0. Соціально-психологічний рівень характеризується такими змінними:

а) прийомом та обробкою великої кількості інформації. Ця змінна виступає як психологічна, так і соціально-психологічна, тому що інформація надходить з оточення і може бути як корисною, так і шкідливою, спонукаючи відповідні дії людини;

б) нерозумінням вимог оточення. Безумовно, коли ми не розуміємо чого від нас вимагають, то й не в змозі виконати ці вимоги. Коли перед осо­бистістю ставиться певне завдання, необхідно детально розтлумачити його зміст, тому що своєрідність людського сприйняття не завжди достатньо аде­кватно засвоює подану інформацію, що є перешкодою в реалізації;

в) недостатністю необхідної інформації для обізнаності в ситуації. Як перевантаження інформацією, так і її недостатність призводять людину до певної невизначеності у застосуванні власних дій. Всім добре відомо, що чутки у зацікавленому середовищі розповсюджуються дуже швидко, дезін­формуючи особистість, тому своєчасність надходження інформації сприяє оптимізації процесу пошуку відповідного алгоритму дій;

г) наявністю певного досвіду дій людини в подоланні складної ситуації. Звичайно, нам легше виконувати ті дії, які ми вже робили (що закріпилися у свідомості у вигляді навичок та вмінь), ніж ті, які доводиться виконувати вперше. Різниця тут полягає в тому, що людина, маючи певний досвід, не актуалізує у власній свідомості процес контролю алгоритму дій, а виконує їх більш-менш автоматично;

д) усвідомленням зробленого (вчиненого) та відповідальністю за кінце­вий результат. Коли людина щось робить, вона певним чином передбачає кінцевий результат і несе у собі тягар відповідальності за власні дії. Все це спонукає людину до вдосконалення власних дій;

є) певною обмеженістю можливостей (інтелектуальних, фізичних) та засобів (інструментів, приладів, машин та ін.). Мається на увазі, що для вдо­сконалення певного виду діяльності необхідні люди, які здатні впоратись з поставленими завданнями. Також треба враховувати і придатність засобів, які пропонуються для реалізації визначеної мети, тому що, в протилежному випадку, навіть оптимальні дії людини (на думку того, хто їх здійснює) можуть бути неефективними за умов недосконалості засобів;

е) власною спроможністю термінового прийняття рішення (в стислі строки прийняття єдино вірного рішення). Кожній людині притаманні інди­відуально-психологічні відмінності, які визначають межу власних можли­востей у прийнятті вірного рішення в стислі строки.

Отже, складна ситуація є змістовним поняттям і уособлює два головних чинника: зовнішній і внутрішній. Беручи до уваги вищевикладений матеріал, постає досить нагальне питання про необхідність розгляду рівнів подолання складної ситуації.

Рівні подолання складної ситуації.

0. Перший рівень. Характеризується тим, що людина може подолати си­туацію, яка виникає, самостійно, без сторонньої допомоги та концентрації власних зусиль.

1. Другий рівень. Характеризується тим, що людина концентрує власні зусилля для подолання складної ситуації самостійно.

2. Третій рівень. Характеризується тим, що для подолання складної си­туації людині необхідна надконцентрація зусиль, або залучення власних ре­зервних можливостей організму (інтелектуальних, фізичних, емоційних, во­льових).

3. Четвертий рівень. Характеризується тим, що для подолання склад-ної ситуації людині окрім концентрації чи надконцентрації власних зусиль або залучення прихованих резервів організму вкрай необхідна стороння до-помога чи сприятливий збіг обставин.

4. П’ятий рівень. Характеризується тим, що складна ситуація усвідом­люється як безвихідна та нездоланна, хоча об’єктивно, за певних умов (пози-тивний збіг обставин, стороння допомога та ін.), людина спроможна здолати її. У цьому випадку необхідно зауважити, що безвихідних ситуацій просто не буває, вихід завжди є. Питання в тому, чи влаштовує він особистість повною мірою.

5. Шостий рівень. Характаризується тим, що об’єктивно особистість не може здолати ситуацію, що виникає, без концентрації власних зусиль, сто-ронньої допомоги чи сприятливого збігу обставин, хоча вона має впевненість в тому, що здолає її.

6. Сьомий рівень. Характеризується тим, що і об’єктивно і суб’єктивно людина не може здолати певну складну ситуацію без концентрації, надкон-центрації власних зусиль та резервів, сторонньої допомоги чи сприятливого збігу обставин.

Складна ситуація може також визначатись:

Ступенем її подолання, проходячи певні стадії:

• людина може здолати ситуацію, що виникла, самостійно, без сто-ронньої допомоги;

• людина концентрує власні зусилля для подолання ситуації;

• для вирішення ситуації потрібна стороння допомога чи певний збіг обставин;

• ситуація, яка усвідомлюється як безвихідна та нездоланна.

Психічним станом людини:

• людина знаходиться у бадьорому стані і впевнена в тому, що вона здолає ситуацію;

• людина має сумніви у власній спроможності здолати ситуацію, але справляється з нею;

• людина не впевнена у собі й намагається компенсувати це іншими засобами (стороння допомога, позитивний збіг обставин, зниження психічної напруги у зв’язку із зміною власного ставлення до самої ситуації та ін.);

• людина при достатній функціональній готовності, психічно пригні-чена і не спроможна долати ситуацію;

Рівнем виснаження емоційно-вольових зусиль:

• мінімальне виснаження зусиль, яке дозволяє долати складну ситуа-цію і не потребує значного періоду відновлення (не активізація зусиль, а саме відновлення);

• помірне виснаження зусиль, яке дозволяє поступово відновлювати зусилля;

• надмірне виснаження сил, що призводить до стресів, а в подаль-шому й до депресій;

• надмірне прикладання зусиль, яке призводить до психічних травм.

Ступенем застосування інтелектуального потенціалу: з частковим застосуванням потенціалу; з повним застосуванням потенціалу.

Наслідками подолання складної ситуації:

коли людина повністю долає ситуацію, з повною здатністю до від­новлення психічного здоров’я;

людина повністю долає ситуацію з частковою здатністю до віднов­лення;

людина долає ситуацію з повною нездатністю до відновлення;

людина не долає ситуацію з частковою нездатністю до відновлення;

людина не долає ситуацію з повною нездатністю до відновлення.

Логічним завершенням розгляду феномену складної ситуації може ви­ступати певний алгоритм аналізу перебування особистості в складних ситуа­ціях.

Схема аналізу перебування особистості в складних ситуаціях.

• Визначення мети, завдання дії та ставлення до неї особистості.

• Визначення умов, в яких відбувається дія (що сприяють чи пере­шкоджають виконанню поставлених завдань).

• Визначення програми (послідовність) дій, заданої (формально), осо­бистості, та ступінь її усвідомлення і сприйняття. Встановлення ступеня спів­падання (відповідності) заданої програми дій з передбаченою заздалегідь.

• Визначення сильних та слабких сторін особистості, що сприяють чи перешкоджають реалізації мети.

• Виявлення характерних помилок та неправильних дій особистості при виконанні певних завдань.

• Створення багатофакторної моделі дій особистості в складних ситуаціях (з урахуванням динамічних особливостей ситуації і особистості).

• Корекція та регуляція дій особистості (вибір необхідної форми пси­хологічної підготовки) тощо.