться у сфері виробництва (виробничі запаси, незавершене виробництво);

• засоби, що знаходяться у сфері обертання (готова продукція на складах підприємства, продукція відвантажена і знаходиться в шляху, кошти ,дебіторська заборгованість).

2. За джерелами формування: власні, залучені та прирівнювані до власних.

Джерелами власних оборотних коштів є:

- уставний капітал;

- додатковий капітал;

- резервний капітал;

- резервні фонди;

- фонди накопичення;

- цільове фінансування і надходження;

- орендні зобов'язання;

- нерозподілений прибуток;

- амортизаційні відрахування.

Джерелами залучених (довгострокових і короткострокових) оборотних коштів є:

- довгострокові кредити;

- довгострокові запозичення;

- довгострокова оренда основних фондів;

- короткострокові кредити;

- короткострокові запозичення;

- аванси покупців і замовників;

- кредиторська заборгованість.

Джерелами прирівнюваних до власних оборотних коштів є:

- заборгованість підприємства перед працівниками по заробітній платі;

- заборгованість бюджету з відрахувань від заробітної плати.

3. За принципами організації:

- нормовані ОБФ − засоби, розміщені у сфері виробництва (виробничі товарно-матеріальні запаси, незавершене виробництво) і частково у сфері обертання (готова продукція на складі, підготовлена для відвантаження, але не оформлена документами для передачі їх у банк на оплату);

- ненормовані ОБФ − продукція відвантажена і знаходиться в шляху до покупця, кошти, дебіторська заборгованість.

Для забезпечення безперервності й ритмічності процесу виробництва і реалізації продукції кожному підприємству необхідно визначити економічно обґрунтовані розміри оборотних засобів. Цей розмір обчислюється на основі нормативу.

Норматив ОБФ − це плановий мінімальний розмір оборотних засобів, постійно необхідний для нормальної роботи.

При цьому слід розрізняти сукупний норматив ОБФ, тобто загальну суму власних оборотних засобів, передбачену в плані підприємства на відповідний період (рік), і часткові нормативи у виробничих запасах (Н_ВЗ); незавершеному виробництві (Н_НВ); витратах майбутніх періодів (Н_ВМП); - залишках готової продукції (Н_ЗГП).

Загальна сума окремих нормативів утворює сукупний норматив оборотних коштів підприємства (Н_ОБ), який визначається за формулою :

Н_ОБ=Н_ВЗ +Н_НВ +Н_ВМП +Н_ЗГП

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах визначається шляхом множення середньодобового споживання матеріалів у вартісному вираженні (В_ДОБ) на норму їх запасу в днях (Т_ЗАП), тобто за формулою:

Н_ВЗ =  В_ДОБ ·Т_ЗАП , грн.

Норма запасу в днях залежить від виду виробничого запасу.

Розрізняють транспортний, підготовчий, поточний та страховий запаси.

Транспортний запас для виробництва формується, виходячи з дня оплати рахунка постачальника до прибуття вантажу на склад.

Підготовчий запас створюється в тих випадках, коли певний вид сировини чи матеріалів потребує попередньої підготовки і витримки перш, ніж бути використаним у виробництві (час природних процесів, наприклад, сушіння, ферментація тощо).

Поточний запас створюється для забезпечення потреби в матеріалах і сировині між двома суміжними постачаннями.

Страховий запас створюється в тих випадках, коли відбуваються часті зміни інтервалів постачань, які залежать від конкретних умов роботи підприємства.

Норма виробничих запасів обчислюється:

- для транспортного запасу вона дорівнює тривалості періоду від укладання договору або оплати рахунку постачальника до прибуття вантажу на склад підприємства;

- для підготовчого запасу вона дорівнює часу, необхідному для приймання, складування і підготовки до виробничого використання матеріальних ресурсів;

- для поточного запасу вона дорівнює половині інтервалу між суміжними постачаннями;

- для страхового (резервного, гарантійного) запасу вона дорівнює середньому відхиленню фактичних строків постачання від передбачених договором.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві (Н_НВ) визначається за формулою

Н_НВ =N_ТП ·Т_Ц ·k_НВ , грн,

де N_ТП – середньоденний випуск товарної продукції за її виробничою собівартістю, грн. на день;

ТЦ – середня тривалість виробничого циклу, в днях;

kНВ – коефіцієнт наростання витрат, який характеризує відношення собівартості продукції в незавершеному виробництві до собівартості готової продукції (ступінь готовності виробу) і визначається за формулою :

k_НВ=(С_М+0,5 С_Д)/С_ВП,

де СМ – частка матеріальних витрат в собівартості продукції (витрати на сировину, основні матеріали тощо), грн;

СД – решта супутніх витрат на виготовлення виробу, грн;

СВП – виробнича собівартість виробу, грн.

