6.2. Система управління персоналом.

Управління персоналом можна визначити як діяльність, що спрямована на досягнення найбільш ефективного використання працівників для досягнення цілей підприємства та особистісних цілей.

Основними функціями управління персоналом є:

• планування потреби підприємства у кадрах;

• набір та відбір персоналу;

• визначення заробітної плати і пільг;

• забезпечення раціонального розподілу, професійно-кваліфікаційного, посадового руху кадрів;

• ефективне використання трудового потенціалу підприємства.

Кожне підприємство проводить свою кадрову політику. Головним завданням якої є — забезпечити кожне робоче місце персоналом відповідної кваліфікації.

У кадровій політиці підприємства розрізняють зовнішній і внутрішній набір персоналу.

Зовнішній набір — це набір кадрів через оголошення, регіональні біржі праці та державні бюро бюро працевлаштування, систему контрактів підприємств і навчальних закладів, оголошення на телебаченні, радіо, в пресі тощо.

Внутрішній набір — це набір кадрів із внутрішніх резервів: заміщення посад у зв'язку з декретними відпустками працівників, перехід із цеху в цех, підвищення або зниження по ієрархічних сходинках.

Відбір кадрів складається з певних етапів:

1. Попередній відбір

2. Анкетування

3. Співбесіда

4. Тестування

5. Перевірка інформації про кваліфікацію

6. Рішення про прийняття на роботу

7. Рішення про розмір оплати праці

Обчислення планової потреби у працівниках підприємства розпочинається із визначення їх загальної чисельності.

При визначенні чисельності працівників необхідно враховувати чинники зовнішнього середовища:

• ринкову кон'юнктуру, пов'язану з тим або іншим видом діяль­ності;

• циклічність розвитку економіки, передбачення можливого за­гальноекономічного спаду;

• регіональні особливості ринку праці (переміщення виробни­чих потужностей у регіони з дешевшою робочою силою);

• державні (урядові) програми та замовлення;

• юридичні аспекти (закони, угоди з профспілками);

• можливості використання тимчасового наймання працівників для надомної праці.

Перш за все для виявлення загальної (відносно приблизної) чисельності промислово-виробничого персоналу на плановий період використовується метод коригування базової чисельності:

де Чпл - чисельність промислово-виробничого персоналу, що необхідна для забезпечення планового обсягу виробництва, чол.;

ЧБ - базова (очікувана) чисельність, чол.;

- плановий темп зростання обсягу виробництва продукції, %

- сумарне змінювання чисельності за пофакторним розрахунком можливого зростання продуктивності праці, чол.

Більш точним є метод розрахунку планової чисельності на основі повної трудомісткості виготовлення продукції:

де - повна трудомісткість виробничої програми планового року (включає технологічну трудомісткість, трудомісткість обслуговування та управління виробництвом), нормо-годин;

Т_рп - розрахунковий ефективний фонд часу одного працівника, годин.

К_вн - очікуваний коефіцієнт виконання норм.

Чисельність робітників, що зайняті на роботах, які нормуються (Ч_пл ^рн ), розраховується за формулою:

де t_i - планова трудомісткість одиниці і-го виду виробу, нормо-годин;

m_i - кількість виробів і-го виду, одиниць;

n - кількість видів виготовлюваних одиниць.

Чисельність основних робітників, зайнятих на ненормованих роботах (Ч_пл^ас) - контроль технологічного процесу, управління апаратами, машинами та іншим устаткуванням - розраховується за нормами обслуговування, а саме:

де m_o - кількість об'єктів, що обслуговуються (агрегатів і т. ін.);

n_зм - кількість змін роботи на добу;

K_яо - коефіцієнт переводу явочної чисельності у облікову, який розраховується за формулою

де f - плановий процент невиходів робітників на роботу;

Н_об - норма обслуговування одного агрегату (машини) - кількість об'єктів на одного робітника.

Чисельність робітників (в основному допоміжних), для яких неможливо встановити норми обслуговування та розрахувати трудомісткість робіт (Ч_пл^д ), визначається за формулою

,

де n_рм - кількість робочих місць.

Чисельність працівників управління, спеціалістів, службовців розраховується по кожній функції методом прямого нормування, якщо дані щодо трудомісткості є вірогідними. За умови відсутності певної інформації або надмірної трудомісткості розрахунків можна пропонувати метод нормування чисельності цих категорій персоналу з використанням кореляційної залежності типу

або

де Ч_пл^с - нормативна (планова) чисельність працівників управління за конкретною функцією;

х_1, х_2, ….х_п - значення факторів, що визначають чисельність працівників за даною функцією;

и₁и₂…и_п - показники ступеня при чисельному значенні факторів;

а₀ - постійний коефіцієнт рівняння нормативної залежності;

а₁а₂…а_п - коефіцієнт регресії (показники ступеня або коефіцієнти), що визначають міру впливу кожного фактору на чисельність працівників.

Для формування чисельності працівників цієї категорії корис­туються типовим штатним розписом, який розробляється міністер­ствами відповідних галузей.