Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ТЕМА 7 Складна ситуац ДЛЯ СТУД.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
19.11.2018
Размер:
110.08 Кб
Скачать

Тема. Складна ситуація: сутність, зміст та рівні її подолання.

Людина кожен день буває у певних ситуаціях.

Ситуація (від французьської situation-положення, обстановка) - систе­ма зовнішніх по відношенню до людини умов, спонукаючих та опосередко­вуючих його активність.

До зовнішніх умов можна віднести: у просторовому відношенні - сприймання розташування предметів; у часовому відношенні - передумови дій людини; у відношенні функціональному - незалежність від людини відповідних умов в момент дії.

Психологічна теорія ситуації передбачає дослідження та пояснення трьох головних реалій:

  1. Психологічні особливості природних ситуацій життя людини у вза­ємозв’язку ситуативних та особистісних змінних.

  2. Суб’єктивного інтерпретування ситуацій, їх когнітивно-емоційною репрезентацією у свідомості людини.

  3. Поведінкових стратегій та інших форм активності в межах конкрет­них ситуацій.

Центральне та найбільш складний ланцюг теорії складає пояснення ди­наміки взаємодії людини з ситуацією, аналіз змін в психіці та поведінці осо­бистості, що здійснюється під впливом зміни ситуації.

Сутність ситуаційного підходу, на думку американських психологів Л. Росс та Р. Нісбет виражає теоретична тріада:

  • ситуаціонізм,

  • суб’єктивізм та

  • динамізм напружених систем.

  • В теперішній час психологи схильні дотримуватись моделі особистіс­но-ситуаційної взаємодії. В найзальнішому вигляді ця позиція представлена Н. Ендлером та Д. Магнусом:

  • Поведінка є функцією безперервного процесу взаємодії особистості з ситуацією;

  • Особистість в інтерактивному процесі виступає в якості активного, цілеспрямовано діючого суб’єкту;

  • Сутнісними особистісними детрмінантами поведінки є когнітивні та мотиваційні особливості;

  • Сутнісними ситуаційними детермінантами поведінки є психологічні значення ситуації.

Таким чином, ситуація може бути визначена на різних рівнях, від мікро - до макро.

Д. Магнуссон пропонує пять рівнів визначення ситуації:

  • Стимули - окремі об’єкти чи дії;

  • Епізоди - особливо значимі події, що мають причинно-наслідковий зв’язок;

  • Ституації - фізичні, часові та психологічні параметри, що визнача­ються зовнішніми умовами. Сприймання та інтерпретування ситуації надає значення стимулам та епізодам;

  • Оточення - узагальнюючі поняття, що характеризують типи ситуа­цій;

  • Середовище - сукупність фізичних та соціальних змінних зовніш­нього світу.

Ситуація розглядається як сукупність елементів середовища чи як фрагмент середовища на певному етапі життєдіяльності. Такої точки зору до­тримуються Д. Магнусон, А. Фарнхейм та М. Аргайл, В. Мішель, Г.В. Балл, Л.Ф. Бурлачук, Н.Б. Михайлова.

Ситуація визначається як система суб’єктивних та об’єктивних еле­ментів, що з’являються під час активної взаємодії. До суб’єктивних елементів відносяться міжособові стосунки, соціально–психологічний клімат, групові норми, стереотипи свідомості. Поняття ситуації не співпадає з поняттям сере­довище, яке може бути об’єктивне, а ситація завжди включає суб’єктивний аспект, це завжди чиясь ситуація.

Згідно поглядів Л.Ф. Бурлачука та Н.Б. Михайлової, пропонуються шкали для класифікації ситуацій, виходячи з їхніх суттєвих ознак. Для робо­ти зі шкалами слід використовувати як суб’єктивні оцінки піддослідних так і оцінки експертів.

Шкала ситуацій в континуумі “хвороба - здоровє”;

Шкала соціального благополуччя ситуацій - уособлює собою межі між явним соціальним неблагополуччям та оптимальним благополуччям;

Шкала простоти - складності ситуації. Характеризує ступінь склад­ності, що визначається відповідно до індивідуальних можливостей людини;

Шкала новизни відомої ситуації, де дізнається щось нове про вже відо­му та стандартну ситуацію;

Шкала значимості - не значимості ситуації, для життя даної людини;

Шкала відповідності ситуацій потребам реалізації особистості. На одному полюсі розташована повна відповідність задоволенню потреб на ін­шому перешкоди самореалізації;

Шкала стабільності - мінливості ситуації. На одному полюсі розта­шовані константні, стабільні ситуації, на іншому динамічно-мінливі;

Шкала просторового розгортання ситуацій. До шкали відносяться си­туації, що безпосередньо впливають на людину, в даний момент життя, хоча знаходяться в різному ступені просторового віддалення від людини та мають для неї певну значимість;

Шкала часового розгортання ситуації. Тут ситуації вирізняються за часовою ознакою: колишні, наявні та майбутні.

Ми поділяємо слушну думку авторів та хочемо запропонувати при­наймні ще дві шкали класифікації ситуації:

Шкала готовності - неготовності людини до подолання ситуації. Крайні межі - від повної готовності до такої ж неготовності.

Шкала постситуаційного синдрому. Крайні межі шкали вказують на постситуаційний стан людини (піднесення - пригнічення).

У наших дослідженнях визначалось поняття складної ситуації, що ви­водилось на підгрунті суджень респондентів.

За даними досліджень Л.Ф. Бурлачука та Н.Б. Михайлової, необхідною умовою розуміння суб’єктивного інтерпретування ситуації є психологічна характеристика тієї людини, що сприймає її. Важливішими біологічними факторами є стан здоров’я, віку та статі досліджуємих. Наведені чинники здійснють суттєвий вплив на індивідуальні розрізненності у власному інтер­претуванні ситуацій.