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів (Н_ВМП) визначається за формулою:

Н_ВМП =З_ВМП +В_МП -С_МП , грн,

де З_ВМП – залишки витрат майбутніх періодів на початок планового періоду, грн;

В_МП – витрати майбутніх періодів впродовж планового періоду, грн.;

С_МП – сума погашення витрат майбутніх періодів за рахунок собівартості, грн.

Норматив оборотних коштів у залишках готової продукції (Н_ЗГП) визначається як добуток вартості середньоденного випуску готових виробів у вартісному вираженні (N_ТП) та норми їх запасу на складі у днях (Т_СКЛ), за формулою

Н_ЗГП =N_ТП ·Т_СКЛ , грн.

Норма запасу складається з кількості днів, необхідних для підготовки продукції до реалізації (комплектування, пакування, відвантаження, оформлення платіжних документів). Грошові кошти підприємства та їх еквіваленти в національній та іноземній валюті не нормуються.

Для успішної роботи підприємства велике значення має швидкість обігу оборотних коштів. Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємстві застосовують такі показники:

1. Коефіцієнт оборотності обігових засобів (k_ОБ) характеризує кількість оборотів оборотних коштів за визначений період і розраховується за формулою

k_ОБ= N_РП / ОЗ_СР , кількість оборотів,

де N_РП – обсяг реалізованої продукції, грн.;

ОЗ_СР – середній залишок оборотних засобів у визначеному періоді, грн.

Середній залишок оборотних коштів визначається як середньозважена величина суми оборотних коштів на початок і на кінець звітного періоду.

Зворотним до коефіцієнта оборотності обігових коштів є коефіцієнт закріплення оборотних коштів (k_З), який показує частку оборотних коштів у кожній грошовій одиниці реалізованої продукції і визначається за формулою

k_З=ОЗ_СР/ N_РП =1/ К_ОБ,

Швидкість або тривалість одного обороту обігових коштів в днях (Т_ОБ) визначається як відношення кількості днів в аналізованому періоді (Т_К) до коефіцієнта оборотності (k_ОБ) за формулою

Т_ОБ=Тк/ К_ОБ, днів,

де Тк – кількість календарних днів в періоді, що аналізується.

Показники оцінки ефективності використання оборотних коштів можна розраховувати за всією сукупністю оборотних коштів і за їх окремими елементами.

Рентабельність оборотних засобів характеризує ефективність їх використання.

Р_ОЗ=П(вал.)/ОЗ_СР = П(чист.)/ ОЗ_СР

де П(вал.), П(чист.) – валовий і чистий прибуток підприємства відповідно.

Чим вище значення показника рентабельності, тим ефективніше використовуються оборотні засоби.

Сума вивільнених в результаті прискорення оборотності оборотних засобів (∆ОЗ) обраховується за формулою:

∆ОЗ = (N зв : 360) × Т об. баз. - Т об. зв. , грн..,

де N зв – обсяг реалізації у звітному році, грн.;

Т об. баз. , Т об. зв. – середня тривалість одного обороту оборотних засобів засобів відповідно в базовому і звітному роках, днів.

Вивільненням оборотних засобів називається зниження потреби в оборотних засобах, яке обумовлено прискоренням їх оборотності, що забезпечує збереження або підвищення поперед­нього рівня реалізації продукції.

Шляхами підвищення ефективності використання оборотних засобів підприємства є:

- обґрунтоване встановлення норм і нормативів праці;

- встановлення прямих постійних взаємозв'язків з постачальниками;

- зменшення вартості застосовуваних у виробництві сировини і матеріалів на основі придбання їх за оптовими цінами чи заміни дешевшими аналогами;

- економія на нормах витрат сировини і матеріалів завдяки впровадженню прогресивних технологій у виробництво;

- вторинне використання відходів у виробництві;

- уніфікація рецептури виробництва продукції;

- інтенсифікація виробничих процесів (скорочення тривалості виробничого циклу);

- перехід до безперервного здійснення виробничих процесів;

- прискорення обробки партій постачання матеріальних ресурсів;

- прискорення процесів збуту продукції при застосуванні прогресивних маркетингових технологій.

19