Для аналізу та характеристик різноманітних феноменів власного пред­ставлення ситуації у свідомості людини були виділені такі параметри:

  1. Психологічні стани суб’єктів, попереджаючих зіткнення з сиуацією: готовність до ситуації, відношення до неї та її попередня оцінка, очікування та прогнозування.

  2. Прояви механізмів психологічного захисту в інтерпретуванні ситуа­ції.

  3. Емоційні переживання власної репрезентації ситуації.

  4. Тематичний зміст когнітивних репрезентацій, їх ієрархія та ступінь диференційованості.

  5. Орієнтованість репрезентацій на інтереси самої людини, інших лю­дей, вимог реальної ситуації.

  6. Ступінь стабільності когнітивних репрезентацій.

  7. Тенденції динаміки.

На підгрунті наших досліджень були визначені складові елементи феномену складної ситуації з їх характерними особливостями та визначенням системи взаємозв’язків.

Складна ситуація - це ситуація, яка характеризується певною взаємо­дією зовнішніх та внутрішніх чинників, що сприяють або перешкоджають спроможності особистості здолати її. Оскільки основними складовими еле­ментами такої ситуації виступають так звані зовнішні та внутрішні чинники, варто внести певну ясність в їх тлумачення, тому що вони не є тотожними, хоча можуть бути взаємо-детермінованими.

  1. Зовнішній чинник виступає, власне, об’єктивним, тобто незалеж-ним від людини, який визначається ситуацією і характеризується наступними змінними:

а) обмеженим терміном (часом) подолання (вирішення) ситуації. Цю змінну можна розглядати як брак часу, необхідного для застосування всіх можливостей людини, у тому числі потенційних і резервних, для подолання ситуаційних перешкод (або недосконалістю самих можливостей, що пере­шкоджають застосуванню їх у короткий термін);

б) зовнішніми обставинами, які виявляються занадто складними для їх подолання, що характеризуються неможливістю чи небажанням проти­стояти і боротися з ними (не передбаченими заздалегідь). Безперечно, що, оцінюючи всю сукупність певних перешкод, які стоять на заваді вирішення поставлених завдань, людина намагається усвідомити складність ситуації і знайти шляхи та засоби її подолання (інакше ситуація кваліфікується як не­вирішувана, тобто нездоланна);

в) ризиком для здоров’я, а за певних умов і для життя людини. Це дуже важлива перешкода для виконання поставленої мети та завдань тому, що у людини інстинкт самозбереження “бере своє” і вона не завжди буде ризику­вати власним здоров’ям, тим більше життям. Це може бути спричинено до­сить простими міркуваннями, а саме, що при збереженні здоров’я і життя, навіть при невиконанні завдання, у подальшому (за певних умов підготовки та вдосконалення індивідуальних можливостей) можна буде виконати зав­дання більш ефективно. І разом з тим, якщо мотив виконання поставленої мети чи завдання є важливішим, ніж мотив небезпеки втрати власного здо­ров’я чи життя, то людина не вагаючись буде намагатись виконувати постав­лені завдання. Яскравим прикладом тут можуть бути дії японських льотчиків (камікадзе) під час другої світової війни;

г) небажанням оточуючих розуміти людину. Бувають такі ситуації, ко­ли оточуючі люди або певна спільнота, з якою спілкується індивід, не бажа­ють розуміти його, тим самим ставлячи певні перешкоди при реалізації по­ставленої перед нею мети. Положення може погіршуватися тим, що в певні моменти для такої людини дуже важко впоратись з потоком протистояння, що надходить ззовні тощо;

д) зміною ситуації, тобто виникненням інших (нових) проблем при наявності старих, а також швидкоплинністю обставин і, в деяких випадках, неможливістю швидкої зміни процесу дії. Ситуативними чинниками можуть бути як метеорологічні умови, так і наявність пожежно - вибухонебезпечних матеріалів. Але людина розраховує на те, що нові обставини можуть зміню­ватись не досить швидко, і тому вона (помилково) не надає досить великого значення цим змінам. Тим більше, що власні можливості сприйняття вона не завжди може фіксувати, класифікувати та впорядковувати у свідомості з необхідною швидкістю;

є) позитивним збігом обставин, які дають можливість людині подола­ти ситуацію з найменшими зусиллями. В подібних ситуаціях позитивний збіг обставин може допомогти людині досягти бажаної мети навіть тоді, коли їй здається, що це досягнення просто неможливе. Тим більше, якщо особистісні витрати не є занадто великими. За таких умов людина не тільки швидше досягає мети, але й не докладає надмірних зусиль;

е) повною відсутністю будь-якої підтримки та ін. На жаль, несприят­ливі умови, якими б вони не були складними, не можуть завадити досягнен­ню певного очікуваного результату. Але, якщо індивіду необхідно напружу­вати власні сили на межі можливого, тоді можуть виникати фрустраційні ста­ни, які (за відповідних умов) призводять до депресій, а згодом і до психічних травм, зводячи нанівець усі зусилля будь-якої людини.

Розглянуті складові зовнішнього чинника не є безумовно вичерпними і остаточними, а являються лише типовими для складних ситуацій, тому що кожна ситуація неповторна (хоча і має спільні ознаки).

Та найголовнішим чинником (на мою думку) виступає внутрішній, тому що він уособлює в собі певний стан та можливості особистості, яка і є основною дійовою силою в системі “людина-ситуація”. Тому що, якщо вилу­чити людину з неї, то нікому буде долати її. Хоча це твердження звучить до­сить банально, але так воно власне і буває.